Характеристика релігій світу

План

1. Типи релігій.

2. Родоплемінні релігії. 

3. Література

Вивчення даної теми має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення. Релігія в сучасному світі має істотний вплив на свідомість і поведінку широких мас людей. Тому необхідно вивчити форми релігій, найбільш поширених у сучасному світі взагалі і на території нашої країни зокрема.

При ознайомленні з кожною з релігійних течій звернімо увагу на те, що в релігії в перекрученій, ілюзорній формі відображаються реальні соціальні процеси, земні інтереси, сподівання і прагнення широких народних мас, що боротьба у формі релігії, яка ведеться нібито через розходження в розумінні тих або інших догматів, насправді має на меті досягнення земних цілей. Тому при аналізі будь-якої форми релігії важливо вільно орієнтуватися в матеріалі і вміти відповісти на такі запитання: в яких історичних умовах виникла дана форма релігії; в яких соціальних прошарках вона поширювалась; як у віровченні відбивалися інтереси цих соціальних груп; які зміни відбувалися в даній формі релігії в період історичної еволюції; який вид (віровчення, культ, організаційна структура) має тепер; якою є її роль у житті сучасного суспільства?

Необхідно звернути увагу на такі категорії і поняття: "родоплемінні", "національні", "світові релігії", "тотемізм", "анімізм", "фетишизм", "магія", "шаманізм", "культ померлих", "культ предків", "Біблія (Старий і Новий завіти)", "Коран", "Суна", "сансара", "релігійний культ", "обряди", "проповідь", "молитва", "богослужіння", "свята" тощо.

Типи релігій.

Вивчаючи тему, важливо усвідомити, що існують такі типи релігії: родоплемінні, національні, світові. Кожен з цих трьох типів відображає відповідний ступінь розвитку суспільства: релігії першого типу — родоплемінні, характерні для суспільства, що перебуває на ступені родового ладу; другого типу — національні; світові — виникли у феодальному й буржуазному суспільствах. Вчені, грунтуючись на соціально-класових критеріях, дають таку типологію релігій: племінні, національні, світові. Племінні релігії поширені в деяких районах Азії, Африки, Австралії, Америки, Індії, Океанії. Це складний конгломерат місцевих традицій, обрядів, ритуалів, якими позначаються різні етапи людського життя (надання імені, похорони та ін.), уособлення небесних і атмосферних явищ, релігійно-міфологічні уявлення. Племінним релігіям властиві: 1) поклоніння духам (природи, предків), яким спочатку надавали зооморфних, а пізніше — антропоморфних рис; 2) відсутність професійних служителів культу; 3) відправлення культу у формі особливого для кожного племені святкування, що супроводжується магічними обрядами (танцями, іграми) на честь духів.

Родоплемінні релігії.

Родоплемінний (або родовий) лад склався приблизно 40 тис. років тому і пройшов три основних ступені: ранній матріархат, пізній (розвинутий) матріархат і патріархат. Кожному ступеню відповідала форма релігії, яка відображала особливості безсилля людей уданих, конкретних умовах: ранньому матріархату — тотемізм, пізньому — землеробський культ, патріархату — шаманізм. Усі ці форми не поширювалися поза родом чи племенем, тому їх називали родоплемінними релігіями.

До ранніх форм релігії належать магія, фетишизм і анімізм, які виникли в період формування родового ладу (від Ї00 до 40 000 років тому). Магія — віра в існування надприродних засобів впливу на природу. Наприклад, дехто з північно-американських індійців ше в XIX ст. перед початком полювання на бізонів виконував ритуальний мисливський танець: танцювальним рухам вони надавали надприродних властивостей заманювати бізонів до стійбищ і забезпечувати вдале полювання. Магія подвоювала (в уяві людей) шляхи впливу на природу, і вважалось, що людина могла вплинути на природу не лише своєю працею (природні рухи), а й особливими символічними діями — обрядами (надприродний шлях).

Магія поділяється (за метою, яка ставиться перед чаклунством) на такі основні види: виробнича, лікувальна, застережна, військова, метеорологічна (магія погоди) та ін. Найпоширенішим видом була магія виробнича, яка, в свою чергу, мала ряд відгалужень: мисливська, риболовецька, будівельна тощо. З розвитком суспільства з'являються нові різновиди виробничої магії: землеробська, скотарська, гончарська, ковальська, навчальна, спортивна.

Особливим різновидом застережної магії були релігійні табу. Слово "табу" запозичене з мов жителів Гавайських островів і означає заборону будь-що робити, щоб не накликати на себе неприємностей. Магія дійшла до наших днів як елемент сучасної релігії (віра в надприродну силу обрядів) в самостійній формі (у вигляді таких побутових пересудів, як гадання на картах тощо).

