УДК 658

В.М. Журавльов, ст. викл.

Кіровоградський національний технічний університет

Взаємозв'язок типів менеджменту та корпоративної культури

Розглянуті зв'язки між типами менеджменту, типами корпоративної культури та рівнем товару. типи менеджменту, типи корпоративної культури, рівень товару

На протязі 20-го століття, тобто фактично за час існування менеджменту як науки, постійно відбувалися зміни управлінської парадигми. Це пояснюється потужними змінами у виробництві, які стали наслідком науково-технічного прогресу та конкурентної боротьби. В Україні, на додаток до цього, в 90-х роках розпочалася серйозна трансформація соціально-економічної системи. У пошуках важелів більш ефективного розвитку, часто аналізуються лише економічні фактори, методи управління. В той же час мало враховується той факт, що суб'єктом господарювання є людина, а на неї великий вплив мають фактори культури. Саме ці фактори, в свою чергу, привели до такого поняття як корпоративна культура. Сам термін «корпоративна культура» вперше був використаний у 19-му столітті у військовій термінології німецьким фельдмаршалом Г. Мольтке, яким він означив відносини в офіцерському середовищі [6]. На сьогоднішній день корпоративна культура інтенсивно впроваджується в усю багатоманітну діяльність підприємств.

Найбільш знаними в менеджменті є три методологічні підходи: традиційний, системний, ситуаційний [ 5 ]. Останнім часом виділяють ще три типи менеджменту: морально-етичний, соціально -етичний та стабілізаційний [2].

Важливий вклад в дослідження типів менеджменту внесли Маскон М.Х., Ви ханський О.С., П. Доль. Питаннями класифікації типів корпоративної культури займалися П.М. Сенге та Дж. Сонненфельд. Встановленням взаємозв'язку між рівнем товару і типом менеджменту Глущенко В.В.

Метою цієї статті є узагальнення думок дослідників і на їх основі аналіз зв'язків між типами менеджменту, корпоративної культури та рівнем товару.

Традиційний менеджмент (підхід) розробляє та використовує принципи і правила управління, придатні для будь-якої організації. Традиційний підхід розуміє менеджмент як достатньо просту одномірну взаємодію людей в організації.

Системний менеджмент (підхід) концентрується на взаємодії частин в організації і звертає увагу на важливість вивчення кожної окремої частини в контексті цілого. Основними елементами системного підходу є: вхід у систему (ресурси, що надходять); процес перетворення цих ресурсів в продукт; вихід з системи (продукт); зворотній зв'язок (знання результату, яке впливає на ланцюжок в зворотному напрямі).

Ситуаційний менеджмент (підхід) заснований на тому, що в управлінні організацією не існує тільки одного набору принципів (правил), який міг би використовуватися в усіх ситуаціях.

Морально-етичний тип менеджменту, це менеджмент персоналу, він застосовується при патерналістських відношеннях до підлеглих, що є характерним для Японії. Маючи вузько національні особливості в інших країнах практикується обмежено, але необхідно відмітити, що його методи треба вивчати і по можливості застосовувати (безумовно з врахуванням світосприйняття, цінностей і традицій населення конкретної країни, регіону).

Соціально-етичний та стабілізаційний типи менеджменту все більше заслуговують на увагу у всьому світі здебільшого з двох причин. По-перше, для високо розвинутих країн, де багато організацій на протязі десятків років використовують різноманітні елементи корпоративної культури з метою її вдосконалення. Головним напрямком якої стає соціальна відповідальність перед людством за наслідки погіршення екології. По-друге, для країн з перехідною економікою, де в організаціях тільки формується корпоративна культура і таке поняття, як соціальна відповідальність, в наслідок недосконалості правових і нормативних обмежень.

Стабілізаційний менеджмент має за мету утримання об'єкту управління в межах заданих значень параметрів, або недопущення переходу цього об'єкту в зону некерованого стану. Це допоміжний тип менеджменту, який застосовується разом з іншими типами менеджменту.

З 50-60-х рр.. ХХ століття починається епоха соціально-етичного менеджменту, Цей вид забезпечує деяке самоуправління в організації, що дозволяє швидко реагувати на зміну ситуації, на вимоги споживача. Передбачається розвинута система мотивації, яка враховує різноманіття трудових цінностей працівника, а також загальнолюдських цінностей. Таке управління є ефективним в тому разі, коли воно охоплює три базисних об'єкти: духовне виробництво, матеріальне виробництво та адміністративно-державну систему.

Традиційний, системний та ситуаційний типи менеджменту безпечні для елементів оточуючого середовища якщо існують чіткі і надійні обмеження правового та нормативного характеру, наприклад: відповідні законодавчі акти і встановлені норми корпоративної культури. Це необхідна вимога ліберального бізнесу [1 ]. В умовах перехідної економіки таких обмежень недостатньо і це заважає утворенню цивілізованого бізнесу. Саме тому для перехідної економіки може бути запропонований менеджмент, який забезпечує недопустимість ушкоджень об'єктам, які потрапляють до сфери впливу господарських рішень.

Тип менеджменту, який задовольняє цим вимогам є соціально-етичний менеджмент.

У відповідності з концепцією соціально-етичного маркетингу визнається, що прогресивна фірма повинна приймати маркетингові рішення з врахуванням вимог споживачів, своїх власних потреб, довготривалих інтересів споживачів та довготривалих інтересів суспільства [ 3 ].

Соціально-етичний менеджмент спрямований на зменшення ймовірності прийняття рішень, які здатні нанести шкоду фінансовим, технологічним, технічним, кадровим структурам об'єктів, що можуть попасти під вплив рішень, що були прийняті. Якщо без втрат здійснити дії неможливо, але вони визначаються доцільними, виходячи з вищих інтересів суспільства (наприклад конверсія ВПК, структурна перебудова промисловості і т.і.), повинні розроблюватися спеціальні компенсаційні заходи. Соціально-етичний менеджмент пов'язаний з соціальними процесами і може бути засобом для управління як цими процесами, так і забезпеченням безпеки життєдіяльності, правового регулювання.

Соціально-етичний менеджмент може розглядатись як засіб забезпечення еволюційного характеру соціальних процесів. Це особливо актуально для перехідної економіки в умовах динамічного розвитку політико-правових ситуацій.

Соціально-етичний менеджмент у сфері управління соціальними процесами викликає інтерес тим, що застосування цієї концепції