Основні теорії походження релігії. Первісні вірування та їх форми

План

1. Чому виникла релігія

2. Первісні вірування

3. Форми первісних вірувань

4. Література

Первісні вірування

В сучасній етнографічній, історичній, філософській та іншій літературі часто вживається термін "первісна релігія". Він досить точно визначає час існування явища, яке ми розглядаємо. Але він не зовсім точний у своєму буквальному змісті, бо в первісному суспільстві релігійні уявлення та ідеї ще не набрали системного вигляду, їх форма та зміст тільки становилися. Це був розпливчатий комплекс розрізнених поглядів і почуттів, але все ж пройнятих єдиною ідеєю про наявність надприродного, і доповнювався діями, спрямованими на нього. У первісному суспільстві ще не було релігії в повному розумінні слова, як не було "первісної" держави, суду, війська, церкви. Тому слід пам'ятати про умовність терміна "первісна релігія"; краще оперувати терміном "первісні вірування".

Первісні вірування досить повно висловлювали розуміння первісними людьми оточуючого їх світу. Вони виконували певні суспільні функції: регулювали відносини між людьми в первісній общині, сприяли організації колективного виробничого процесу, регулювали розподіл здобутого продукту, утверджували первісну мораль, задовольняли духовні потреби суспільства. Окремої релігійної общини не існувало, вона була тотожна родовій общині. Демократичний характер роду відбивався на демократичному характері релігійного культу, він здійснювався всіма членами общини спільно. Духовенства як окремої соціальної групи не було, природний авторитет старійшин включав в себе і авторитет керівника релігійного культу, якщо була потреба в такому.

Первісні релігійні вірування і релігійний культ перш за все започатковувалися на анімістичних уявленнях про нематеріальні, духовні сутності, про душу і духів. Ці уявлення спочатку мали дуже конкретний характер. Душу ототожнювали з диханням, з кров'ю, вважали, що вона міститься у серці, в очах. Згодом стали вважати, що вона розчинена в усій людині, вона є, але не міститься ніде, і може існувати без тіла. Так утворився первісний анімізм.

Свої уявлення про надприродне люди образно викладали в спеціальних розповідях — міфах, які усно передавалися з покоління в покоління. Предметом міфів були практичні дії людей в реальному світі, і тут міфи відігравали роль зберігача інформації. В міфах формувались і затверджувались моральні принципи і норми. Нарешті, міфи мали світоглядний зміст, вони у художній формі викладали погляди на світ, його походження, суть, порядок. Так, у гінейців йоруба існує міф про ориша — предків, які спустилися з неба і, перетворившись на каміння, пішли під землю. Серед ориша були і божества: Обатала та його дружина Одудава — уособлення неба і землі. Згідно з міфом Одудава народила п'ятнадцять дітей, які керують світом: Оругун відає повітрям, Олокун — сонцем, Ому — місяцем, Шаног — блискавкою і громом і таке інше. Такою була первісна міфологія.

Буйно розквітла в первісних релігійних віруваннях магія. Первісні люди вважали, що перш ніж братись до роботи, обов'язково треба вплинути на надприродні сили магічним засобом: заклинанням, особливими співами і танцями, жертвоприношенням. Це мало вблагати чи примусити діяти їх на користь людей. З цих специфічних дій утворились перші релігійні обряди, релігійний культ.

Жодна магія не може існувати без системи заборон і обмежень, так званих табу, які поширювалися на їжу, відносини з чужинцями, проживання на певній території, на певні предмети, особливо знаряддя праці і зброю, на певних осіб (вождів, царів, воїнів, породіль тощо). Багатьом з них можна знайти раціональне пояснення, інші несуть соціальні функції. З первісних табу виросли сучасні культові обмеження багатьох релігій: пости, харчові обмеження, специфічні культові заборони і правила та ін.

В первісних віруваннях широко практикувався фетишизм — наділення надприродними властивостями предметів, обожнення їх. Фетиші — важливі учасники магічних церемоній, їм надається неабияке надприродне значення, вони приймають участь у міфологічних розповідях. Фетиш супроводжує мисливця чи рибалку на його промислі, без фетиша неможлива щаслива подорож, фетиші присутні на будь-якій події в житті общини, родини чи окремої особи. Це такий значний атрибут релігії, що деякі дослідники зв'язують з ним початок її. Чисельні фетиші беруть участь і у сучасному релігійному культі.

Всі ці елементи первісних вірувань — анімізм, міфологія, магія, фетишизм — ніколи не існували поодинці, вони завжди були в комплексі.

