Переважна більшість індуїстів вважають себе або шиваїтами, або вішнуїтами — послідовниками богів Шиви і Вішну. Шива для шиваїтів — бог смерті, змін, руйнування і створення; у Всесвіті немає нічого постійного, крім Шиви. Він знищує і відроджує все існуюче. Проте у культі Шиви на першому плані — функція творення, культ життєвої сили і чоловічого начала. Кам'яні скульптури - лінгами у храмах і домашніх вівтарях символізують животворний потенціал Шиви. Храми шиваїтів часто відвідують бездітні жінки, сподіваючись відновити за допомогою бога здатність до дітонародження. До того ж бог Шива в уяві віруючих постає особливо прекрасним і діяльним тоді, коли виконує свою животворну функцію.

В індуїзмі набув значного поширення також культ Шиви як бога-спасителя. Міф розповідає, що одного разу демони вирішили знищити все живе на землі і приготували для цього велику кількість отрути. Шива випив усю отруту, чим зберіг усім життя, але після цього подвигу його біла шия посиніла, і тому на всіх його зображеннях Шива завжди із синьою шиєю.

Шива — покровитель ритмів і танцю. На скульптурних і живописних зображеннях та в уявленнях індуїстів він особливо величний і прекрасний саме під час танцю.

У Шиви три ока. Третє око між бровами — око гнівного руйнівника. Згідно з міфом, індуїстський бог кохання Кама вирішив видати заміж за Шиву свою дочку Парваті. Шива цього шлюбу укладати не хотів. Тоді Кама вразив серце Шиви стрілою кохання. Шива розгнівався, відкрив своє третє око і перетворив Каму на попіл. Проте стріла кохання, що потрапила у серце Шиви, зробила свою справу, і він одружився з Парваті. У молодого подружжя народилися сини, а Кама був прощений і воскрес.

Якось, гніваючись, Шива відрубав голову своєму первістку. Коли ж він заспокоївся і побачив розпач на обличчі Парваті, то відрубав голову у слоника, що якраз проходив поблизу, і приставив її своєму синові. Тому він — Ганеша (слоноголовий бог). Його голова в індуїзмі — символ набуття значущості шляхом слухання і розмірковування. У Ганеші два бивні, один цілий, а другий зламаний; вони є символами досконалого і недосконалого у світі. Сам Ганеша — символ сили і мудрості, він той, хто долає всі перешкоди. Загалом він — суцільна досконалість.

У культі Шиви широко представлений аскетизм. За міфами, сам бог часто перебуває у стані аскетичних пошуків. Образ аскета-пустельника в Індії є прикладом людини з надприродною силою. Насправді цей образ — явне відображення проблем у сфері матеріальних умов життя населення країни.

Бог Шива — покровитель сім'ї. Згідно з міфами, сам він —- багатоженець. Всі його дружини є богинями родючості. Найбільш шанованими з них є Дурга і Калі.

Дурга — грізна, десятирука богиня. Вона — велика мати і жіноче начало у природі. її храми найчастіше відвідують жінки. Ще більш суворою і грізною є богиня Калі. Вона — триоке чудовисько з постійно відкритим ротом, висунутим язиком і багатьма руками (не менш як чотирма) зі зброєю. На ній сережки у вигляді тіл немовлят, а намисто — з черепів. Вона є покровителькою шахраїв, професіональних злочинців, грабіжників, убивць.

У культовій практиці шиваїзму популярний культ Ками - бога мистецтва кохання. Індуїзм вчить, що цим мистецтвом має володіти кожен з віруючих. Носіями цієї практики вважались храмові танцівниці-девадасі. їх називали ще "жрицями кохання", їхня професія була спадкоємною. Вона не вважалась проявом інстинкту, а лише засобом упорядкування культури стосунків між чоловіками і жінками. У міфах шиваїтів переконливо доводилось, що чоловік має тішити серце будь-якої жінки, яка відчула до нього пристрасть.

Культ бога Шиви в індуїзмі не був і не є привілеєм лише шиваїтів. Всі інші течії у цій релігії так чи інакше відправляють його, проте кожна з них має свої особливості.

Своєрідним є також культ бога Вішну, Цей бог в індуїстській трійці — охоронець світового порядку. Його послідовники називаються вішнуїтами. Вішну уявляється простим, близьким до людей, миролюбним богом. Він може перевтілюватися у черепаху, рибу, вепра, лева, карлика, велетня. Згідно з міфом, одного разу Вішну перетворився на карлика і попросив у ватажка демонів Балі три кроки землі. Балі погодився" і тоді Вішну перетворився на велетня і першими двома кроками захопив увесь світ, а третім кроком вдавив Балі глибоко в землю, проте дозволив йому з'являтись на її поверхні один раз на рік.

