Хрест — священний знак християн

План

1. Дохристиянська історїя хреста.

2. Священний знак християн.

3. Література

Дохристиянська історія хреста.

Всередині минулого століття група англійських археологів на чолі з Лейярдом наполегливо проводила розкопки стародавнього міста Кальху, колись одного з найбільших і найбагатших міст могутньої ассирійської держави Було зроблено чимало цікавих знахідок. Археологи виявили під землею руїни великих будинків, знаряддя праці, зброю, предмети побуту мешканців міста. З-під багатометрових нашарувань раптом з'явилися статуї богів, котрі колись прикрашали розкішні храми величезні, висічені з каменю статуї крилатих биків, що в давнину вважалися священними. Було також виявлено статуї царів, чиї криваві подвиги перелічувалися у написах на стінах палаців. Поступово виявлялися й сторінки історії зниклого народу. Раптом одна із знахідок особливо вразила археологів. Це був кам'яний стовп з висіченим на ньому рельєфним зображенням ассирійського царя Шамші-Адада Його було знайдено у величному храмі Нін-Урта — одному з найкрасивіших у цьому стародавньому місті. Шамші-Адад стояв на весь зріст в оздобленому дорогоцінною бахромою одязі, з масивними прикрасами на оголених руках. На грудях царя на довгому ланцюгу висів... хрест. Якраз це здалося незбагненним: цар — язичник, що поклонявся численним східним богам, носив хрест точнісінько такий, який носили і носять віруючі християни. Але ж цей цар жив задовго до виникнення християнської релігії? Як же могло статися, що він шанував хрест, котрий за твердженням церковників є "священним прапором християн"?

Історична наука розгадала цю загадку. Якщо запитати церковника, чому християни шанують хрест, він відповість, що віруючі поклоняються хресту тому, що на ньому "сином божим, що втілився", було принесено спокутувальну жертву за гріхи всього людства — минулого, теперішнього та майбутнього. Цей символ, за словами служителів релігії, живе нагадуванням про спокуту вальні жертви Христові, яке допомагає людям "сильніше відчути свою провину перед Христом, щиро оплакувати свої гріхи, бути мужніми і непохитними в своїй вірі в Христа, надії на нього, любові до нього". Але, якщо це так, то як можна пояснити, що знак хреста шанувався в багатьох дохристиянських релігіях?

Вчені на основі великої кількості фактів встановили: ше наші далекі предки поклонялися хресту, як символу вогню — однієї з найважливіших для людини стихій природи. Життя первісної людини було сповнене небезпек і втрат. Відкриття вогню для наших предків було одним з найбільших благ. Вогонь рятував їх від холоду, захищав від диких звірів, полегшував важке життя. За його допомогою люди навчилися обробляти дерево, метали. Він згуртовував навколо себе людей, зближував їх, сприяв появі нових трудових навиків і вмінь. 1 нема нічого дивного в тому, що первісна людина, не вміючи пояснити виникнення вогню, стала обожнювати його.

Коли людина навчилася сама добувати вогонь тертям двох перехрещених кусків дерева, цей нескладний інструмент почали вважати священним. Дві перехрещені лінії стали священним знаком, символом "спасителя", що "дає блага". Відкриття добування вогню тертям справило такий вплив на людство, що набагато пізніше, коли люди засвоїли багато інших способів /добування вогню, у більшості народів будь-який вогонь, котрий вважався священним, повинен був добуватися тільки тертям. Так, у Стародавньому Римі, у круглій залі храму Вести, де стояло вогнище з незгасаючим вогнем, жриці богині, дівчата-весталки з хрестами на шиї, підтримували його, не даючи згаснути. Якщо ж вогонь чомусь згасав, добути його знову можна було тільки тертям.

У слов'янських племен удень Івана Купала вогонь для святкових вогнищ добувався також первісним способом — тертям двох кусків дерева один об одного. Дівчата та хлопці стрибали через вогнище, очищаючи себе від "злих духів". Знаючи з досвіду, що вогонь здатний захистити від нападу хижаків, холоду і непогоди, люди почали вірити, що знак, який зображає вогонь, володіє надприродною силою. І ось хрест перетворюється у магічний божественний символ.

Щоб відгородити себе від "злих духів", людина почала накладати цей знак на посуд, одяг, прикраси. Ось чому часто на старовинних предметах епохи бронзового віку (починаючи від III тисячоліття до н.е.) археологи зустрічають зображення хреста. Так, при розкопках поселень землеробських племен так званої трипільської культури (III—II тисячоліття до н.е.) знаходять величезну кількість глиняного посуду, прикрашеного орнаментом і розписом, а також зображенням хреста.

