Матеріал, мова та переклади Біблії

Щоб зрозуміти, яким шляхом йшов процес написання Біблії, потрібно знати на чому і чим було написано Біблію. Читаючи Святе Письмо, ми бачимо, що люди вирізьблювали або виби-вапи письмена (літери) на камені й обелісках, кам'яних табличках (див. 2 Мойс. 24.12; 31.18; 32.15.16), глиняних плитках (Єзек. 4.1; Єрем. 17.13; Йова 2.8). Крім цього, в Біблії згадується про дощечки, вкриті воском, золоті плитки для запису умов, договорів і союзів (2 Мойс. 28736); про коштовне каміння (2 Мойс. 28.9; 11, 21); дощинки — дерево (2 Ездри. 14.24) тощо.

Папірус, який використовувався з III ст. до н.е. по IV ст. н.е. — матеріал, що виготовляли з трав'янистої рослини, котра мала таку саму назву і росла по берегах Нілу. Єгиптяни розрізували папірус уздовж стебла, склеювали у великі аркуші і писали на них з обох сторін бамбуковими паличками, а потім їх звивали у рулони.

Пергамент почали використовувати з кінця II ст. до часу виготовлення папірусу. Цей матеріал виготовляється з спеціально обробленої шкіри телят, ягнят, козенят. Шкіри пергаменту зшивали і вони мали вигляд сучасних книг.

Папір, як відомо, був виготовлений у Китаї в II ст., в Європі його почали виготовляти в XI ст., а в Україні — в XII ст.

Письмовий матеріал вимагав відповідного письмового приладдя. Це різноманітні різці, діамантове вістря — для камінних брил, стиль — загострена з одного боку паличка, зроблена з металу, кістки, або дерева твердої породи — для глиняних і воскових плиток, що були загострені з одного боку для писання на папірусі і пергаменті. На папірусах і пергаменті писали чорною і червоною фарбою.

Старозавітні книги Святого Письма написані давньоєврейською мовою. У глибоку давнину вона правила євреям за розмовну мову. Тільки в небагатьох уривках Старого завіту використано арамейську мову, а саме: в книзі Єздри 4.8 — 6.8; 17.12— 26; Єремії 10, 11 та Данила 2.4 — 7.28. Новий завіт був написаний панівною на той час грецькою говіркою, так званому койне. Класичною грецькою мовою були написані Євангеліє від Луки, Дії Апостолів та Послання до євреїв. Євангеліє від Матвія написано арамейською мовою.

Перебування євреїв у діаспорі підштовхувало їх до перекладення Біблії на грецьку мову. Старий завіт — це, мабуть, перша в історії книга, яка була перекладена на іноземну (грецьку) мову.

Переклад книг Святого письма розпочався в НІ ст. до н.е., а завершився наприкінці II — на початку І ст. до н.е. Він відомий як переклад Семидесяти, або Септуагінти. Ця назва зв'язана з легендою, що перші книги Старого завіту перекладали 70 єврейських вчених, котрі прибули до Олександрії.

Було зроблено декілька спроб перекласти Біблію і на латинську мову. В IV ст. богослов і філософ Ієроним переклав Старозавітну частину Біблії з єврейського оригіналу, який отримав назву Вульгата. В IX ст. брати Кирил і МефодіЙ переклали слов'янською мовою богослужебні тексти Біблії. В XV ст. під керівництвом архієпископа Генадія Новгородського перекладено останні частини Біблії. Руський переклад Святого Письма був завершений у 1876 р. Це так званий синодальний переклад, прийнятий і нині Руською православною церквою.

Незважаючи на розвиток книгодрукування, Святе Письмо переписувалося в Україні до XIX ст. Таких книг, що були переписані з XI до XIX ст., існує декілька тисяч.

До них передусім треба віднести "Остромирове Євангеліє". Назва походить від прізвища новгородського посадника Остромира, для якого цю книгу написано. Євангеліє було написано в 1056— 1057 рр. дяком Григорієм. Зараз зберігається у Державній публічній бібліотеці ім. М.Є.Салтикова-Щедріна в Санкт-Петербурзі.

Далі — Реймське Євангеліє. Книгу було привезено Київською княжною Анною Ярославною в Реймс для урочистого вінчання з французьким королем Генріхом І. Реймське Євангеліє, написане двома мовами, зберігається тепер в Реймській бібліотеці Карнеджі, у Франції.

З друкованих перекладів першою в Україні було передруковано книгу "Львівський Апостол" І.Федоровим у лютому 1574 р. у Львові.

Острозька Біблія — це перший церковно-слов'янський переклад Біблії. Вона вийшла в серпні 1581 р. в місті Острозі на Волині при князі Костянтині Острозькому. Поява Острозької Біблії була великою подією в історії слов'янських народів.

Перший повний переклад Біблії українською мовою здійснено в другій половині XIX ст. Його поява пов'язана з діяльністю Кирило-Мефодієвського братства, котре було засноване в 1846 р. в Києві. Пилип Морачовський в 1860 р. закінчив переклад Євангелія, який, на жаль, не було видано у зв'язку з рішенням Святого Синоду.

