У XII ст. в містах Хелмі та Перемишлі було засновано православні єпархії, а в 1840 р. — Варшавську єпархію. Перше проголошення автокефалії православної церкви в Польщі 1921 р. було зумовлене суто політичними причинами й не визнане Руською православною церквою, в юрисдикцію якої входило православне населення Польщі. Лише 1948 року їй було надано автокефалію, яку визнали інші православні церкви. Сучасна Польська православна церква налічує 5 єпархій, 21 благочиння та понад 200 парафій. Вона має три монастирі, 311 храмів і каплиць.

Підготовкою церковних кадрів займається Християнська богословська академія — вищий міжконфесійний навчальний заклад та духовна семінарія. Друковані видання — "Відомості Автокефальної Православної Церкви" — офіційний орган та газета

"Тигоднік Подлескі". Очолює церкву архієрей, що має титул митрополита Варшавського і всієї Польщі. Його резиденція міститься у Варшаві.

Чехословацька православна церква.

Виникнення православ'я на території сучасної Чехії та Словаччини пов'язано з діяльністю просвітителів Кирила і Мефодія. Масове хрещення народів Великої Моравії почалося в 863 р. після прибуття туди солунських братів. Згодом ці землі стали ареною протиборства між католицизмом і православ'ям. На початку 20-х років XX століття туг виникла Чехословацька православна церква, що перебувала під юрисдикцією Сербської церкви. Першим єпископом відродженої церкви став Горазд (Павлик). В роки другої світової війни фашисти розгромили церкву, а єпископа Горазда стратили. Причиною була активна підтримка церквою антифашистського руху.

У повоєнний час почалося відновлення церковних структур та їх повноцінної діяльності. Спочатку було створено екзархат, а в 1951 р. проголошено автокефалію Чехословацької православної церкви. У наш час церква нараховує понад 150 тис. віруючих, близько 250 парафій, що об'єднані в 4 єпархії. Очолює церкву митрополит, що обирається на Соборі. Він має титул Блаженнійшого митрополита Празького і всієї Чехії та Словаччини. При ньому діє Синод та Митрополича рада. Офіційний орган церкви — журнал "Голос православ'я". Резиденція митрополита знаходиться у Празі.

Автокефальна православна церква в Америці — одне з багатьох православних утворень, що діють на території Північної Америки. У США, проживає біля двох мільйонів православних. Вони підпадають під юрисдикцію Константинопольського, Антіохій-ського, Румунського та Московського патріархів. Поряд з ними існують також Румунська єпархія, Українська автокефальна православна церква, Руська зарубіжна православна церква та інші церковні структури, що не визнають над собою зверхності відповідних патріархів. Основу Автокефальної православної церкви в Америці складають церковні структури, похідні від місії, заснованої РПЦ наприкінці XVIII ст. Розповсюдження православ'я на півночі американського континенту пов'язане з іменами ва-лаамських ченців, що прибули на о.Кадьяк у 1794 р. Один з них — старець Герман, що присвятив місіонерству понад сорок років свого життя, вшановується як святий Герман Аляскинський.

Перша єпархія на землях Америки була заснована 1840 року. її розвиток пов'язаний з ім'ям єпископа Камчатського, Курильсь-кого і Алеутського Інокентія, майбутнього митрополита Московського. Після продажу Росією Аляски в 1867 р. обидві держави визнали юрисдикцію РПЦ над діючими тут парафіями та церковними закладами. Перші ж православні парафії на території США з'явилися в 60-х роках XIX ст. Зміцнення православ'я пов'язане з появою тут великих мас емігрантів з європейської частини Російської імперії. З 1898 по 1907 рр. Американську єпархію очолював майбутній Московський патріарх Тихон. Вже тоді поставало питання про значне розширення її автономії.

Після 1917 р. православні церковні структури в Америці стали предметом суперечок між РПЦ та Вселенським патріархом Ме-лентієм IV, що намагався підкорити собі всі православні церкви діаспори. Однак у відповідності з рішеннями Всеамерикансько-го Собору в Детройті (1924 р.), на основі колишньої американської єпархії було утворено тимчасовий митрополичий округ.

У 30-х роках у США повністю формуються Американська єпархія Зарубіжної церкви, утворена в 1921 р. у Сремських Карлов-цях, та екзархат Московської патріархії, що знаходився під духовною опікою РПЦ. Згодом, уже з політичних мотивів, було утворено третю церковну юрисдикцію, також підпорядковану РПЦ.

У роки другої світової війни намітилися можливості для об'єднання трьох названих центрів, однак Зарубіжна церква не пішла -на це. Відтворена Американська митрополія зразу ж поставила питання про автокефалію, яку одержала від РПЦ у 1970 р. Це створило загрозу поглинення нею інших православних юрисдикцій, а відтак призвело до невизнання наданої автокефалії з боку зацікавлених православних церков.

