УДК 123.456:789

С.О. Пермінова, доц., канд. пед. наук

Національний технічний університет України "КПІ"

Комунікативна компетентність менеджера в сучасній діловій взаємодії

В статті проаналізовано нові комунікативні тенденції, які характерні для сучасного ділового простору. Висвітлені питання теорії, практики, особливості процесу комунікації та охарактеризовано технічний рівень спілкування. Набули розгляду професійні вміння і навички менеджера, що формують його комунікативну компетентність та впливають на ділову активність, позитивний особистий імідж і репутацію фірми, а також дозволяють максимально реалізувати творчий потенціал керівника. комунікативна компетентність керівника, сучасна ділова взаємодія, ефективні методи управління

Основною формою людського співіснування являється спілкування. Відсутність чи недостатність його можуть деформувати особистість, оскільки обмін інформацією лежить в основі практичного всього, що ми робимо, і слугує життєво важливою ціллю встановлення взаємозв'язків і співробітництва людей. Розглядаючи спілкування як процес розвитку контактів, породжується потреба у сумісній діяльності, що передбачає сприйняття, розуміння партнера, безпосередній комунікативний процес та відпрацювання єдиної стратегії взаємодії.

На думку американських, англійських і японських провідних менеджерів практично усі проблеми управління так чи інакше пов'язані з відсутністю комунікативної компетентності керівника. Не уміння ефективно спілкуватися є головною перепоною на шляху досягнення цілей, що стоять перед організацією.

Проблема спілкування в якості самостійного об'єкту дослідження виділилася відносно недавно. Однак її значення настільки велике, що ця категорія сьогодні займає одне із провідним місць і є однією із базових категорій в управлінській, психологічній та педагогічній науках. Дослідженню організації сучасної ділової комунікації присвячено праці вітчизняних та зарубіжних науковців Завадського Й.С., Куніциної В.Н., Палехи Ю., Петровської Л.О., Сидоренко О.В., Ханта Д., Коттера Дж., Голмана Д., Бартрама П. та ін..

Метою статті є вивчення ділової взаємодії як елементу продуктивної діяльності менеджера, що слугує засобом підвищення його комунікативної компетентності.

Методологічну основу становлять концептуальні положення філософії про діяльність як спосіб самореалізації людини та детермінованість її розвитку змістом і способами професійної діяльності; ідеї управлінської, психологічної, педагогічної і соціологічної наук з питань розвитку та удосконалення особистості; загальнонаукові принципи цілепокладання, системності, самоорганізації і творчого підходу до процесу комунікативної взаємодії.

Способи, сфери і динаміка мовних комунікацій визначається соціальними функціями людей, які її здійснюють, їхнім положенням в системі суспільних відносин, приналежністю до тієї чи іншої спільноти. Спілкування регулюється факторами, пов'язаними з виробництвом, обміном і потребами, а також із законами, що склалися в суспільстві, правилами, нормами, соціальними інститутами та ін..

У сучасному діловому світі яскраво прослідковуються нові комунікативні тенденції, які характеризуються перш за все підсиленням ролі спілкування, особливо неділового. Ця тенденція має свої особливості в професійній діяльності топ-менеджерів, які до 90% часу проводять у мовних контактах з іншими людьми, і не тільки з безпосередніми підлеглими чи керівниками, вони регулярно зустрічаються з тими, хто на перший погляд ніяк не пов'язаний з вирішенням професійних завдань. Широта тем, що порушуються під час обговорень, надзвичайно велика. Керівники зазвичай не обмежуються плануванням, визначенням бізнес-стратегій, проблемами персоналу та іншими турботами топ-менеджерів. Вони обговорюють буквально усе, навіть те, що віддалено пов'язано з їхнім бізнесом. Такі бесіди містять велику кількість жартів стосовно інших людей в організації чи галузі. Позаробочі дискусії стосуються сімейних справ та хобі. Тим не менш генеральні менеджери здійснюють постійний вплив на інших своїми проханнями, переконаннями, іноді лестощами і погрозами. Проводячи більшу частину часу в коротких, не пов'язаних між собою бесідах, вони обговорюють окремі проблеми не більше десяти хвилин, що дозволяє за короткий час порушити велику кількість питань.

Більша частина робочого дня керівників не являється запланованою, оскільки навіть ті генеральні менеджери, які працюють за стислим графіком, значну частку часу приділяють обговоренню неофіційних питань. За твердженням Джона Коттера менеджери не складають списки важливих справ і не обмежуються кількістю людей, з якими необхідно зустрічатися, незважаючи на поради спеціалістів. Більшу частину вони витрачають на розмови із випадковими людьми в коридорах організації. Однак таким чином вибудовується система ділових зв'язків. В сучасному інтенсивному діловому середовищі подібна поведінка відіграє суттєву роль в попередженні синдрому вигорання та у розвитку довгострокової конкурентної переваги [9] (Койег І., 1999, р.148).

Дії менеджера важко сьогодні класифікувати у відповідності з традиційними категоріями, такими як планування, організація, контроль, управління і робота з персоналом. Робота керівника сучасного бізнесу - це головним чином спілкування, яке важко назвати "діловим", зазвичай це "малі розмови", що здійснюються кількома способами - цитування партнера, позитивні констатації про його життя, чи життя інших людей, інформування щодо цікавих, хоча не завжди ділових питань, а також техніка ділової розповіді.

Міжособистісні відносини на сучасному етапі розвитку ринку важливі не тільки всередині фірми, а й за її межами, в діловій взаємодії з фірмами-партнерами, постачальниками, клієнтами, споживачами продукції, а також з безпосередніми підлеглими. Сьогодні сформувалася нова парадигма - маркетинг відносин, націлений на розвиток довгострокових і економічно ефективних зв'язків. До основних чинників таких відносин можна віднести: єдність, емпатію, взаємний обмін та довіру. Обидві сторони мають бути пов'язані між собою для розвитку довгострокових відносин. Ця залежність та взаємні інтереси поєднують їх, а здатність бачити ситуацію очима іншої людини допомагає в розвитку ділової взаємодії. Будь-які довгострокові відносини містять взаємини "даю - беру", тобто одна сторона іде на аванси і поступки, а в обмін отримує