на урочисті й пам'-ятні дати, коли святкові збори, походи на честь того або іншого божества, масові паломництва до святих місць пов'язані з популярними давньоіндійськими героями, приваблюють мільйони людей і стають всенародними подіями першорядного значення. Саме в ці урочисті дні всенародних свят спостерігається сила індуїзму, яка цементує в єдину релігій но-культурну спільність людей, що належать до різних рас і каст і розмовляють різними мовами.
Крім свят на честь Рами чи Крішни, заслуговують на увагу такі свята, як Дурга-пуджа, свято світильників, котрі засвічуються на честь богині щастя Лакшмі, мудрості Сарасваті і покровителя багатства і торгівлі Ганеші. Свята на честь Шіви відзначаються щомісячно під час нового місяця. Помітне місце серед індійських свят посідає велике паломництво Кумбхамела — святкування на честь давніх богів і амріти — напою безсмертя. На ці святкові обряди з усієї Індії до Гангу прямують мільйони паломників, які перебувають тут майже місяць. Головний момент обряду — обмивання у священних водах Гангу. Тут можна зустріти виснажених аскетів, монахів, йогів, факірів. Спеціальна каста брахманів — панда обслуговує паломників, які для ритуального обмивання повинні бути старанно поголені (ні волосинки аж до брів і повік). Спеціальні служителі стежать за порядком і пильно охороняють права брахманів, які збирають плату з паломників.
Крім загально-індійських, існує чимало свят, що стосуються того чи іншого регіону або порівняно невеликої місцевості. Всі вони, як правило, тісно поєднані з міфологією, індуїстськими легендами і божествами. Багато свят і обрядів пов'язані з патронами —покровителями різних професій, занять. На цих святах і обрядах, котрі збирають все навколишнє населення, ритуал звичайно супроводжувався ярмарковою торгівлею і веселощами.
Так само відправляються і численні домашні і сімейні обряди, пов'язані з весіллям, народженням сина, врученням шнура юнакові на знак його нового народження тощо. Під час обрядів домашній жрець-брахман виконує всі необхідні ритуальні дії.
Весільний обряд — найурочистіший. Молоді обходять навколо жертовного вогню, в який кидають різні продукти, після цього обряд шлюбу вважають завершеним. Обряд поховання в Індії теж особливий. В Індії немає кладовищ, тільки священні місця, на яких спалюють покійних. До такого місця виносять загорнутого в полотно покійника, його старший родич розпалює вогнище. Коли вогонь згасне, обгорілі останки кладуть у посуд і топлять у річці. Після цього сім'я померлого десять або й більше днів носить траур — кусок білого полотна. Подальша доля вдови (особливо вдівця) жалюгідна. Вдруге заміж виходить вона рідко, а в колишні часи, особливо серед вищих каст, вважалося нормальним, коли дружина, хоч би вона була й дівчиною 13-14 років, якщо помирав її чоловік, живцем спалювалася на вогнищі разом з трупом чоловіка. Це страшний звичай індійців-саті.
Саті, як жахлива спадщина минулого, стоїть в одному ряду з іншим його пережитком — кастовим ладом. Кастова система, що грунтувалася на міцній внутрікастовій ендогамії і суворих кастових заборонах, а також на ще більш суворих релігійно-культових традиціях сімейного і внутріобщинного, внутрікастового життя, і понині залишається істотним інститутом соціальної організації в Індії. Каста визначає місце людини в індійському суспільстві, її стан, права, поведінку, навіть її внутрішнє обличчя, включаючи одяг і знаки на чолі або коштовності, які вона носить.
Каста визначає коло ритуальних обов'язків, релігійну активність. Чим вище каста, тим більше уваги, згідно з прийнятими нормами, людина зобов'язана приділяти щоденним обрядам удома, необхідним поклонам, підношенням, мантрам та ін. Кастові заборони в Індії мають характер табу і знімаються лише у поодиноких випадках. Приміром, прийнято вважати, що рука ремісника завжди чиста, тобто користуватися продукцією ремесла можна й не належачи до касти ремісника. Порушення кастових норм приводить до суворих покарань і обрядів очищення винного.
Література
1. Гольциер И. Культ святых в исламе. М., 1938.
2. Додихудоев Х.А. Очерки философии исмаилизма. Душ., 1976.
3. Дорошенко Е.А. Шиитское духовенство в современном Иране. 2-е изд. М., 1985.
4. Джадалла И.А. Течения в исламе: причины возникновения и роль в общественно-политической жизни. М.. 1992.
5. Ислам. Энциклопедический словарь. М., "Наука", 1991.
6. Кудрявцев В.В. Лекции по истории религии и свободомыслия. Минск, 1997.
7. Лубский В.И. Священные книги мусульман как историко-литературный памятник. Киев, 1992.
8. Лубський В.І., Борис В.Д. Мусульманське право. Київ, 1997.
9. Ю.А.Калінін, В.ЬЛубський. Релігієзнавство. Київ, 1996.
10. В.С.Поликарпов. История религий. Лекции и хрестоматия. Москва, 1997.
11. А.А.Радугин. Введение в религиоведение. Москва, 1996.
12. Токарев С.А. Религия и истории народов мира. М., 1986.
13. Релігієзнавчий словник. А.М. Колодний., Б.О. Лобовик. Київ, 1996.