Нині автокефальна православна церква в Америці має понад 500 парафій, 11 єпископів та 550 священиків, підготовку яких ведуть дві духовні семінарії та академія. Глава церкви має титул Блаженнійшого Архієпископа Нью-Йоркського, митрополита всієї Америки і Канади. Його резиденція міститься в Нью-Йорку. Офіційний орган — газета "Православна Церква".

Українська православна церква

Українська православна церква, яка діє під омофором патріарха Московського і всієї Русі, але є незалежною в управлінні, звернулася до священноначалія РПЦ з проханням надати їй повну канонічну незалежність — автокефалію. В разі позитивного вирішення цього питання кількісні параметри РПЦ змінилися б кардинальним чином. Досить сказати, що на території Росії діє близько 2,8 тис. православних парафій, а в Україні лише в складі УПЦ їх налічується понад 5,5 тис. До цього слід додати майже 1,5 тис. православних парафій, які входять до складу УАПЦ. Однак, як відомо, Архієрейський собор РПЦ, що засідав з 30 березня по 4 квітня в Москві, відмовив УПЦ в її намаганні дістати цілковиту самостійність. Не вказуючи в даному випадку на чинники, що спричинили до такого розгортання подій, і не торкаючись складних перипетій, пов'язаних з долею православ'я в сучасній Україні, будемо розглядати УПЦ як складову частину Руської православної церкви у відповідності з фактичним станом речей.

Руська православна церква

Руська православна церква — найбільша серед сучасних поміси их православних церков. В диптиху (традиційному списку церков) вона посідає п'яте місце. В тих кордонах, в яких сьогодні діє РПЦ на території європейської частини колишнього СРСР, вона бере свій початок від періоду запровадження християнства в Київській Русі в кінці X ст. Однак на той час утворилася Київська митрополія, що перебувала в досить формальній залежності від Константинопольської церкви. Північно-східні території Київської Русі, як відомо, були християнізовані значно пізніше.

Перенесення церковного центру з Києва спочатку у Володи-мир-на-Клязьмі (1299 р.), а згодом до Москви (1325 р.) було пов'язане із занепадом Києва внаслідок монголо-татарської навали та зміцнення Московської держави. У 1354 р. Константинопольський патріарх дає згоду на перенесення центру Київської митрополії, але за умови, що Київ залишиться "першим її престолом і першою кафедрою".

Внаслідок боротьби між Московською та Литовською державами в 1458 р. відбувається поділ Київської митрополії на Литовську (Київську) і Московську. Весь цей час, аж до кінця перебування на кафедрі митрополита Йони, що був поставлений без згоди Константинополя в 1448 р., московські митрополити носили титул "Київського і всея Русі". Лише наступник Йони митрополит Феодосій почав іменуватися "Московським і всея Русі". 1448 р. вважається початком автокефалії Московської митрополії, в той час як митрополитів на Київську кафедру продовжує призначати Константинополь.

Таким чином, Московська та Київська митрополії розвиваються незалежно одна від одної аж до кінця XVII ст.

Подальше зміцнення Московської держави, особливо за Івана Грозного, актуалізувало утвердження тут патріаршої форми правління. Москва починає зазіхати на особливе місце у православному світі, з'являється політична трактовка відомої теорії про Москву як третій Рим. У 80-х роках XV) ст. світська влада робить кілька спроб утвердити в Москві патріаршу кафедру. Цієї мети вона досягає в 1589 р. Першим патріархом Московським і всієї Русі було обрано Йова.

У цей період на території Київської митрополії відбуваються події, що призводять до майже повного виродження православних церковних структур. Православ'я відступає під тиском католицизму Однак у 1620 р за допомогою православного братства та запорізьких козаків Єрусалимський патріарх Феофан відроджує тут ієрархію і православ'я загалом, даруючи православним Київської митрополії значні привілеї.

Переломним у відносинах між Москвою та Києвом, як двома духовними центрами, став період, пов'язаний з політичним підпорядкуванням українських земель Росії на Переяславській Раді в 1654 р. У 1685—1686 рр. Московський патріарх поглинув Київську митрополію. З цього часу остання починає перетворюватися на рядову єпархію РПЦ, повністю підпорядковану Московському патріарху, аз 1721 по 1917 рр. — Святійшому Синоду-

У 1921 р. православні України об'єднуються в екзархат Московського патріархату. Паралельно з ним діють і православні церковні структури національного спрямування, найвпливо-вішою серед яких була Українська автокефальна православна церква. Однак усі вони, особливо церкви національного спрямування, були винищені в 30-ті роки тоталітарним режимом. Тоді священноначаліє РПЦ докладає всіх зусиль, аби монополізувати свій вплив серед православного населення України. РПЦ стає дійовим засобом русифікаторської політики "центру". Лише сучасне національно-релігійне пробудження в православному середовищі України змусило Московську патріархію піти на надання православним структурам, які діють тут, певної самостійності.