його Синоду обраний не був. У цей час Синод, очолюваний архієпископом Хрізостомом ІІ, - самий численний серед груп старостильників у Греції. Другий по чисельності синод на чолі з митрополитом Купріяном. Число прихильників Синоду, раніше очолюваного архієпископом Оксентієм, у Греції помітно скоротилося, але досить велико за її межами, зокрема, у США.
Існує невелика група крайнього толку, так званих "матфєївців", що має в Греції близько 40 священиків і сильну чернечу традицію в жіночому Введенському монастирі в Кератеа (300 черниць) і чоловічому Преображенському монастирі (60 ченців). Кілька десятків тисяч прихильників цієї групи впевнені, що вони єдині православні, що залишилися у світі.
Незважаючи на всі ці поділи, грецькі старостильники сприймають себе як єдиний рух. Хоча в Греції, особливо в 1950-і роки, старостильники піддавалися сильним гонінням, сьогодні вони існують цілком вільно. Вони затверджують, що їхньої сотні тисяч, що в них більше 200 священиків в 120 приходах, 38 з яких перебувають навколо Афін, і близько 100 монастирів. Церкви старостильників можна довідатися по відсутності в них електричного висвітлення й ослонів, і по таких особливостях богослужіння, як традиційний візантійський спів і часті цілонічні пильнування.
Подібний рух старостильників виник в Румунії після того, як в 1924 році патріарх Мирон Крістя ввів григоріанський календар. На чолі опозиції стояв настоятель молдавського Покровського Скиту ієромонах Гликерії. До 1936 року він побудував 40 церков, в основному, у Молдавії. Румунський уряд вжив строгих заходів по припиненню руху: перед початком Другої світової війни всі старостильні церкви були закриті. Після війни Глікерий відновив свої зусилля, і більше половини церков було знову відкрите. Комуністи дозволили руху вижити, хоча час від часу й піддавали його гонінням. В 1955 році збіглий на спочинок румунський дравославний митрополит Галактіон Кордун примкнув до старостильників, поставляючи їм священиків. Він самостійно поставив трьох нових єпископів, установивши, таким чином, безперервну ієрархію. Румунські старостильники, на відміну від грецьких, не перетерпіли розколів. Сьогодні, як думають, румунські старостильники нараховують 500 000 віруючих. В 1998 році в цій Церкві було 6 єпископів, 119 священиків, 30 дияконів, 218 ченців, |427 черниць, 110 приходів й 13 більших чернечих громад (6 чоловічих й 7 жіночих). Першоієрарх митрополит Власні (обраний в 1992 році) має резиденцію в Преображенському монастирі в Слетьоарі, духовному й адміністративному центрі Церкви.
Старостильна Православна Церква існує й у Болгарії, де патріарх в 1960-х роках ввів новий календар. Болгарських старостильників очолює єпископ Тріадицкий Фотій (народився в 1956 році, хіротонісован в 1993 році), це досить велика громада. До неї ставляться 19 священиків, 3 диякона, 17 приходів, 9 каплиць, один жіночий монастир (25 черниць) і один чоловічий (20 ченців). Адміністративний центр Церкви - у Софії.
Старостильники Румунії й Болгарії, помірні старостильники Греції, очолювані митрополитом Кіпріаном, і Російська Православна Церква Закордоном перебувають у повному літургічному спілкуванні.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Авеста. - М., 1994.
2. Апокрифы древних христиан. - М., 1989.
3. Біблія. Святе Письмо Старого і Нового Завіту.
4. Бхагавад Гіта як вона є. - К., 1990.
5. Велесова книга. - К., 1997.
6. Дао дэ цзын. Книга пути к добродетели. Учение Лао-цзы. - К., 1992.
7. Релігієзнавство: предмет, структура, методологія. За ред. Колодного A.M. - К., 1996.
8. Релігієзнавчий словник / За ред. A.M. Колодного. - К., 1997.
9. Религия: история и современность. - М., 1998.
10. Религиозные традиции мира. В 2 томах. - М., 1996.
11. Словарь символов. - М., 1994.
12. Степовик Д. Релігії, культи і секти світу. - К., 1998.
13. Токарев С.А. Религии в истории народов мира. - М., 1986.
14. Торчинов Е.А. Религии мира. - С-Пб., 1997.
15. Черній А.Л. Релігієзнавство. - К.: Академвидав., 2002.
16. Философский энциклопедический словарь. - М., 1983.
17. Яблоков И.Н. Религиоведение. - М., 1998.
18. Элиаде М., Кулиано И. Словарь религий, обрядов и верований - С-Пб., 1997.
19. Історія релігії в Україні / За ред. A.M. Колодного. - К., 1999.
20. Лубський В.І., Козленко В.М., Лубська М.В. Історія релігій. - К.: Тандем, 2002.
21. Історія світової релігієзнавчої думки. - К., 1997.
22. Иллюстрированная история религий. В 2 томах. - М., 1992.