Сектою, що примирилася зі своїми противниками, вважають деномінацію.

Деномінація (лат. denominatio - досл. "зміна імені") - перехідний тип релігійної організації, який залежно від характеру виникнення та спрямованості еволюції має риси церкви та секти.

Вона ще зберігає в собі немало рис секти (суворий контроль за поведінкою своїх членів, віддаленість від світського життя), але дух бунтарства та ізоляціонізму їй менш властивий. З церквою її зближує централізація, ієрархічний принцип управління, визнання можливості духовного відродження і спасіння всіх віруючих.

У процесі свого розвитку секти, харизматичні культи можуть перетворитися на церкви, а від церков час від часу відмежовуються сектантські угруповання.

Література

1. Академічне релігієзнавство. - К., 2000.

2. Аринин Е.И. Философия религии. Принципы сущностного анализа. Архангельск, 1998.

3. Классики мирового религиоведения. - М., 1996.

4. Лекции по религиеведению. - М., 1998.

5. Митрохин Л.М. Философия религии. - М., 1993.

6. Психологія з викладом основ психології релігії. - Львів, 1998.

7. Радугин А.А. Введение в религиеведение: теория, история и современные религии. - М., 1996.

8. Релігієзнавство: предмет, структура, методологія. - К., 1996.

9. Релігієзнавчий словник. - К., 1996.

10. Угринович Д.М. Психология религии. - М., 1986.

11. Яблоков И.М. Религиеведение. - М., 1998.

12. Яблоков М.Н. Социология религии. - М., 1990.