Усе більш розповсюдженими стають ідеї про те, що маркетинг повинен здійснюватися індивідуально, один на один з клієнтом. У відповідності із цією концепцією до клієнта необхідно ставитися як до унікального індивіда. Тобто майбутнє вбачається за індивідуалізованими міжособистісними відносинами у діловій взаємодії, і така соціально-рольова формула як "продавець-клієнт" змінюється на змістовно оновлену "Ви єдиний для мене, а я - для Вас".

Сучасна розвинута комунікаційна модель більше нагадує двобічний потік інформації, де оцінюються якість її передачі, повнота, зміст, форма, що дозволяє не тільки швидко і правильно скласти картину про предмет, який нас цікавить, але й вибрати ділову стратегію і тактику, визначити параметри реалізації цілей.

До основних аспектів ділової взаємодії належать способи управління процесом комунікацій. Це перш за все, уміння моделювати ситуацію, тобто формувати, прогнозувати її розвиток, враховувати суттєві фактори, що дозволять поліпшити стан справи. Також це здатність виявляти необхідність змін, і бути готовим швидко реагувати на нові тенденції, гнучко приймати рішення в непередбачених обставинах, знаходити ресурси й можливості закріплення власної позиції, виграшу та досягнення успіху. Уміння впроваджувати стратегію в практику, конкретні дії, в контекст комунікації, систему договорів і аргументів доказу дозволяють вдало організувати і провести ділову комунікацію.

Для досягнення успіху менеджерам слід усвідомлювати стратегічні закони управління спілкуванням, які говорять, що відсутність комунікативного контакту або його продуктивної результативності створюють проблему не тільки в досягненні взаєморозуміння, але й у досягненні погодження позицій. Природним засобом усунення цих труднощів виступає роз'яснення, яке дозволяє пояснити позицію, зробити повідомлення достатньо повним, несуперечливим, недвозначним.

Суть другого закону полягає в емоційно-позитивному ставленні до людини, тобто в симпатії, прихильності, дружбі, довірі. Щоб здійснити стратегічний задум необхідно викликати у співрозмовника більше позитивних емоцій та усунути умови неприйняття інформації. Дії менеджера спрямовуються на зміст комунікативного повідомлення, який не тільки не суперечить принципам партнера, а й сприяє задоволенню його потреб.

Друга тенденція сучасного ділового світу пов'язана з ослабленням ролі безпосереднього спілкування у зв'язку з поширенням таких явищ як "віртуальні переговори", "віртуальна організація", "віртуальні робітники", а також "кібер- взаємодія", "телеробота", електронний бізнес і т.д.

У віртуальній команді зазвичай учасники роз'єднані географічно та організаційно. Тому їх взаємодія здійснюється за допомогою різних комбінацій електронних комунікаційних систем. Робота в таких командах організовується таким чином, що комунікації та звіти доступні на гарячій лінії /online/ в загальній комунікаційній системі, що сприяє прискоренню реакції на запити глобалізованого ринку.

Телеробота є доволі популярною і швидко розвиваючою альтернативою традиційному стилю. Ця тенденція сприяє не тільки прагненню робітників вільно розпоряджатися своїм часом, а й можливістю роботодавців збільшити свої прибутки за рахунок економії на орендній платі. Нова концепція офісного простору передбачає використання не постійних, а тимчасових офісів (по аналогії з «гарячими лініями»). Подібні «гарячі кабінети» можуть ділити між собою кілька робітників. Куди б такий працівник не приїхав у справах своєї фірми, він може працювати в подібному кабінеті. Телеробочі центри представляють собою корпоративні офіси в мініатюрі. Тенденція знімати кімнати а готелях для організації там офісів фірми призвела до розвитку нового напрямку в бізнесі - офісних готелів. Для багатьох сучасних менеджерів офіс - це не місце для роботи, а місце для зустрічей і спілкування з колегами, обмін приватною інформацією і надання допомоги у вирішенні проблем. На думку президента однієї із крупних компаній П.Бартрама, майбутня роль офісів буде полягати у допомозі встановлення системи соціальних зв'язків та системи обміну знаннями [8] (Bartram P., 2000, р.270).

Третє тенденція сучасної ділової взаємодії пов'язана з підсиленням ролі спілкування в процесі створення послуг, оскільки послуги набувають тенденції не «надаватися», а створюватися в процесі взаємодії виробника і клієнтів. Сучасне ділове спілкування в значній мірі представляє спілкування виробника і споживача в їх сумісній діяльності (післяпродажне обслуговування, сервіс, включення в загальну вартість товару крім матеріальної, ще й інтелектуальну складову та ін..).

Основні положення цієї концепції виконують конкретні дії, що впливають на результат і якість. Зазвичай послуги надаються у ході зустрічі між працівниками фірми і клієнтами (часто із залученням інформаційних технологій та інших технічних ресурсів). Тому комунікативна компетентність співробітників, їх зацікавленість та професіоналізм відіграють вирішальну роль у сумарній якості.

При налагодженні міжособових комунікацій важливо враховувати психологічні перешкоди на шляху поширення та прийняття інформації, які виникають з різних причин: упередженість, соціальні, політичні, моральні, професійні та інші відмінності між людьми. Для удосконалення комунікацій велике значення має техніка спілкування: використання правильних висловів, точних термінів, наочних матеріалів, стилю його викладання та ін.

Умовою успіху в менеджменті є вільний потік комунікацій, який передається не лише від керівника до підлеглих, але й навпаки (від підлеглих до керівника). Тобто потрібне двостороннє спілкування, яке дозволяє керівництву визначити, наскільки є зрозумілими для підлеглих завдання та використати їх пропозиції для досягнення успіху.

Розглядаючи компетентність як сукупність умінь і навичок, що необхідні для ефективного спілкування, викристалізовується міра комунікативної компетентності менеджера, яка виявляється у ступені успішності використання засобів впливу та створення позитивного враження на інших людей. Відповідні вміння формуються на основі знань про сутність процесу спілкування, його види, фази