Фетишизм — (від франц. кіісїїівте) — віра в існування у матеріальних об'єктів надприродних властивостей. Фетишами називають матеріальні предмети, яким віруючі приписують надприродні властивості. Порівняно з магією фетишизм є більш складною формою релігії. Якщо магія подвоювала шляхи впливу на природу, то фетишизм подвоїв ще й властивості матеріальних об'єктів. До реальної користі матеріальних предметів додавались їхні надприродні здібності бути помічником і заступником людей. У фетишизмі в зародковій формі з'являється ідея Бога.

В сучасних релігіях фетишизм зберігається у вигляді поклоніння священним предметам (хрести, ікони, мощі), а як самостійний залишок — у вигляді віри у талісмани й амулети. Талісман, з точки зору забобонних людей, приносить щастя, амулет оберігає від нещастя. Сучасними фетишами (талісманами або амулетами) у марновірних людей є, наприклад, іконки, ладанки, кулони, слоники, іграшки, "щасливі" квитки.

Анімізм (від лат. anima — душа) — це віра в існування матеріальних об'єктів і процесів надприродних двійників. Анімізм починається з приписування якостей двійників матеріальним об'єктам: людському тілу, тваринам, знаряддям праці тощо. У подальшому своєму розвиткові анімізм включив у себе уявлення про двійників матеріальних процесів: хвороби, війни, ковальської справи та ін.

У слов'ян для визначення ілюзорних двійників застосовувались два терміни: менш могутніх називали душами, більш могутніх — духами; тому можна сказати, що вони є віра в існування душ і духів. Прикладом анімізму можуть бути деякі релігійні уявлення ескімосів Гренландії (XIX ст.). На їхню думку, надприродні двійники були у кожної людини, дерева, струмка, звіра. Уночі, вважали вони, людські душі залишають свої тіла і йдуть полювати, танцювати, відвідувати друзів. Коли вмирала людина, їй у могилу клали знаряддя і предмети праці. Вважалося, що двійники цих речей служитимуть двійникам людських тіл у "країні мертвих".

В анімізмі здійснюється подальше подвоєння світу: світ реальних об'єктів нібито доповнюється світом духовної суєти. У багатьох народів головними двійниками, яких найбільше поважали первісні анімісти, були душі померлих родичів. Тому в літературі первісний анімізм ще називають культом предків. У початковому анімізмі двійники уявляються як інше тіло, невидиме і невідчутне у більшості життєвих ситуацій. В той же час у багатьох народів існувала думка, що в окремих ситуаціях двійника можна побачити, почути і якось відчути: уві сні, як відображення; у воді, як тінь. На цій стадії розвитку релігії не існувало уявлення про безтілесну душу, двійники мислились як інша плоть, що має всі речові характеристики: форму, об'єм, вагу, колір, запах. Наприклад, гренландці вважали, що душі у людей неоднакові, — огрядні люди мають гладкі душі, у худих людей і душі худі. Оскільки уві сні щастило "бачити" також душі померлих, виникло уявлення про безсмертних двійників.

З уявлення про безсмертя двійників виросло уявлення про потойбічне життя. У первісних анімістів країна мертвих розташувалась не на небі, а десь на землі чи під землею. Життя душ тут уявлялось звичайним продовженням реального життя. Так, за уявою індійців-алконгінів душа мисливця у країні мертвих ганяється за душами лося і бобра. У окремих народів замість уявлення про країну мертвих з'явилися уявлення про переселення душ у нові тіла.

У сучасних релігіях анімістичний елемент посідає значне місце. Уявлення про Бога, сатану, ангелів, безсмертні душі — все це за своєю суттю ускладнений анімізм. Самостійно анімізм живе у вірі в привиди і спіритизмі (віра у можливість спілкування з душею померлого за допомогою блюдечка, що крутиться).

Магія, фетишизм і анімізм відобразили і відбили стан безсилля первісної примітивної, малоосвіченої людини. У всіх випадках, коли люди, не маючи достатніх знань, відчували себе безсилими, вони шукали допомоги в магії фетишів або надприродних двійників. Ранні форми релігії, що виникли в період формування родового ладу, збереглися й надалі у родоплемінному і класовому суспільстві. Проте вони були відсунуті на другорядні позиції тими релігіями, які повніше відображали конкретні особливості суспільного розвитку.

Тотемізм (мовою індійців-оджибве "тотем" означає — його рід) є віра у надприродну спорідненість груп людей з певними видами тварин. Тотемами називають тварин, яких первісні люди вважали своїми надприродними родичами. У тотемах люди вбачали покровителів роду і племені, захисників і заступників, помічників у розв'язанні всіх конфліктів. Усі вважалися братами і сестрами, і тому свої родові колективи первісні мисливці називали їх іменами. Наприклад, північно-американські індійці з племені журавля (оджибве) у XVII ст. мали ряд родових колективів, які носили назву: журавля, сома, гагари, ведмедя. А в Австралії в кінці XVIII — на початку XIX ст. європейців дуже дивувало, коли на запитання: "Хто ти такий?" — абориген відповідав: "Я —кенгуру" або "Я — личинка комахи". А тимчасом цими відповідями австралійці підтримували свій кровний зв'язок з тотемами.

Спочатку тотему поклонялися