За яких історичних умов виник тотемізм? У нього було дві специфічні соціальні умови: виникнення родового ладу і полювання, як основний вид трудової діяльності. Разом із виникненням родового ладу з'явилась і залежність кожного члена суспільства від колективу родичів, оскільки тільки від них первісна людина могла отримувати допомогу і заступництво. А в умовах, коли полювання було основним видом трудової діяльності, первісна людина досить сильно відчувала і свою залежність від тварин. Залежність від родового колективу і тварин — ось ті особливості раннього матріархату, які ніби відбилися в тотемізмі. Відзначимо дві основні риси тотемізму. Перша — виділення в ролі головних об'єктів поклоніння тотемічних духів, тобто двійників тотемів. Не самі тотеми, а їхні двійники були головним об'єктом поклоніння в цій релігійній системі. Тотемам поклонялися настільки, наскільки вони були вмістилищем тотемних духів. Це поклоніння проявлялося через молитви (просьби), танці, табу, жертвопринесення, виготовлення зображення тотемів, спеціальні тотемні свята. Особливим способом поклоніння були обряди уподібнення тотему. Під уподібненням мається на увазі прагнення ззовні бути схожим на тотема хоч би якоюсь однією рисою. Так, окремі жителі Африки, намагаючись бути схожими на антилопу-зебру, вибивали собі нижні зуби.

Друга риса — дозвіл убивати і з'їдати тотема тільки за умови дотримання особливих релігійних процедур. Тотемам поклонялися, але їх же вбивали і з'їдали. І, за переконанням первісних мисливців, одне не заважало іншому. Важливо було одне: вбити і з'їсти за правилами, тобто так, щоб не нашкодити тотемному духові. Так, індійці-шевенези (Канада) ще на початку XX ст. виконували такі процедури над тілом забитого родича-оленя: ставили перед його мордою посуд з їжею, танцювали мисливський танець, просили вибачення і бажали щастя духу оленя в країні мертвих.

Тотемізм увійшов як елемент у всі сучасні релігії. Особливо відчутний його вплив в індуїзмі, де багато тварин вшановуються як священні. Найпочесніше місце серед усіх шанованих тварин у індусів займає корова. Сліди тотемізму простежуються й у християнстві. Святий дух зображується у вигляді голуба, а Христос часто називається агнцем, тобто ангелом. Від обряду ритуального з'їдання тотема бере свій початок християнське таємне причащання, під час якого віруючі під виглядом хліба і вина з'їдають тіло і п'ють кров бога.

Землеробський культ — це переважно поклоніння двійникам тих факторів природи, які впливають на урожай. Типовий приклад — релігійні погляди індійців-ірокезів. Вони жили раніше на території, де тепер розташовані канадські міста Квебек і Монреаль. Ще в XIX ст. ірокези вшановували чотирьох головних духів: землі, бобів, кукурудзи і гарбуза. Ці чотири духи, за їхніми уявленнями, були жінками. Духів кукурудзи, бобів і гарбуза міфологія ірокезів зображала у вигляді трьох сестер, одягнених у листя відповідних рослин. Поряд з духами-жінками вшановували також, але на другорядних ролях, духів-чоловіків — сонця, дощу і вітру. За яких же історичних умов виник землеробський культ? З розвитком матріархату (близько 8 тис. років тому) основним видом виробничої діяльності було мотичне землеробство, яке розвинулося із збирання того, що росло. А збиранням раніше займалися жінки. Отже, доки чоловік полював, жінка винайшла землеробство. Тому на стадії пізнього матріархату жінки, виконуючи головну роль у господарському житті, разом з цим і завдяки цьому мали деякий вплив на чоловіків і в інших галузях життя. Залежність землеробства від природи і керівна роль жінки — ось дві головні особливості того часу, які відобразились у релігійних поглядах людей. Можна виділити такі основні риси даної релігійної системи. Цих духів ми вже називали, коли йшлося про ірокезів. Нагадаємо, що в багатьох народів вшановувалися і двійники таких природних факторів, які лише в уяві людей впливали на урожай. Наприклад, багато народів (вавілоняни, єгиптяни та ін.) гадали, що на врожай впливають місяць і планети, і тому поклонялися також духам цих об'єктів.

Друга, керівна роль жінки в релігії, — землеробський культ — своєрідна жіноча релігія. Це проявилося у двох головних процесах: найголовніші духи зображалися у вигляді духів жіночого роду, і найважливіші релігійні обряди в цей час виконували жінки. У деяких народів дозволялося важливі обряди виконувати й чоловікам, але за однієї умови: вони повинні були видавати себе за жінку (говорити голосно, що вони жінки, перевдягатися у жіночий одяг).