За переклад Біблії українською мовою бралися письменники Г.Квітка-Основ'яненко, Шашкевич, ректор Київського університету Максимович.

Значний внесок в переклад Святого Письма на українську мову зробив П.Куліш. Майже ЗО років — з 1867 по 1897 роки — він працював над українським перекладом Біблії (у 1869 вийшло П'ятикнижжя,у 1871 р. — Псалтир). Велику допомогу П.Кулішу в перекладі Біблії надав проф. І.Пулюй. Вони разом працювали над перекладом Нового завіту. Переклад порівнювали з латинською Вульгатою, церковно-слов'янським, польським, німецьким перекладами Біблії.

У 1880 р. вийшло "Святе Письмо Нового Завіту, переклад П.Ку-ліша, д-ра І.Пулюя" у Львові. Це перше українське видання Нового завіту. Згодом у 1903 р. вийшов Старий завіт, а наступного року Біблія — українською мовою.

Як свідчить історія, важко зробити перший переклад. Далі важку місію перекладу Біблії взяв на себе І.Огієнко, який у 1921 р. почав перекладати Новий завіт, а 1 липня 1940 р. закінчив переклад Біблії українською мовою. Проте видання книг Святого Письма здійснюється з великими труднощами. Повністю Біблію українською мовою видруковано в 1962 р. Цей переклад вважається кращим не тільки з українських, а й з слов'янських перекладів Біблії.

Майже одночасно з перекладом Біблії І.Огієнка, виходить і переклад свяшеника І.Хоменка, який понад 12 років працював над перекладом єврейських та грецьких текстів на українську мову. Після перекладу п'ять років тривало остаточне літературне та технічне оформлення тексту, і в 1963 р. у Мюнхені (Німеччина) було надруковано Святе Письмо Старого та Нового Завіту з апокрифами.

Аналіз трьох українських перекладів Біблії свідчить, з одного боку, про високу загальну культуру перекладачів, з іншого боку — про їх високу філософську, релігійну та мовну культуру. Але хоча переклади зроблено недавно, в них є недоліки, що вимагають нових перекладів Біблії українською мовою. На наш погляд, є необхідність об'єднання релігійної і світської думки для підготовки фундаментального видання Біблії українською мовою.

Треба подолати міжконфесійну різницю, виробити принципи перекладу, залучити учених, які займаються питаннями релігієзнавства, мовознавства, лінгвістики, демографії, археології, етнографії, літературознавства, математичними засобами обробки інформації.

Чи є Біблія унікальною?

Якщо уважно переглянути праці та послухати проповіді як минулих, так і сучасних іудейських та християнських проповідників і богословів іудаїзму та християнства, то вони майже одночасно говорять про унікальність Біблії, підкреслюючи її "бо-гонатхненний" характер. Не применшуючи ролі та місця Біблії в історії розвитку людства, необхідно дати конкретно-історичний аналіз її виникнення. Як зазначалося вище, Біблію писали приблизно 1500 років у різних соціальних, політичних, економічних, культурологічних умовах, тому ми маємо і різні за характером, сюжетом та змістом книги. Тим більше, що саме християнство поділяє Біблію на Старий і Новий Завіти.

Тому і аналіз цих книжок слід побудувати таким чином, щоб розкрити те, що було взято з культур та релігій інших народів і що мало самобутній характер.

Аналіз Старого завіту показує, що його виникнення зумовлене як соціально-економічними, так і політично-географічними умовами. Ми не повинні забувати, що іудейська культура та релігія зародилася серед шумерської, давньоіндійської, давньоєгипетської та вавілонської культур. Тому і ключем до розуміння іудейського феномена є розуміння процесів, які відбувалися в ті часи, впливу культури і релігії країн цього регіону на іудейську культуру та релігію. Це ні в якому разі не означає, що іудейська релігія не має самобутності, а тільки те, що вона розвивалася, як і інші релігії Сходу.

Одним із найбільш шанованих богів єгипетського пантеону був прекрасний, вічно юний бог Озіріс. Він був добрим богом, навчив людей обробляти землю, всіляко допомагав їм. Та його ненавидів і підступно вбив злий брат Сет, розкидавши його розрубане на сотні шматків тіло по землі, щоб Озіріс не міг воскреснути. Однак вірна дружина Озіріса Ізіда зібрала ці шматки, полила їх мертвою водою і вони зібралися, полила живою водою — і Озіріс воскрес. Міф про смерть Озіріса — один із варіантів численних міфів про вмираючих і воскресаючих богів, які існували у давніх землеробських народів. Відгуки їх можна побачити і в євангельській легенді про смерть і воскресіння Ісуса Христа.

Щороку Озіріс вмирав і воскресав, щоб воскреснути в новому колосі, що зріс від кинутого в землю зерна. Щороку шанувальники бога Озіріса траурними ритуалами відзначали смерть свого бога і радісними — його воскресіння.

Старовинна священна "Книга