Нетрадиційні релігії. Церква Сайентологи

Слово "сайєнтологія" в перекладі українською мовою означає "науковчення". Тому слід коротко зупинитися на проблемі співвідношення науки і релігії. Ми звикли вважати їх співвідношення взаємосуперечливим, хоча в дійсності справа складніша. Релігія в сучасному світі прагне використати авторитет науки, її досягнення в особистих цілях. Особливо це видно в сфері медицини, охорони здоров'я. В США не раз з'являлися самозвані лікарі духовних і фізичних захворювань, твердячи ніби вони досягли гармонії в поєднанні розуму і віри, науки і релігії. Так ще 1875 року Едді заснувала церкву християнської науки. У 20—40-х роках нашого століття поширилося вчення Святого отця, який регулярно показував сеанси чудесного зцілення. Доктор М.Ковін-ТумІн, керівник лабораторії психологічних досліджень в Лос-Анджелесі винайшов прилад під назвою "альфа-вимі-рювач", за допомогою якого навіть можна досягти успіху в житті, позбавитися стресів, пізнати всі таємниці буття.

Те, що подібні "цілителі" мали в США певні успіхи, є цілком закономірним, якщо врахувати, що алкоголізм і наркоманія, за виразом американських експертів, зростають "зі швидкістю злітаючої ракети". Кваліфікована медична допомога, в тому числі — психотерапевтична, необхідна при подібних захворюваннях, досить дорога і доступна далеко не кожному американцеві, от він і звертається за допомогою до наставників і цілителів, які навіюють йому віру в благополучний кінець усіх хвороб, а заодно і віру в успіх, не бентежачись тим, що вірогідність як першого, так і другого більш ніж сумнівна.

Суть психотерапевтичного впливу полягає в тому, що пацієнт виступає не як пасивний об'єкт зовнішнього (фізичного, фармакологічного тощо) впливу, а міг би мобілізувати на боротьбу із хворобою всі свої внутрішні сили, глибинні регулятивні можливості центральної нервової системи, які не досить вивчені і сьогодні. Ще донедавна гіпнотичне навіювання виявлялося найбільш ефективним, якшо воно проводилось від імені надприродних сил, і утвердження волі всесильного Бога служило граничною підвалиною для надії, переконання, віри і уповання.

На цих же підвалинах тримається світогляд церкви сайєнто-логії, який прагне синтезувати дві несумісні речі: природничо-наукові знання у галузі психології і психотерапії та релігійні уявлення. Це дозволяє прибутково використовувати релігійні забобони і необізнаність людей, стурбованих власними психологічними недугами. Водночас сайєнтологічна церква, що виникла в руслі певних віянь, заслуговує більш детального розгляду своїх властивостей, як одна з найбільших і найвпливовіших організацій нетрадиційної релігії.

Засновник церкви сайєнтології Л.Р.Хаббард народився в 1911 році в американському штаті Небраска. В роки другої світової війни він був мобілізований у військово-морський флот і брав участь у філіппінській кампанії. Після демобілізації пробував свої сили у літературі, опублікував кілька фантастичних романів. Але прибутки від цієї діяльності не задовольнили колишнього морського офіцера, і в 1949 році на лекції в Нью-Йорку він, за свідченням журналу "Тайме Мегезін", заявив: "Смішно писати, одержуючи пенс за слово. Коли хтось дійсно хоче заробити мільйон доларів, то кращий шлях — заснувати власну релігію".

Приблизно через рік було опубліковано книгу "Діанетика: наука про душевне здоров'я". В ній роз'яснювалося, що діанетика володіє психотерапевтичною технікою, за допомогою якої можуть бути вилікувані всі неорганічні захворювання мозку і всі психотерапевтичні хвороби. Одночасно з виходом "Діанетики" Хаббард зумів організувати широку мережу психотерапевтичних сеансів, обіцяючи докорінне поліпшення і удосконалення духовних здібностей. Пропозиція виглядала привабливою і почала привертати багатьох.

Але Хаббард не зупиняється на організації банальних лікувальних сеансів, оточуючи їх глибокодумними розмірковуваннями і ритуалами, повними позаземної таємниці. Через чотири роки у Вашингтоні з'являється Основоположна церква, створена послідовниками Хаббарда, яких західна преса того часу характеризувала як групу "псевдонаукових містичних фанатиків".

Що ж являє собою теорія Хаббарда? Це суміш уривчастих відомостей про комп'ютерну технологію з поверховим уявленням про буддизм та індуїзм, з практикою східних релігійних наставників гуру. Згідно з цією теорією можливе відкриття єдиної причини психозів, неврозів, насильства і розладу в соціальному житті. Ця причина — невміння управляти роботою власного мозку, нерозуміння його "божественної сутності". Кожна подія в житті індивіда, за Хаббардом, ніби вкладається в мозаїчну структуру головного мозку. Неприємні події, невдачі, страхи, розчарування тощо не вписуються повністю в цю структуру, випадають з-під влади індивіда, але потім проявляються у формі ірраціональної поведінки, що не відповідає ситуації.

