декількох окремих книг, найзначніша з яких — містичні коментарі до Л'ятикнижжя Мойсея. Коментар складається з п'яти книг, які відповідають п'яти книгам Мойсея. Кожна з них в свою чергу має декілька розділів — це "Священна книга", "Великий Священний Сінод", "Малий Священний Сінод", "Бесіда серця". "Книга Просвіти", "Набожний Псалтир", "Скриті таємниці закону" і "Таємний коментар". Найбільш видатними іудейськими ка-балістами ХНІ ст. були: Аарон бен Самуель, Елезар із Вормса Ісаак Сліпий, Аваам бен Самуель, Іосиф бен Авраам Пкапіля, Манахем бен Веніамін Реканті, Ісаак де Лоріа Ашкеназі, Мойсей Із Кордови і Ісаак бен Напам. Всі ці філософи повставали проти практично-правового направлення талмудистів тих часів, стверджуючи особливе значення віри містичної свободи духу.
Містичні і магічні елементи Кабали привели до неї багатьох євреїв — прихильників окультних наук Європи за часів Відродження. Основа кабалістичного вчення — доктрина еманації (витікання нижчих форм буття з вищих), у відповідності з якою малюється схема створення Богом всесвіту за допомогою пучків з 10 променів чи "розумів", що виходять з Нього. Ці еманації, з точки зору кабалістів, відповідають атрибутам Бога. Імена 10 еманацій наступні: Катер (Корона), Чокма (Мудрість), Біна (Розуміння чи Розум), Чесед (Милосердя чи Любов), Гебура (Суворість чи Справедливість), Тіферет (Краса), Нетуак (Перемога), Ход (Слава чи Сіяння), Есод (Основа), Малькут (Царство).
Вчення про еманації мало на меті заповнити проміжок між поняттям нескінченності. Еманації стоять перед матеріальним світом, але за богом, маючи якийсь середній стан. Ця система не тільки пояснювала процес творіння, але й проблему спасіння.
Кабалістична концепція спасіння складається з піднесення душі до бога по "середньому шляху" Древа Життя, тобто піднесення від матеріального світу до духовного, за межу буття божества.
З усьго вище зазначеного ми бачимо, що бог кабалістів (Ейн Соф) — це ідол, який навіть не має "обличчя", він піднесений так високо над можливостями людини, настільки таємничий, що залишиться назавжди нерозкритою таємницею. Все, що ми спроможні сприйняти, — це лише еманація деякого таємного Духа та Єдності. Ейн Соф є найвища воля.
Душа, вважають кабалісти, існує для того, щоб вселитися в людське тіло. Бог вказує кожній душі, в яке тіло їй вселитися. Згідно одній з кабалістичних систем, душа складається із життєвого духа, інтелектуальної оболонки і самої душі. Кожній душі вказано виконати відповідну місію, яка виконується лише в одному втіленні, потім душа переселяється до бога. Але якщо одного втілення недостатньо, то душа втілюється доти, доки місія не буде виконана. Уявлення такого роду іноді називається мета-психозом.
Вчення Кабали особливо підкреслює значення жіночого початку Божества. Жіночий початок називається шехіна і розглядається як "Наречена бога".
Статевий акт є найвищим діянням в системі кабали. Здійснюючи статевий акт, кожен кабаліст повинен пам'ятати про Шехі-ну: те, що він робить у фізичному світі, відображається в трансцендентальному. Тому мати дітей дуже важливо для каббалістів: той, хто не має дітей, не виконав свою місію в цьому житті.
Містичне вчення Кабали охопило в основному тих, хто вже цікавився окультними "науками". Магічні ритуали в західних країнах нагадують кабалістичні концепції.
Вчення Кабали вплинуло на рух масонів, на секту "Таро", на розенкрейцерів та інш. До Кабали часто зверталися такі письменники, як Сен-Мартен, Блаватська, Анні Безантта ін. Кабалістичні терміни часто використовуються в магічних ритуалах та обрядах
Література
1. Гольциер И. Культ святых в исламе. М., 1938.
2. Додихудоев Х.А. Очерки философии исмаилизма. Душ., 1976.
3. Дорошенко Е.А. Шиитское духовенство в современном Иране. 2-е изд. М., 1985.
4. Джадалла И.А. Течения в исламе: причины возникновения и роль в общественно-политической жизни. М.. 1992.
5. Ислам. Энциклопедический словарь. М., "Наука", 1991.
6. Кудрявцев В.В. Лекции по истории религии и свободомыслия. Минск, 1997.
7. Лубский В.И. Священные книги мусульман как историко-литературный памятник. Киев, 1992.
8. Лубський В.І., Борис В.Д. Мусульманське право. Київ, 1997.
9. Ю.А.Калінін, В.ЬЛубський. Релігієзнавство. Київ, 1996.
10. В.С.Поликарпов. История религий. Лекции и хрестоматия. Москва, 1997.
11. А.А.Радугин. Введение в религиоведение. Москва, 1996.
12. Токарев С.А. Религия и истории народов мира. М., 1986.
13. Релігієзнавчий словник. А.М. Колодний., Б.О. Лобовик. Київ, 1996.
