оперувати поняттями "працівник", "кадри", "персонал", замінюючи його словом "люди".
Велике значення має також виплата матеріальної винагороди — премій, величина яких досягає 10 % від усіх виплат працівникові протягом року, а в деяких компаніях — 25 % річного окладу. Такі виплати часто здійснюються у формі акцій. Стимулює працівників участь у прибутках, залучення персоналу до процесу управління. За бригадної форми організації праці нерідко практикується відповідальність кожного за дії всіх учасників бригади та ін.
Багато фірм, щоб створити кращу атмосферу в колективі" виплачують кожному працівникові в день народження або на свята певні суми (як правило, до 100 дол.), у літній час запроваджують третій вихідний (задля цього робочий час подовжується в інші чотири робочі дні). На рівні сучасних вимог обладнують робоче місце, приміщення, у разі організації виробництва використовують принцип поділу всіх операцій у формі створення малого бізнесу всередині корпорації. За рахунок фірми працівника разом із сім'єю запрошують на обід або відпочинок у дорогий ресторан, приміський готель. При підготовці та перепідготовці спеціалістів перевагу віддають власним кадрам. Молодим менеджерам нерідко доручають відповідальні пости, а досвідченіших влаштовують консультантами, координаторами окремих проектів тощо.
Такі заходи посилюють мотивацію до праці, сприяють формуванню корпоративної культури підприємства або організації — певної системи духовних, етичних, моральних та психологічних цінностей, зрозумілих усім працівникам. Елементами цієї культури є історія підприємства (організації), традиції, звичаї, символи, стиль одягу і поведінки персоналу тощо. Створенням та збагаченням таких цінностей іноді займаються спеціальні підрозділи.
Література
1. Україна і світове господарство: Взаємодія на межі тисячоліть / Кер. авторе, колек. А. С. Філіпен-ко. — К.: "Либідь". 2002. — 470 с.
2. Українське суспільство: соціологічний моніторинг 1994—2003 / За ред. Н. В. Паніної. — К.: Інститут соціології АН України, 2003.
3. Управление организацией: Энциклопедический словарь / Под ред. А. Г. Поршнева и др. — М.: ИНФРА-М, 2001.
4. Философский словарь. — М.: Политиздат, 1986. — 590 с.
5. Философский энциклопедический словарь. — М.: -Советская энциклопедия", 1983. — 840 с.
6. Философский энциклопедический словарь. — М.: ИНФРА-М, 2004. — 576 с.
7. Фишер С, Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика: Пер. с англ. — 2-е изд. — М.: "Дело ЛТД". 1993.
8. Франко І. Я. Що таке соціалізм? Зібрання творів. — Т. 45.
9. Фридмен М. Количественная теория денег. — М.: Эльф-пресс. 1996.
10. Хайєк Ф. А. Право, законодавство та свобода: Нове викладення широких принципів справедливості та політичної економії: В 3 т.: Пер. з англ. — К.: Сфера. 1999—2000. Хакен Г. Синергетика: Пер. с англ. — М., 1980.
11. Харшаньи Дж., Зельтен Р. Общая теория выбора равновесия в играх. — СПб.: Эк. школа. 2001. Хейне П. Экономический образ мышления: Пер. с англ. — М.: Новости, 1981. Хикс Дж. Р. Стоимость и капитал: Пер. с англ. / Общ. ред. и вступ, ст. Р. М. Энтова. — М.: "Прогресс", 1993.
12. Шарп У. Ф., Александер Г. Дж., Бэйли Дж. В. Инвестиции. — М.: ИНФРА-М. 1998.