а змушений також давати відповіді на інші питання, що хвилюють сучасну людину. В наш час екуменічний рух виступає за подолання міжнародної напруженості, підтримує зусилля миролюбних держав з питань захисту життя на Землі. У ньому активну участь бере і Ватикан. Другий Ватиканський собор прийняв окремий "Декрет про екуменізацію". Інтерес до руху виявляють Всесвітнє братство буддистів, Всесвітній ісламський конгрес, інші нехристиянські конфесії. Членами Всесвітньої ради церков є також Руська, Грузинська православні церкви, Вірменська церква, лютеранські церкви Латвії й Естонії, Союз євангелічних християн-баптистів.
XX ст. виявилося знаменним в історії християнства щодо спроб усунення суперечностей між різними його напрямами, течіями, відгалуженнями тощо. Чергова така спроба була зроблена у 1995 р., коли Папа Іоанн Павло П видав енцикліку під назвою "Всі вони можуть стати єдиною", в якій закликав католиків, протестантів і православних християн вибачитися один перед одним за колишні образи і помилки. Проте і цього разу об'єднання не відбулося.
Отже, історія і сучасність християнства вкрай суперечливі. З одного боку, це історія численних і болючих для віруючих розколів, зловживань духовенства, торгівлі індульгенціями, ганебної інквізиції, переслідування вчених. Але, з іншого боку, це історія найбільш поширеної у світі релігії, що виступає із закликами утворення співтовариств соціальної справедливості і високої моральності; захисту всіх пригноблених, ображених і бідних, їхнього заохочення з метою розвитку духовності, зокрема таких видів мистецтва, як архітектура, скульптура, живопис, музика, хоровий спів і вокал; забезпечення миролюбного і гідного життя своєї пастви.
Широко відомий подвиг баптистського проповідника Мартіна Лютера Кінга — лідера боротьби проти расової дискримінації в афроамериканському світі, який загинув у 1968 р. У Південній Африці християни сприяли падінню режиму апартеїду. їх боротьбу очолював англійський архієпископ із Кейптауна Десмонд Туту, безкомпромісне відстоювання яким правди і справедливості було відзначене у 1984 р. врученням йому Нобелівської премії миру.
У Китаї християни мужньо протистояли руйнівним діям так званої культурної революції 60-х років XX ст., коли в країні знищувались і паплюжились їхні церкви, а священнослужителі і миряни ув'язнювались або фізично знищувались. "Вони дізналися, що я християнин... хотіли, щоб я покаявся прилюдно на зібранні. Я відмовився. Тоді вони перевернули все у будинку, спалили мою Біблію.., а потім примусили мене їсти попіл. Вони постригли мене, повісили на мене спереду і ззаду плакати і примусили збирати нечистоти".
Наприкінці 1990-х років "Міжнародна амністія" оприлюднила дані про знущання над християнами у Китаї, в тому числі над жінками, яких підвішували за руки, били товстими батогами, відмовляли їм у їжі і воді, катували з використанням електричного струму. Такого роду державний контроль за християнством сприяв виникненню великої катакомбної церкви, чисельність парафіян якої неймовірно збільшується.
У Пакистані християни теж переслідуються за віру. їх штрафують, ув'язнюють. У державному законі про богохульство вказано: все, що може трактуватись як таке, що суперечить вченню пророка Мухаммеда, повинно суворо каратися.
Уряд Судану також реалізує спеціальну програму навернення силою християн до ісламу. Належність до християнства розглядається в цій державі як злочин. До таких людей застосовуються жорстокі покарання. Наведення подібних прикладів можна продовжити.
Отже, в багатьох країнах бути християнином небезпечно і в наш час. Проте християнство залишається й у XXI ст. однією з найбільш впливових і поширених у світі релігій, яка має сотні мільйонів послідовників у світі. Теологами, філософами, біблійними критиками, атеїстами написано про нього величезну кількість монографій, книг, брошур. Християнство — історичний феномен, що справив суттєвий вплив на ідейне, економічне і політичне життя багатьох народів і держав.
Література
1. Попова AM. и др. Современный ислам, человек и общество. — М., 1991.
2. Історія і теорія релігії та вільнодумства. — К., 1996.
3. Історія української культури: побут, письменство, мистецтво, театр, музика. —К., 1994.
4. Історія релігії в Україні: В10 т. — К., 1996.
5. Калінін ЮЛ., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство: Підручник. — 6-те вид. — К.: Наук, думка, 2002.
6. Кислюк К.В., Кучер ОМ. Релігієзнавство: Навч. посіб. длястуд. ВНЗ / Народ, укр. акад. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Кондор, 2004.
7. Кін М. Ісус. — X.: Глобус, 2004.
8. Кін М. Світ християнства. — X.: Глобус, 2003.
9. Кін М. Релігії світу. — X.: Глобус, 2003. Кін М. Світ Біблії. — X.: Глобус, 2004.
10. Книга притч Соломона. — М.: ЭКСМО-Пресс, 2001. — (Антология мудрости).
11. Колесникова B.C. Краткая энциклопедия православия. Путь к храму. — М.: Интерполиграф, 2002.
12. Конвенція про права дитини. ГА ООН, 20.11.1989 р. //Хартія прав людини. — К., 1993. — Ст. 14, 30.
13. Конституція України. — К., 1996. — Ст. 11,24,34,36,37.
14. Коран. — М., 1990.
15. Корнев В.И* Буддизм — религия Востока. — М., 1990. Корнев В.И. Невидимые парадоксы религии и культуры. — М., 1992.
16. Костомаров MJ. Слов'янська міфологія. — К., 1994. Кузьмин А.Г. Крещение Руси // Истоки. — М.: ЭКСМО: Алгоритм, 2004.
17. Культура і побут населення України. — К., 1991.
