До головних шиїтських ритуалів відносяться і траур магерам по третьому шиїтському імаму Хусейну, який загинув у боротьбі за владу з військами халіфа Езіла 10-го магерама (першого місяця хіджри). Для шиїтів траур магерам с великою релігійною подією, яка продовжується протягом 50-ти днів. Магерам характеризує сошально-містичну сутність шиїзму. Перші десять днів місяця магерам і протягом ше сорока днів після цього шиїти оплакують імаму Хусейна і його прихильників, як мучеників, які загинули за чистоту іслама і оновлення традицій, впроваджених Пророком Мухаммадом за першим імамом шиїтів — Алі.

На відміну від сунітського інституту духовенства, який традиційно складається з муфтія, імама та муедзіна, в структурі шиїтського духовенства розібратись досить складно. В шиїзмі не існує офіційної субординації (до речі, не існує і офіційного обряду посвячення в духовний сан), але шиїтське духовенство мас роз-шарування на ранги:—

амалеї-мота (служитель похорон). Він займається тільки релігійними похоронами і читанням 36-ї сури Корану;—

муедзін. Він закликає віруючих на намаз;—

муккабір (помічник настоятеля) Він передає команди настоятеля тим, хто молиться, читає молитви в проміжках між ра-катами намазу;

- роузахан (розповідних). Він розповідає легенди з життя і діяльності "святої сім'ї", особливо шиїтських імамів. Існують також окремі легенди про великомученика Хусейна;—

ваіз (проповідник). Він виступає з проповідями;—

ахунд (настоятель). Це релігійний керівник мечеті. Він керує всіма релігійними ритуалами, виконує релігійний шлюб і тал аг (розлучення).

Вказане духовенство є, головним чином, виконавцем релігійних вимог, керуючись тими вказівками, які надходять від найвищої еліти шиїтських улемів.

Найбільш вшанованими релігійними авторитетами серед шиїтів є улеми та муджтахіди (їх можуть називати імамами). Вони — знавці і тлумачі Корану і шаріату. Вони охороняють і впроваджують шиїтські традиції. Улеми та муджтахіди здобувають освіту, як правило, в старовинних медресе, які знаходяться в святих центрах шиїтів — містах Кеджах і Кербелла (Ірак), Куме і Мешхеді (Іран). Муджтахіди, знавці богослов'я, хадисів і мусульманського права, проповідують благочесний спосіб життя і крайню набожність. Коли популярність якогось муджтахі-да всезагальна, то його називають аятола (знамення Бога). Найбільш авторитетного аятолу називають асталла-ал-узма (великий аятала). Найвищим шиїтським титулом є мердже-ат-таклід (достойний наслідування). Носієм усіх цих титулів був Ірансько-Кумський аятола Боруджерді (помер в 1961-му ропі), який був визнаним тлумачем Корану, мусульманського бого-слів'я та шиїтських переказів. Серед шиїтів відоме також знання Шейх уль-Іслам, яке присвоюється найбільш авторитетним богословам. Носій цього звання має таке ж високе становище, як і мудштахід. Шейх уль-Іслам виступає арбітром релігійно-богословських і шаріатських суперечок. Він також є знавцем богослів'я хадисів.

Література

1. Гольциер И. Культ святых в исламе. М., 1938.

2. Додихудоев Х.А. Очерки философии исмаилизма. Душ., 1976.

3. Дорошенко Е.А. Шиитское духовенство в современном Иране. 2-е изд. М., 1985.

4. Джадалла И.А. Течения в исламе: причины возникновения и роль в общественно-политической жизни. М.. 1992.

5. Ислам. Энциклопедический словарь. М., "Наука", 1991.

6. Кудрявцев В.В. Лекции по истории религии и свободомыслия. Минск, 1997.

7. Лубский В.И. Священные книги мусульман как историко-литературный памятник. Киев, 1992.

8. Лубський В.І., Борис В.Д. Мусульманське право. Київ, 1997.

9. Ю.А.Калінін, В.ЬЛубський. Релігієзнавство. Київ, 1996.

10. В.С.Поликарпов. История религий. Лекции и хрестоматия. Москва, 1997.

11. А.А.Радугин. Введение в религиоведение. Москва, 1996.

12. Токарев С.А. Религия и истории народов мира. М., 1986.

13. Релігієзнавчий словник. А.М. Колодний., Б.О. Лобовик. Київ, 1996.