Головних перевтілень у Вішну три: Рама, Кришна, Будда. Рама — герой надзвичайно популярного в Індії стародавнього міфологічного епосу "Рамаяни". Багато жителів країни знають його напам'ять, часто читають, цитують. Зміст Рамаяни міфологічний і реалістичний одночасно. У ньому йдеться про те, як царевич Рама у чесному поєдинку добився руки красуні Сіти. Однак мати Сіти була проти їхнього шлюбу. Тоді Рама і Сіта покинули рідну домівку і стали щасливо жити у лісі. Мати Сіти підіслала до них демонічну красуню, щоб спокусити Раму і зруйнувати їхній із Сітою шлюб. Рама відхилив домагання спокусниці, бо кохав лише Сіту. Але спокусниця, за наказом тещі, не заспокоїлась. Вона вкрала і сховала Сіту. Рама довго шукав свою кохану, доки за допомогою ватажка мавп не знайшов її на острові Шрі-Ланка. З військом, що складалося з ведмедів і мавп, Рама переміг викрадачів і звільнив Сіту. Однак на цьому нещастя Рами і Сіти не скінчились. Почали поширюватися чутки, що в них Сіту звинувачували у невірності своєму чоловікові під час її перебування у полоні. Аби довести, що вона чиста перед своїм чоловіком, Сіта змушена була зійти на вогнище, але полум'я не завдало їй ніякої шкоди. Проте чутки поширювались, вимагались нові докази щодо невинуватості Сіти. Тоді вона дала клятву вірності своєму чоловікові. Клятву підтвердила Земля і прийняла Сіту у своє лоно. Рама пішов слідом за нею. Коментар до епосу може бути лише один: Рама — герой і благородний муж, воїн, ідеал чоловіка, який самовіддано кохає свою дружину. Сіта — символ жіночої краси, вірності, кохання і шляхетності, ідеал жінки і дружини. Вірність дружини є святою, лише смерть може відкинути всі підозри щодо її невірності, тільки після смерті можна стати у цьому житті по-справжньому щасливим.

Ще одна іпостась бога Вішну — Кришна. Його вважають мудрецем і філософом. Згідно з міфами, його виховували пастухи. У дитинстві був грайливим пустуном: крав у названої матері масло, співав пісні, грав на флейті. Коли він підріс, то почав зачаровувати місцевих чередниць. Вони збігались до нього, щоб послухати його чарівну музику, і всіх їх він щедро обдаровував своєю любов'ю. В Індії Кришна є улюбленцем усіх, особливо жінок.

Культ Кришни дуже поширений в Індії й у всіх країнах, де проживають вихідці з цієї держави. Жінки уявляють Кришну веселим і палким коханцем, подібним до якого кожна з них хотіла б бачити свого чоловіка. На честь Кришни складають пісні і драми. На свята Кришни віруючі розмальовують один одного світлими фарбами, бавляться на гойдалках, відправляють обряди і жертвоприношення.

Основні свої ідеї індуїзм запозичив зі староіндійського епосу "Махабхарата" (від санскр. — "Легенда про велику битву бхаратів"), створеного у VI—П ст. до н. е. У ньому розповідається про боротьбу двох царських династій — Кауравів і Пандавів. У цій боротьбі бог Кришна був на боці Пандавів, які за його допомогою перемогли і повернули собі царство. Тема епосу міфологічна, але він — своєрідна енциклопедія релігійних і філософських вчень, міфології, діяльності соціальних і політичних інститутів Стародавньої Індії. Його складовою була "Бхагават-гіта" (від санскр. — пісня бога) — трактат про основи брахманізму й індуїзму. У ньому носіями релігійної культури, ритуальних обрядів, етики, естетики, соціального устрою і побуту в індуїзмі названо жерців-брахманів. їхній авторитет був незаперечним. З брахманів виходили найпопулярніші в Індії релігійні вчителі — гуру (від санскр. — духовний наставник, учитель). Вони навчали молоде покоління мудрості індуїзму.

Жерці-брахмани в індуїзмі виконували також особливу релігійну практику тантризму — читання мантр, священних заклинань, що їм приписується