Сподівання на релігійне спасіння значно збільшуються під час збройних конфліктів і воєн. Згідно з офіційними даними, за час існування цивілізації (приблизно 5 тис. років) у світі відбулося 14,5 тис. воєн, жертвами яких стали 4 млрд людей. Тільки підчас Другої світової війни (1939—1945), що відбувалась на території 40 держав, загинуло 55 млн людей, було поранено 35 млн, а 25 млн 'її учасників стали інвалідами. Турбота і переживання за життя і здоров'я рідних, близьких, друзів і знайомих, які опинились у місцях бойових дій, у полоні або в окупації, є суттєвими чинниками навернення до релігії великої кількості людей, значного зростання релігійності у всіх країнах світу. Отже, релігія існує і відтворюється внаслідок недосконалості та суперечливості системи суспільних відносин, економіки і політики, соціальних умов людської життєдіяльності.

До психологічних причин виникнення й існування релігії належать ті стани, процеси і механізми суспільної, групової та індивідуальної психології, що створюють можливість її відтворення і засвоєння: настрої зневіри у минулому і теперішньому; очікування з тривогою та неспокоєм майбутнього, що переобтяжене історичною пам'яттю; падіння суспільної моралі та ідеалів; масовий і колективний страх, страждання і т. ін. Люди взаємозалежні. Індивіди, коли зазнають горя, невдачі, поразки, хвороби, потребують турботи оточуючих, допомоги з їх боку, утіхи. Людей навернути до релігії значно легше коли вони не відчувають необхідних турботи, допомоги та заспокоєння.

Особливий психологічний ґрунт для існування релігії створює страх перед руйнівними силами природи і суспільства. Постійний і невпинний страх послаблює живий зв'язок людини з реальністю, спотворює її відчуття, паралізує мислення, розсіює увагу, збуджує хворобливі фантазії. Люди прагнуть звільнитись від страху. З цією метою вони часто звертаються до провидців, магів, божеств. Найбільше стимулює релігію страх смерті. Думки про смерть, тяжкі враження від кончини рідних, близьких і друзів пригнічують психіку, спонукають людей до пошуків спасіння у релігійних обіцянках безсмертя душі через воскресіння і вічне життя після смерті. Почуття неминучості смерті може стати в індивідуальній психіці людини домінантним, пригнітити її волю і розум, призвести до стійких переконань за повної відсутності будь-яких реальних фактів безсмертя індивідів. Стимулюються такі почуття ще й компонентами суспільної психології, тобто тими колективними уявленнями і переживаннями, думками і нормами, цінностями і традиціями, що примусово нав'язуються індивідам поза їх волі і бажань. Не випадково, що релігія використовує можливості цих компонентів для впливу на віруючих і невіруючих, для реалізації своєї стратегії прозелітизму.

Серед комплексу причин, з яких виникають та існують релігії, особливе місце посідають гносеологічні. Вони полягають у недостатньому знанні і помилках, в обмеженості пізнавальних можливостей людини, у відриві чуттєвого пізнання від логічного, а заразом — від практики як критерію істини, джерела і кінцевого результату пізнання, у суперечливості всіх компонентів пізнавальної діяльності. Сфера релігії — сфера непізнаного або помилково пізнаного. Позиції релігії, отже, стають вразливими завжди, коли за допомогою науки непізнане стає пізнаним, а релігії доводиться спекулювати на таких потворних суспільних явищах, як бездуховність, техніцизм, комерціалізація, гіпертрофування гедоністичних схильностей, шаблони культури, порнографія і т. ін.

Такими є основні детермінанти релігії, виникнення й існування якої зумовлено реальними матеріальними, соціальними, психологічними і гносеологічними причинами. Першодетермінантними є матеріальні причини. Однак їхній вплив на релігію і релігійність людей опосередкований. Релігія — результат розвитку суспільства в цілому, його політики, моралі, права, а також саморозвитку.

Початок релігії поклали первісні або ранні народні вірування.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абрамович С.Д., Тілло М., Чікарьова М. Релігієзнавство: Підручник. — К.: Да Кар, 2004.

2. Абу Аля аль-Маудуді. Принципи ісламу. — Л., 1995.

3. Апокрифы древних христиан. — М., 1989.

4. Біблія, або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. —' Українське Біблійне Товариство, 1993.

5. Буддизм и государство на Дальнем Востоке. — М., 1987.

6. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Космологічні українські народні погляди та вірування. — К., 1992.

7. Буряк Г.В., Євсєєв СЛ., Петпуніна О.О. Релігієзнавство: Лекції. Контрольні завдання. Тексти: Навч.-метод, посів. / Нац. техн. ун-т "Харківський політехнічний ін-т". — X.: НТУ "ХШ", 2007.

8. Васильєв Л.С. История религий Востока. — М., 1988.

9. Введение христианства на Руси. — М., 1987.

10. Вебер М. Избранные произведения. — М., 1990.

11. Воронин О. Автокефалія Української православної церкви. — Кенсінгтон (США), 1990.

12. Гараджа В.И. Религиоведение. — М.: Аспект-Пресс, 1995. — 350 с

13. Гладкий ВД. Древний мир: Энциклопедический словарь: В 2 т.

14. Донецк: МП "Отечество", 1996.

15. Голованова Н.О. Релігієзнавство: Курс лекцій / Акад. праці і соц. відносин Федерації професійних спілок України. — К.: АПСВ, 2005.

16. Горський B.C. Святі Київської Русі. — К." 1994.

17. Грушевський М.С. Духовна Україна: 36. творів. — К., 1994.