Третя риса — людське жертвопринесення як система. Не розуміючи суті землеробських процесів, люди думали, що врожай є зворотна вдячність духів за жертвування, тому первісні землероби намагалися свої дари духам зробити більш дорогими, цінними. Так виникла ідея необхідності людського жертвопринесення.

Четверта — ідея смерті і воскресіння деяких духів. Спостерігаючи за зерном, люди помітили, що після похорон воно воскресає знов. Звідси зародилося уявлення, нібито деякі духи можуть тимчасово померти, щоб потім воскреснути.

І нарешті, п'ята риса — переселення країни мертвих із землі на небо. Багато благ і неприємностей землеробам посилало небо: світло і тепло, дощ і вітер, сніг і град. Звідси народилося уявлення про те, нібито духи живуть на небі. За аналогією і країну мертвих переселили із землі на небо. Саме тоді вперше виникла ідея про життя душ мертвих у царстві небесному. Землеробський культ широко представлений у сучаних релігіях. Серед християнських святих є й покровителі землеробства (Георгій), і повелитель дощу і грому (Ілля-пророк). Усе це відгомін землеробського культу. Від ідеї жіночого духу землі бере початок уявлення про богородищо: недарма віруючі в селі називали її покровителькою хлібів. Із землеробського культу прийшли в християнство свята Різдва Христова (в минулому — свято народження духа сонця) і пасхи (в минулому свято воскресіння духа зерна).

Шаманізм (евенкійською мовою "шаман" означає несамовитий) — це віра в особливо могутні надприродні можливості стародавніх професійних служителів культу (шаманів). Приміром, у якутів до революції вважалося, що коли людина захворіла, її ніхто не може вилікувати, крім шамана. Шаман лікував за плату. В процедуру лікування входило виконання сукупності релігійних дійств: заклинання, пісні, танці, звернення до духів. Якщо після релігійного лікування організм перемагав хворобу, слава приписувалася шаману, а якщо помирав — винним оголошувався злий дух, що вкрав душу хворого.

За яких історичних умов виник шаманізм? Близько 6 тис. років тому розпочався перехід до патріархату. За патріархату з'явилися додаткові продукти харчування, завдяки тому, що люди почали виробляти більше, ніж було потрібно. У колективі виникла можливість утримувати тих, хто не займався продуктивною працею. Основними видами виробничої діяльності були скотарство і землеробство, яке виникло на основі скотарства. Займалися цією працею чоловіки, оскільки вони мали мисливське знаряддя- Вирішальна роль чоловіка в господарському житті зумовила виведення його на перший план і в господарському управлінні. Можливість утримувати людей, які нічого не виробляють, і керівна роль чоловіка в суспільстві — ось дві основні особливості, які відбилися в шаманізмі.

Перша риса шаманізму — поява професійних служителів культу. Вперше в історії релігії виникла група людей, які засоби для існування значною мірою або повністю здобували за рахунок виконання релігійних обрядів; хоча в особі шаманів уже з'явилося духовенство, церкви ще не було. Шамани не мали власної організації. Вони діяли в межах родоплемінної організації, підкоряючись ватажкам роду і племені, виконували їхні вказівки.

Друга — виділення головного релігійного поклоніння так званих шаманських духів. З погляду людей того часу, ці духи служили шаману, виконували його доручення, допомагали пізнавати таємниці, билися із злими духами.

Третя — керівна роль чоловіка в релігії. Кількість духів-жінок різко зменшилася, і вони витіснені на другий план духами-чо-ловіками. Серед професійних служителів культу були жінки, але наскільки глибоким був процес розкладу родового ладу, настільки шамани витісняли шаманок.

Четверта — використання істеричних приступів як засобів виконання релігійних обрядів. У багатьох народів шамани входили в екстаз і доводили себе до приступів. В багатьох випадках шамани були нервовохворими. Причому до поєднання нервової хвороби з професією шамана люди йшли двома шляхами: в одних випадках нервовохворі ставали шаманами через свою незвичайність і обмежену здатність до суспільно корисної праці, в інших — шамани ставали нервовохворими через сильні і часті збудження при виконанні релігійних обрядів.

І, нарешті, п'ята риса — використання задурливих дій як засобів виконання релігійних обрядів. Релігія виникла без будь-якої брехні. І лише на стадії шаманізму до несвідомого одурма-нення додався свідомий обман, який став водночас і засобом відправлення релігійних обрядів і однією з додаткових причин збереження релігійності. У народів Азії, Австралії і Америки, які й нині живуть в умовах, де зберігаються залишки первісного