хвилі Празької весни, проведеної Олександром Дубчеком, колишнім греко-католицьким приходам була надана можливість повертатися в католицизм. З 292 приходів, що брали участь у цьому процесі, 205 проголосували за відновлення єдності з Римом. Це була одна з небагатьох реформ Дубчека, що вижили після радянського вторгнення в 1968 році. Проте, більшість церковних будинків, що належали греко-католикам залишились у православних, і тільки після 1993 року при новому некомуністичному словацькому уряді багато хто з них були повернуті Словацькій Греко-католицькій Церкві. У 1997 році папа Іоанн Павло II створив апостоличний екзархат у Конищі (Словаччина), частково на території Прешовської єпархії.
У 1880 році в Прешові був заснований греко-католицький богословський коледж, переданий у 1950 році православним. У 1990 році після паління комунізму греко-католицький богословський коледж відродився і приєднався до університету ім. Шафарика в Кошиці. 1 січня 1997 року факультети університету ім. Шафарика, що знаходились в Прешові, у тому числі і греко-католицький богословський факультет, відокремилися й утворили новий Прешовський університет. Греко-католицький богословський факультет навчає священиків для двох візантійсько-католицьких юрисдикцій Словаччини, а також мирян візантійсько-католицького і латинського обрядів.
Прешовська єпархія містить чимало карпаторосів. В останні роки вони помітно асимілювалися в словацькій культурі, оскільки літературу рідною мовою дістати важко, а літургія правиться або на церковно-слов'янській, або на словацькій мовах. Згідно перепису населення 1990 року, у Словаччині проживає 17 000 карпаторосів.
МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ: СЛОВАЧЧИНА, КАНАДА
ГОЛОВА: ЄПИСКОП ЯН ГИРКА (НАРОДИВСЯ В 1923 РОЦІ, ПРИЗНАЧЕНИЙ В 1989 РОЦІ)
ТИТУЛ: ЄПИСКОП КАТОЛИКІВ ВІЗАНТІЙСЬКОГО ОБРЯДУ ПРЕШОВА
РЕЗИДЕНЦІЯ: ПРЕШОВ (СЛОВАЧЧИНА)
ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 222 000
Угорська Католицька Церква
У Середні віки в Угорщині існувала досить велика за чисельністю візантійсько-католицька Церква. У ХІ-ХІ І століттях у неї було кілька монастирів, але усі вони були зруйновані в XIII столітті під час татаро-монгольської навали.
У XV-XVI століттях через турецьке вторгнення, що обумовило переселення народів, сюди переселилось чимало православних сербів, русинів, словаків і греків. Багато хто з них згодом стали католиками, зберігши візантійські обряди. У XVIII столітті деякі угорці-протестанти прийняли католицтво і візантійський обряд, поповнивши ряди візантійських католиків і опинившись під юрисдикцією візантійських єпископів не угорців.
У міру того як греко-католики інтегрувалися в угорське суспільство, дехто став наполягати на застосуванні в літургії угорської мови, хоча церковна влада подібним нововведенням не суперечила. Перший угорський переклад літургії Іоанна Златоуста був виданий особисто лише в 1795 році. У XIX столітті в Угорщині з'явилось декілька богослужбових книг угорською мовою, але церковна влада їх не схвалила.
Важливим рубежем в історії цієї Церкви став 1900 рік, коли велика група угорських греко-католиків, відзначаючи ювілейний рік, відправилась з паломництвом у Рим. Вони подали петицію папі Леву XIII, випрошуючи благословення на використання в літургії угорської мови і створення для них особливого диоцезу. Це питання довго обговорювалось в Римі і Будапешті, і нарешті 18 червня 1912 року папа Пій X створив Хайдудорогський диоцез для 162 угоромовних греко-католицьких приходів. Застосування угорської мови дозволялося лише поза літургією: літургія проходила грецькою мовою, і священикам було дано 3 роки, щоб вивчити її. Однак вибухнула Перша світова війна, і вимога про грецьку мову вже не повторювалась. У 1930-х роках необхідні літургічні книги вийшли у світ угорською мовою.
4 червня 1924 року в Мишкольці був заснований апостоличний екзархат для 21 русинської громади, що дотепер перебували в Прешовському диоцезі і залишилися після виникнення Чехословаччини на території Угорщини. Їх виділили в особливу організацію, оскільки вони використовували на літургії церковно-слов'янську мову. Однак уже до 1940-го року вони перейшли на угорську мову, і апостоличним екзархатом став з цього часу керувати єпископ Хайдудорогський.
Хайдудорогський диоцез спочатку поширювався на східну Угорщину і Будапешт. У 1980-х роках під його юрисдикцією опинились всі греко-католики Угорщини. У Церкви є духовна семінарія в Ньіредьхазі.
МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ: УГОРЩИНА
ГОЛОВА: ЄПИСКОП СЦІЛАРД КЕРЕШТЕС (НАРОДИВСЯ В 1932 РОЦІ, ПРИЗНАЧЕНИЙ В 1988 РОЦІ)
ТИТУЛ. ЄПИСКОП ХАЙДУДОРГСЬКИЙ, АПОСТОЛЬСЬКИЙ АДМІНІСТРАТОР МИШКОЛЬЦЬКИЙ
РЕЗИДЕНЦІЯ: НЬІРЕДЬХАЗА (УГОРЩИНА)
ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 279 000
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Датаки. - М., 1989.
2. Книга мертвых. - С-Пб., 2001.
3. Катехізис. - К., 1993.
4. Кодзики. - М., 1995, т. 1,2.
5. Конфуций. Изречения. - М., 1994.
6. Конфуций. Я верю в древность. - М, 1995.
7. Коран. - М., 1989
8. Лао-цзы. Дао дэ цзын. Книга о пути к силе. - М., 1993.
9. Тора. - М., 1993.
10. Упанишады. - М., 1992.
11. Академічне релігієзнавство / За ред. A.M. Колодного. - К., 2000.
12. Бублик С.Л. Релігієзнавство. - К., 1999.
13. Васильев Л.С. История Востока. В 2 томах. - М., 1998.
14. Горбаченко Т.Г. Вплив християнства на становлення писемної культури Русі-України: релігієзнавчо-філософський аспект. - К., 2001.
15. Колодний A.M. Релігія в духовному житті українського народу. - К., 1994.
16. Лубський В.І. Релігієзнавство. - К., 1997.
17. Малерб М. Религия человечества. – СПб., 1997.
18. Мень А. История религии. В 7 томах. - М., 1991-1992.
19. Основы религиоведения. - М., 1998.
20. Павлов С., Мезенцев К., Любінцева К. Географія релігій. - К., 1998.
21. Релігієзнавство / За ред. М.М. Заковича. - К.: Академвидав, 2002.
22. Релігієзнавство / За ред. В.І. Лубського. - К., 2000.
23. Релігієзнавство. Лубський В.І., Лубська М.В., Теремко В.І. - К.: Академвидав, 2003.