Форми первісних вірувань

Сукупність названих елементів утворюють форми первісних релігійних вірувань, а ця сукупність в свою чергу обумовлена природними, виробничими, історичними та етнічними особливостями розвитку окремих племен і народів. Оскільки такі особливості вкрай різноманітні і численні, то такі є і форми вірувань. Всі вони давно стали предметом етнографічних досліджень і описані досить грунтовно. До них звичайно відносять тотемізм, культ предків, поховальні, промислові, землеробські культи, культ духів покровителів, таємничі союзи, шаманство, обожнювання вождів і царів, культ богів племен і союзів племен. Всі ці окремі форми вірувань в історії племен і народів утворюють строкату картину релігійного життя, вони мають багато спільного і запозичень, хоч і повільно, але змінюються, вільно співіснують, як в одному племені, так і в декількох. Питання про їх історичну послідовність досить утруднено, але виразно видні найбільш давні чи молоді.

До найбільш давніх відносять, в першу чергу, тотемізм і культ предків, мабуть, вони починають історію релігій.

Тотемізм — це така форма первісних релігійних уявлень, в якій головну ідею складають уявлення про надприродний зв'язок між певною групою людей і якимсь предметом, явищем природи чи видом тварин або рослин. Назва ця йде від слова "тотем", "ототем" з мови племені алгонкинів, індійців Північної Америки, воно означає — "його рід". Такі вірування були поширені також серед племен аборигенів Австралії. Люди певного роду чи фратрії вважають себе спорідненими з якимось тотемом. Так, деякі австралійці звуть себе "людьми кунгуру", "людьми водяної лілії", "дітьми ворона". Тотему не вклоняються як богові, але дуже поважають його, сподіваються і спираються на його допомогу, вчиняють магічні церемонії на його честь і за його участю. Тотемічну рослину чи тварину часто забороняють вживати в їжу, а якщо і дозволяють, то обов'язково з певними магічними церемоніями, певний час, в певних умовах.

V тотемізмі відобразилася виробнича діяльність общин родового ладу, коли головним засобом добування їжі було збиральництво та полювання і вже існували міцні родові зв'язки. Спроби пізнання людиною природи скеровувалися на той рослинний і тваринний світ, від якого залежав добробут цих людей, а існуючі зв'язки кровної спорідненості між людьми переносилися на ставлення до навколишнього світу.

В умовах дальшого розвитку родового ладу, зростання авторитету старійшин, а також дальшого розвитку уявлень про душу, про її існування після того, як вона покине тіло, привело до культу предків. Усі важливі події, що відбувалися в роді, пов'язувалися т предками. Предки створили знаряддя праці, винайшли виробничі прийоми і навички, встановили звичаї. їх духи і тепер тримають зв'язок з общиною, допомагають або шкодять нащадкам. Ось тому живі повинні піклуватись про душі предків, це і відбилось у поховальних обрядах. Виникли і інші обряди шанування душ предків, задоволення їх потреб, тотожних потребам живих.

Зміцнення зв'язків між родами веде до утворення племен, з спільною для цих родів територією, ім'ям, мовою, релігією, з'являються племінні боги поруч родів, часто з цих родових богів, тому існує політеїзм. Племенні релігії остаточно затверджуються тоді, коли в племені виконання релігійних функцій монополізує окрема група — духовенство, з'являються жерці, шамани, маги, ворожії тощо. Поступово формується нова суспільна організація — храмова, церковна.

Наступний і завершаючий крок в первісному суспільстві — утворення міжплеменних релігій. Це відбувається вже тоді, коли виникають союзи племен, складаються народності.

І вже в епоху переходу до класового суспільства, виникнення держави, на основі племенних і міжплеменних релігій утворюються національно-державні релігії стародавнього світу.

Первісні релігійні вірування відіграли певну позитивну роль в розвитку людства, внесли свій внесок в суспільний прогрес. Вони сприяли накопиченню знань і виробничих навичок, в них відбилися принципи колективізму, на яких була побудована первісна община, вони затверджували моральні норми, що єднали суспільство.

Проте релігійне усвідомлення світу не було єдиним у свідомості первісної людини. Поряд з ним вже існувало реалістичне, раціональне мислення, без якого було зовсім неможливо взаємодіяти людині з природою. Слід також зазначити, що анімістичні уявлення затемнювали пізнання реальних зв'язків у світі, первісна магія стримувала активний вплив людини на природу, міфологія і культ предків породжували консерватизм. Отже, до виникнення релігії і оцінки первісних релігійних уявлень потрібний зважений науковий підхід, який відкидає таврування цього складного історичного процесу як помилки людства і знаходить йому раціональне наукове пояснення і гідне місце в історії людської цивілізації.

Література

1. Арон Р. Етапи розвитку соціологічної думки. М., 1993

2. Бендикс Р. Образ суспільства у Макса Вебера // М. Вебер. Вибране. Образ суспільства. М., 1994.

3. Вах І. Соціологія релігії // Соціологія релігії: класичні підходи. Хрестоматія. Наукова