Знак хреста на різноманітних старовинних предметах знаходили в багатьох країнах. Коли археологи вели розкопки столиці стародавнього Еламського царства — міста Суз, було знайдено глиняний розписний посуд. На ньому намальовано правильні хрести. Вік цього посуду і малюнків становив близько 6 тис. років, тобто за 4 тис. років до появи християнської релігії. Яскравим свідченням того, що вшанування знака хреста виникло у зв'язку із способом добування вогню в різних містах і у різних народів, існує вшанування хреста індіанськими племенами Південної і Центральної Америки. Коли у XVII ст. католицькі місіонери прибули на американський континент, щоб поширити християнську віру серед індіанців, вони були вражені, побачивши кам'яний хрест на одному з місцевих храмів. Хресту поклонялися тут як персоніфікації вогню небесного і земного. Не менш були здивовані європейці, побачивши зображення стародавнього мексіканського бога вогню Кветцаль-Коатля, що тримав у руках низку справжніх хрестів.

На островах Полінезії, Нової Зеландії, скрізь, куди вперше ступала нога європейця, він зустрічав зображення хреста як магічного знака вогню, сили життя. Відомий мандрівник, капітан Джеймс Кук,був зачудований, ознайомившись із звичаєм тубільців

Нової Зеландії ставити на могилах хрести так, як це робиться за християнською традицією.

У Китаї, куди місіонери проникли значно пізніше, вони на свій великий подив побачили зображення хреста на грудях статуї Будди — легендарного засновника релігії — буддизму, що виникла за 600 років до християнства. Буддисти ще багато віків тому вміщували цей знак на різних предметах, котрим приписували чудодійні властивості.

З найдавніших часів знак хреста вшановувався і в Індії. Буддійська святиня — так звані "відбитки ніг Будди" — прикрашена цим знаком. На кораблях, що ходили по священних водах Гангу, більш ніж за 1000 років до появи християнства було також вміщено знак вогню, сонця, "благодаті і вічного життя" — знак хреста. Його вшанування в Індії було настільки поширене, що дехто з учених вважає саме цю країну батьківщиною хреста, як священного символу.

З глибини віків, від первісних людей цей символ вогню-спасителя прийшов у релігії стародавніх держав. Йому поклонялися у Стародавньому Єгипті. Головні єгипетські боги зображалися з хрестом у руках. Він був символом безсмертя. Величезними зображеннями хрестів були розписані стіни єгипетських гробниць. Владика підземного царства мертвих — бог Осіріс, який, за віруваннями стародавніх єгиптян, творив над померлими останній і страшний суд, також зображувався з цим знаком безсмертя.

Де б не вели розкопки археологи, майже всюди вони знаходили зображення хреста. Глибоко вшановувався хрест у Стародавній Греції. Його зображення зустрічаються на глеках, вазах, тацях, зброї, знаряддях праці, виявлених у старовинних похованнях.

При розкопках римського міста Геркуланума, похованого під попелом при виверженні вулкана Везу вія, знайшли ряд уцілілих будинків заможних мешканців, (х стіни прикрашали чудові художні розписи. Серед них зображення римського бога кохання Амура, на голові якого був хрест.

Подібних прикладів чимало. Це переконливо свідчить про те, що хрест, як священний знак, що символізував вогонь, сонце, спасіння і вічне життя, набагато давніший від християнської релігії.

Священний знак християн.

Як же могло статися, що священний знак язичників, з якими перші християни вели запеклу боротьбу за віру, перейшов у християнську релігію і став її великим символом? Перенесемося в думці на 2 тис. років назад, до витоків християнства. Християнська релігія виникла близько

2 тис. років тому в Римській імперії, в східному Середземномор'ї. Римська імперія на той час перетворилася в могутню державу, що підкорила своїй владі більшість країн Середземномор'я, значну частину Західної Європи, ряд країн Передньої Азії. Але Стародавній Рим був державою рабовласницькою. В ній панував лад, що спирався на нещадну експлуатацію рабів, які тях<ко працювали, не знаючи перепочинку, й за найменшу провину їх люто катували.

Нерідко доведені до відчаю раби піднімалися на боротьбу проти своїх гнобителів. Однак усі повстання закінчувалися поразкою, вони жорстоко придушувалися. Не бачачи виходу на землі, нещасні звертали свої погляди до неба, покладаючи надії на надприродні сили, чудесного спасителя, який встановить на землі справедливість і жорстоко покарає гнобителів.

В обстановці напруженого очікування кінця світу і страшного суду поступово зароджувалася нова релігія, що проповідувала прихід спасителя — Христа. Всі, хто вірили в це, бідняки і раби, об'єдналися у релігійні общини, жадібно слухаючи проповідників нової віри. Так, у І ст. виникло християнство, що згодом стало однією з найвпливовіших світових релігій. Служителі церкви, звертаючись до історії християнства, твердять, що вже перші прихильники цієї релігії вважали хрест священним символом. Однак це не так. Хрест вшановувався християнами не