В індуїзмі функціонують численні секти. Керують ними гуру — посередники між людиною і богом. Як правило, секти не ворогують і не протистоять одна одній. Всі вони визнають авторитет Вед, вчення про карму і переселення душ, вірять у боговстановлення каст. Особливого розвитку набула аскетична секта йога (від санскр. — поєднання, роздуми, споглядання), а наприкінці XV ст. на засадах індуїзму в Індії сформувалась військово-релігійна секта сикхів.

Соціальною основою індуїзму була і залишається кастова система. Належність до касти є суворою необхідністю. Каста — життєвий простір, в якому мешкає індивід; іншого для нього не існує. Чотири первісні касти з часом роздрібнились на підкасти, яких в Індії налічується сьогодні від двох до трьох тисяч. Виключена зі своєї касти людина опиняється поза законом. Каста визначає місце особи в суспільстві, її права, поведінку, зовнішній вигляд, одяг і навіть позначки на лобі і прикраси, що їх вона носить. За порушення встановлених у касті норм її члени піддаються суворим покаранням і мученицьким обрядам "очищення". При цьому життя в касті вважається не кінцевою метою, а епізодом. Кінцева мета — нірвана, коли зникають усі мирські розбіжності. Каста — щабель до самореалізації.

За своїми характеристиками індуїзм близький до світових релігій, проте через кастовий поділ він не зміг вийти за межі Індії: щоб стати індуїстом, потрібно бути членом однієї з каст. Разом із тим індуїзм суттєво впливає на духовне життя інших народів своєю релігійною філософією і різними видами релігійної практики. Індуїзм постійно модернізується, переважно, під впливом християнства та ісламу, проте залишається основною релігією народів Індії.

Література

1. Данильян О.Л, Тараненко В.М. Релігієзнавство: Підручник. — X.: Прапор, 2006.

2. Декларация о ликвидации всех форм нетерпимости и дискриминации на основе религии или убеждений. Резолюция 36/55 ГА ООН, 25.11.1981 г. // СССР и международное сотрудничество в области прав человека: Документы и материалы. — М., 1989.

3. Декларація про права осіб, які належать до національних або етнічних, релігійних і мовних меншин. Резолюція ГА ООН, 1992 p. // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. — К., 1996. — С. 1—3.

4. ДокашВЛ., ЛешанВЛО. Загальне релігієзнавство: Навч. посіб.

5. Чернівці: Книги — XXI, 2005.

6. Еремеев Д.Е. Іслам: образ жизни и стиль мышления. —М., 1990. Ерышев АЛ. Религиоведение: Учеб. пособие. — 3-е изд. — К.: МАУП, 2003.

7. Ерышев АЛ.) Лукашевич НЛ. Социология религии: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 1999.

8. Загальна декларація прав людини. ГА ООН, 10.12.1948 р. // Хартія прав людини. — К., 1993. — Ст. 18, 29.

9. Закон України Про свободу совісті та релігійні організації // Закони України. — К., 1996. — Т. 1.

10. ЗаткінВ.3. З історії католицьких ідей у Східній Україні // Укр. світ. — 1996. — № 4—6.

11. Іванченко МТ. Дивосвіт прадавніх слов'ян: Наук.-попул. нарис. — К., 1991.

12. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Історико-релігійна монографія. — К., 1991.