Нетрадиційні релігії. Неоязичництво. Саєнтологічні рухи

План

1. Неоязичництво

2. Саєнтологічні рухи

3. Література

Неоязичництво

Неоязичництво в Україні представлено багатьма течіями (Рідна Віра, РУНВіра, Ладовіри, Ягновіри, Орантійці тощо), які об'єднані ідеєю відродження дохристиянських вірувань українців. Якщо одні з них організаційно оформлені (мають певну структуру), то інші обмежилися лише обґрунтуванням свого вчення - специфічного язичницького бачення світу. Бога, Людини. Серед нєоязичницьких громад є такі, що поширені не лише в Україні, а н в інших країнах, де компактно проживають українці. Дехто з неоязичників зберіг вірність пантеїзму, інші на основі певної модернізації давньоукраїнського язичництва сповідують монотеїзм - ушанування Даждьбога. Сучасне відродження язичництва тільки підтверджує, що прадавня віра батьків не була абсолютно втрачена з прийняттям християнства а так асимілювалася останнім, що навіть Михайло Грушевський назвав її "народним християнством". Неоязичництво приймає насамперед частина національне орієнтованої інтелігенції, яка вбачає в християнстві чужу для України релігію, а процес відродження релігії прадавніх предків розглядає як домінанту відродження українства. Перетворення нєоязичницьких течій у масове явище є поки що проблематичним.

Рідна Віра. Самостійний напрям в українському неоязичництві - започаткував 1934 р. професор Володимир Шаян - піонер рідновірського відроджувального руху. Вивчаючи етнічну релігію українців, яку вони сповідували перед прийняттям християнства і деякі елементи якої добре збереглися у так званому двовір'ї, В. Шаян у своїй книзі "Віра предків наших" пропонує повернутися до батьківської традиції, до коренів української духовності. Осередком Рідної Віри українців має стати Орден Бога Сонця, головним лицарем якого вважається сам засновник. Максимально зберігаючи прадавню українську обрядовість, Рідна Віра спрямовує своє вчення на вдосконалення людської особистості, піднесення її національної самосвідомості. Рідновірці, як правило, вживають автентичні язичницькі молитви і співи. Найпотужнішою закордонною громадою є Рідновіри при Святині Даждьбожій у Гемілтоні (Канада). Існує декілька десятків громад вірних Рідної Віри в Україні, зокрема в Києві, Харкові, Чернігові, Львові, Одесі та інших містах і селах. Діяльність Київської громади українських язичників "православ'я" базується на книгах "Волховик" (виклад віровчення) та "Правослов; молитви до Рідних Богів", а також обрядовий календар "Коло Свароже".

РУНВіра (Рідна Українська Національна Віра) - одна з форм сучасної релігійності українців. Засновник РУНВіри - Лев Силенко, українець за походженням, що емігрував до Америки. Він вважається посланим самим Богом вчителем і пророком, який, реформуючи політеїстичну дохристиянську віру, запропонував нову монотеїстичну систему поглядів на світ. Українці, як і інші народи, мають своє розуміння Бога, який явлений під ім'ям Даждьбога. Це дає їм можливість поновлювати і вдосконалювати силу свого власного єства. Даждьбог (Датель буття) - це свідомість світу, вічна енергія несвідомого і свідомого буття, свята правда. Основні положення РУНВіри викладені у "Святому писанні" - "Мага Вірі" й катехізисі "Повчання. Пісні. Молитви". Основна культова споруда РУНВіри - Собор святої матері України - збудований поблизу Нью-Йорка (США). Рунвірці не визнають зображення Даждьбога, оскільки він є і Святим Духом, Волею, Правдою, Любов'ю, Милосердям. У РУНВірі відправляються обряди вінчання, освячення дитини, поховання, специфічні молитви і свята. Громади (станиці) є в Америці, Канаді, Великій Британії та інших країнах, де мешкають українці. Послідовники РУНВіри в Україні об'єднані у більш як 30 громад.

Собор Рідної Віри одна з течій українського язичництва,, що виникла в 1944 р. на Вінниччині. Послідовники Собору вважають своїми ідейними попередниками В. Шаяна, М. Шкавритка, Л. Силенка, С.Кокряцького, кожний з яких зробив помітний внесок у творення основ Рідної Віри. Така їхня місія зумовлена тим, що Поділля є серцем України, оскільки саме тут найдовше, аж до 1620 р. князі боронили рідну віру. На березі річки Бог (Південний Буг) містилася головна святиня скитів - Ексамній (Божа дорога). На Поділлі віднайдено Збручанського Святовита, найдавніший символ Даждьбога - Тризуб. Послідовники цієї течії відзначаються толерантністю щодо інших рідновірських громад.

Саєнтологічні рухи

Саєнтологічні (від англійського ясі science - наука і грецького lohos - вчення) рухи - одна з форм нетрадиційної релігійності. Саєнтологічні вчення прагнуть поєднати в собі науку і релігію, адекватно віддзеркалити проблеми сучасного західного індустріального суспільства. Більшість наявних в Україні рухів (Діанетика-Фонд Габарда, Наука розуму, Християнська наука тощо) мають іноземне походження, але знаходять все більше послідовників у нашій країні.

