і всю цю споруду. Ще більш давнім пережитком у християнстві є "хресне знамення". В основі цього ритуального жесту лежить зовсім не "осініння себе хрестом*, як гадають віруючі. Цей жест йде від тих далеких часів, коли людина, вклоняючись своєму божеству і виражаючи готовність принести себе в жертву, вказувала на різні частини свого тіла. Цей звичай сягає корінням у глибоку давнину, коли в жертву богам приносилися живі люди. Ритуальний жест при створенні "хреста" вимагає особливого положення пальців — витя-нутого вказівного, середнього і великого і зігнутих двох останніх. Церковники пояснюють його вірою в триєдиність сутності божества — Бога-отця, Бога-сина і Бога-святого духа. Цей жест був також запозичений з давніх релігій. Віруючі вважали й вважають, що за допомогою хреста можна відгородити себе від нечистої сили.
Віра в хреста породила в старовину запеклі дискусії із старообрядцями з приводу того, як хрестишся — двома чи трьома пальцями. Старообрядці хрестяться двома, православні — трьома, католики п'ятьма. Смисл хреста — чаклунський, такий само, як описування кола навкруг людини для того, щоб її не чіпала нечиста сила (згадайте повість М.В.Гоголя "Вій"), яка ніби може залізти всюди, навіть у рот. Дехто з учених пояснює, що звичай хрестити рот і говорити "на здоров'я" при чханні виник через те, що під час чуми, яка лютувала в середньовічній Європі, позіхання і чхання були її симптомами, тому люди спішили відхреститися бід злого духа чуми. В IV ст. папа римський Пелагій І наказав, щоб усі, хто чхає, обов'язково промовляли закляття "на здоров'я". У стародавніх євреїв був спеціальний дух чхання Ас-карон. В Індії вважали, що душі виходять з тіла через ніздрі і тому, хто чхав, бажали здоров'я, щоб душа не втекла.
Пережитком однієї з найдавніших форм релігійних вірувань є звичай цілувати хрест або одягати його на шию. Тут хрест виступає б ролі фетиша — предмета, який виявляє певні магічні властивості і володіє чудодійною силою. Віра в силу хреста призводила до того, що люди вважали, що він може служити навіть засобом викриття злочинів.
Чарівні властивості хреста свідомо переносилися і на деякі рослини, які своїм виглядом нагадували "святий" хрест. Так, віддавна вражав уяву людей петрів хрест. Корінь цієї рослини, дійсно, має своєрідну форму хреста. Його цвітоносні пагони з'являються на поверхні землі у квітні-травні, коли в лісі ще нема ані грибів, ані ягід, ані горіхів. Не дивно, що за Петровим хрестом закріпилася репутація рослини, яка ховається від людей. Адже основна її маса, що досягає іноді 5 кг, схована під землею. На відміну від більшості квіткових рослин, що мають зелене листя, петрів хрест замість листя має ледь рожеву луску. Всі ці особливості рослини породжували у людей переконання в існуванні у неї особливих, чарівних властивостей. Вважалося, що петрів хрест дістається тільки щасливим людям, що він нібито допомагає відшукати скарби, оберігає від нечистої сили. "Знаючі" люди твердили, що залізом копати цю рослину не можна, тільки руками. Заховавшись у землі, петрів хрест прикріплюється своїми чіпкими присосками до коріння горішника, вільхи, в'яза, липи, бука, і поживні речовини рослини-хазяїна переходять у м'язисте коріння нахлібника. Лише під час цвітіння навесні петрів хрест показується на поверхні землі для опилення насіння. Після плодоносіння наземні пагони його відмирають, і мешканець підземного світу повертається в свою оселю.
Ставши пануючою релігією, християнство не завжди справедливо ставилося до науки і культури античного світу. Групи фа-натиків-християн, знищували твори великих художників стародавнього світу, трощили статуї, палили бібліотеки, вбивали видатних мислителів минулого. Під знаком хреста з благословення "отців церкви" в кінці IV ст. було зруйновано і спалено знамениту бібліотеку в єгипетському місті Александрії. У 415 р. жертвою антиязичницьких погромів стала прекрасна жінка-філософ і математик Іпатія, що читала лекції в Александрійській академії. Натовп монахів, спрямованих олександрійським єпископом Кирилом, затяг Гпатію в християнський храм, де нещасну жінку було пошматовано озвірілими фанатиками. У середні віки для боротьби з вільнодумством церква створила святу інквізицію — церковний суд, який засуджував на страшні муки й страту не тільки кожного противника християнської релігії, а й усіх вільнодумців, передових людей свого часу.
Чимало видатних людей стали жертвами інквізиції. Було спалено на вогні геніального італійського вченого Дж.Бруно. Великого астронома Г.Галілея також було засуджено інквізицією до тривалого тюремного ув'язнення. Видатний польський астроном М Коперник уникнув тортурів лише тому, що помер невдовзі після опублікування своєї славнозвісної праці, в якій доводилося, що Земля не є центром Всесвіту, як вчила церква, а обертається навколо Сонця подібно до інших планет,
Знаком Хреста були увінчані знамена хрестоносців, які в ім'я визволення хреста і гробу господнього від язичників здійснювали свої криваві походи. Протягом двох століть йшли на схід хрестоносці, знищуючи все на своєму шляху.
Література
1. Гольциер И. Культ святых в исламе. М., 1938.
2. Додихудоев Х.А. Очерки философии исмаилизма. Душ., 1976.
3. Дорошенко Е.А. Шиитское духовенство в современном Иране. 2-е изд. М., 1985.
4. Джадалла И.А. Течения в исламе: причины возникновения и роль в общественно-политической жизни. М.. 1992.
5. Ислам. Энциклопедический словарь. М., "Наука", 1991.
6. Кудрявцев В.В. Лекции по истории религии и свободомыслия. Минск, 1997.
7. Лубский В.И. Священные книги мусульман как историко-литературный памятник. Киев, 1992.
8. Лубський В.І., Борис В.Д. Мусульманське право. Київ, 1997.
9. Ю.А.Калінін, В.ЬЛубський. Релігієзнавство. Київ, 1996.
10. В.С.Поликарпов. История религий. Лекции и хрестоматия. Москва, 1997.
11. А.А.Радугин. Введение в религиоведение. Москва, 1996.
12. Токарев С.А. Религия и истории народов мира. М., 1986.
13. Релігієзнавчий словник. А.М. Колодний., Б.О. Лобовик. Київ, 1996.