Створений Хаббардом прилад (Є-вимірювач) складається з гальванометра, здатного фіксувати електропровідність шкіри, що змінюється залежно від душевного стану індивіда, і батарейки, з'єднаної з двома бляшаними банками, які пацієнт бере в руки. Для досягнення мудрості, хорошого здоров'я і найвищої душевної досконалості застосовуються сеанси "обробки" або "прослу-ховування". При цьому людина розташовується навпроти інструктора і з'єднується з Е-вимірювачем. Інструктор ставить різні запитання, пов'язані з минулим людини. Вважається, що різке відхилення стрілки свідчить про крайнє збудження пацієнта, викликане "усвідомленням" умов, у яких вона колись дістала психічні травми. Ці відкладені у свідомості колишні хворобливі стани, душевні потрясіння Хаббард назвав "енграмами". Для їх усунення прослуховувач (інструктор) повторює запитання доти, поки прилад не покаже, що реакція стала нормальною і відповідь уже не пов'язана з хворобливим станом психіки. Оскільки в житті людини чимало складностей, така практика може розтягнутись на багато місяців і навіть років. Сама людина без допомоги са-йєнтологічної церкви не здатна ані зрозуміти джерело "енграм", ані позбавитися їх. Вони отруюють її душевне здоров'я.

Хаббард постійно твердить, що виходить із строго наукових методів. Однак він ніколи не зміг представити достовірних доказів своїх поглядів. Звичайно, в окремих випадках подібні сеанси, особливо спочатку, справляють благотворний вплив на стан людей: вони відчувають душевний спокій, позбавляються колишньої нервозності, неясної тривоги тощо. Як пояснити механізм дії подібних процедур? Треба сказати, що послідовники Хаббарда відтворюють розроблену З.Фрейдом теорію психоаналізу, апе в гранично спрощеній і вульгаризованій формі. Йдеться про розуміння несвідомого, про душевні травми, причини неврозів, вплив дитячих переживань на психіку дорослої людини тошо. Головне ж у тому, що Хаббард так чи інакше відтворює принципову схему сеансів психотерапії, практиковану Фрейдом і його послідовниками: вишукування причин неврозу, виведення колишнього досвіду на рівень свідомого. Тому в тих випадках, коли сеанси клінічно показані для даного захворювання, вони неодмінно справлять благотворний вплив. Зазначимо, що спочатку Хаббард виходив з того, що передача певних властивостей, станів (енграм) здійснюсться якимось матеріальним субстратом. Його пояснення могли бути ненауковими, примітивними, але в принципі вони йшли в руслі природознавчого підходу. Згодом вони починають трактуватися в спіритуалістичному розумінні: джерелом оголошується якесь духовне, містичне начало. Тобто "природничі" знання подаються як варіант релігійного одкровення. Звідки ж йде цей інтерес Хаб-барда до містичного пояснення?

Дехто посилається на суто меркантильні міркування: в США діє жорстокий прогресивний податок, яким релігійні організації не обкладаються. Але це не єдина можлива причина, оскільки амплуа релігійного месії дає додаткові способи впливу людей і можливість видати свої погляди і розпорядження за вищу, що не піддягає сумніву, істину, вимагати в ім'я її беззастережної покори. Таким чином, підведення довільних містичних тверджень під явища, що цілком піддаються науковій інтерпретації (наприклад, принцип роботи Є-вимірювача), не випадкове. Цей процес в основному завершився в 1955 р., коли Хаббард проголосив себе пророком нової релігії, нібито як нового варіанту буддизму. Він висуває вчення про "тетана", особливого духа, який після смерті людини переселяється в інше тіло, і про "тета" — духовну першооснову руху і розвитку неживої матерії. Це, безперечно, відкрите опошлення буддизму, складної релігійної доктрини. З нього Хаббард бере, вульгаризуючи при цьому, одне з центральних положень — уявлення про вічне переселення душ, або інкарнацію. Використання буддизму пояснюється не тільки тим, що він тоді входив у моду, а й тим, що вчення про інкарнацію дозволило надати тривіальній психотерапевтичній практиці космічних вимірів.

Справді, енграми почали тепер вважатися не просто психічними травмами, набутими в буденному земному існуванні, а душевними рубцями, надбаними в усіх минулих втіленнях "тетана". Тим самим Е-вимірювач набуває принципово нового значення — не як скромний інструмент врятування "одноразового" людського існування, а як єдиний спосіб ліквідації в усьому Всесвіті болючих наслідків круговороту "тетанів". Не треба відкидати й те, що для багатьох послідовників цієї церкви переважним залишається його перше значення. До того ж Е-вимірювач — це науковий прилад, і кожен сам може стежити за прогресом в "обробці" власної душі.

Сьогодні, коли, з одного боку, авторитет науки незаперечний, а з другого — глибокі соціальні протиріччя капіталістичного суспільства сприяють постійному відтворенню релігійних поглядів, Хаббард пропонує якийсь синтез, що задовольняв би потреби і ентузіастів точних знань, і прихильників релігійної містики.

Керівники церкви сайентологи запрошують віруючих особисто випробувати їх цілющу дію. Вони уникають виступів з критикою інших релігійних течій, а від людини, що прилучається до ЇЇ "лікувальних програм", не вимагають розриву із колишньою вірою. Віротерпимість пояснюється місіонерськими міркуваннями. Віровчення, догматика не відіграють в сайєнтологічній церкві