Діанетика. Засновником діанетики (наукології) став Рон Габард (1912-1986) - відставний військовий, відомий письменник-фантаст. 1950 р. він видає в Америці книжку "Діанетика - сучасна наука розумового здоров'я, яке є однією з найпопулярніших у світі: 14 мільйонів примірників дванадцятьма мовами народів світу, в тому числі й російською. 1954 р. в Каліфорнії зареєстрована Церква наукології, яка нині поширилася по всьому світі і має 6 мільйонів прихильників. Вчення Габарда побудоване на поєднанні новітнього буддизму, інших світових релігій, фантастики, науково-технічних досягнень, практики психоаналізу. У створеній релігії багато власних нових термінів (тетан - істота-дух, яка періодично вселяється в якусь життєву форму, вічно втілюючись; інграм - накопичений протягом багатьох перевтілень певний життєвий досвід людини, від якого вона прагне звільнитися). Діанетика пропонує нову технологію життязвільнення від циклів перевтілень. Завдяки цій технології людина отримує владу над собою, здійснює контроль над матерією, енергією, часом і простором. Мстою запропонованого Габардом вчення визнається досягнення внутрішнього спокою, мудрості, міцного здоров'я та найвищої духовної досконалості. Саме це приваблює й прихильників діанетики в Україні, які поки що організаційно не визначені.

Наука розуму (Релігійна наука) - сучасний синтетичний ідейний рух, що прагне в межах свого релігійно-філософського вчення переплавити ідеї гностицизму, теософії, метафізики,; індуїзму, окультизму, об'єднавши східну містику і біблійне вчення. Наука розуму претендує на абсолютну істину, гармонійність "законів науки, філософських поглядів та об'явлень релігій відповідно до потреб та прагнень людства". Засновник течії, американський лікар-психотерапевт Ернст Голмс (1887-1990), сформулював основні положення філософії Науки розуму в книгах "Творчий розум і успіх" (1919) та "Наука розуму" (1926), які вважаються своєрідною біблією названого руху. У вченні виразно звучать східні мотиви щодо єдності, всіх релігій, які несуть у собі одну істину, одну дійсність. Бог для Голмса - безособистісний, Ісус Христос - лише людина. Дух Святий - жіночий аспект Божественної Трійці, людина, в якій людське поступається божественному, сама стає Христом. Філософія, життя Холмса базується на ідеї, продукування негативного досвіду негативним мисленням, позитивної діяльності. - позитивним духом. Громади першої Церкви науки розуму були зареєстровані у США 1927 р., швидко завойовуючи популярність серед американців. Згодом вони розповсюдилися по всьому світі. Нині налічується близько 26 мільйонів послідовників Науки розуму. 1991 р. створено "Міжнародний альянс Нового мислення", у який входить Київський центр Науки розуму, що розпочав свою діяльність цього ж року Сильна громада Церкви діє в Донецьку, Криму.

Християнська наука. Це релігійний рух, що виник у XIX ст. в Америці з ініціативи Мері Еп Морс Бейкер (1821-1910). В основі цього вчення - принцип духовного зцілення без використання медикаментозних методів лікування. Використовуючи систему психічного зцілення доктора Фінеаса Квимбі, М. Бейкер видала декілька книг (зокрема "Наука і здоров'я", "Ключ до Писання"), в яких дає "єдино вірне" тлумачення Біблії. Отримані засновницею нової Церкви Божі об'явлення її прихильники сприймають як біблійні, а саму М. Бейкер - як наступницю Христа. Нині в Церкві налічується майже півмільйона членів, об'єднаних у 3000 конгрегацій по всьому світові.

***

Крім означених течій, в Україні є група вірних, яку важко ідентифікувати з будь-якою з них. Йдеться про сатаністів - прихильників обожнення сил зла, поклоніння Сатані (Дияволу, або Люциферу). Сатаністів не можна вважати суто модерновим явищем, оскільки вони були відомі давно. Як культ сатанізм прийшов зі стародавнього Іраку і набув особливого поширення в Європі в Середні віки. Нині під сатанізмом ми розуміємо різновид напіврелігійного руху, заснованого Е.О. Кроулі на рубежі XIX і XX ст. і реанімованого в 60-ті рр. в Америці. За світоглядною суттю, типом об'єднання, формами діяльності сатаністи вельми розмаїті. В кінці 70-х рр. XX ст. у Росії, а на початку 80-х - в Україні сатанізм заявив про себе як організована в декілька громад релігійна течія, віросповідні догмати і культові дії якої, будучи своєрідним антиподом християнства, побудовані на дзеркальному відображені і і останнього. Сатаністи вшановують не Бога, а Сатану, читають Біблію навпаки, провадять так звані "чорні меси" з використанням чорних свічок, перекинутих розп'ять, проклять, ритуальних жертвоприношень тощо. Моральна програма сатаністів відзначається крайнім індивідуалізмом, прагматизмом, егоїзмом, що утверджує особистісні пріоритети, перевагу над усіма, культ сили. Нечисленні прихильники сатанізму є і в Україні. Вони організаційно не об'єднані, а існують як молодіжні угруповання.

Подана панорама нетрадиційних релігійних напрямів і течі її і здійснений аналіз останніх дозволяє спрогнозувати можливі явища і процеси в цьому середовищі на найближчу перспективу. Тенденція до розширення кордонів поліконфесій пості на релігійній карті України