або організовувати щось нове, займатися творчістю. Тому для них основний мотив кар'єри – знаходження необхідної для цього влади, що дає відповідна посада.
6. Потреба в першості.
Людина прагне до кар'єри заради того, щоб бути завжди і скрізь першим, "обійти" своїх колег.
7. Стиль життя.
Людина ставить перед собою задачу інтегрувати потреби особистості і родини, наприклад, одержати цікаву, досить високо оплачувану роботу, що надає право переміщення, розпорядження своїм часом і т.п.
Якщо в людини немає родини, то на перше місце може вийти змістовність роботи, її захопливість, розмаїтість. 8. Матеріальний добробут.
Людьми керує бажання одержати посаду, пов'язану з високою заробітною платою та іншими формами винагороди.
З віком і зростанням кваліфікації цілі і мотиви кар'єри, як правило, змінюються.
Е. Г. Молл запропонував типологію кар'єр, представлену у табл. 10.4.
Таблиця 10.4. Типологія кар'єр
Тип
кар'єри | Швидкість
просування за рівнями
ієрархії | Послідовність
займаних
посад | Перспективна орієнтація | Особистісний зміст | Примітки
1. Супер-авантюрна | Висока | Пропуски
етапів, різка
зміна сфери
діяльності | Подальше просування, розширення впливу | Збагачення,
влада, забезпе-
чення швидкого просування членам
родини | Може бути:*
випадковою (вдалий збіг обставин);*
спільною (просування з більш сильним лідером). Пов'язана з кризою в економіці і суспільстві, завершується крахом
2. Аван-тюрна | Висока | Пропуск декількох позицій | Розширення впливу | Самореалізація, влада, збагачення та ін. | Пов'язана з вибором керівників
3. Тради-ційна лі-нійна | Поступова | Іноді пропуск однієї позиції | Подальше просування | Збільшення знань, умінь, досвіду, взаємодія з людьми | Успішність залежить від особливостей планування управлінським розвитком у межах підприємства
4. Послі-довно-кри-зова | Нестабільна | - | Боротьба за збереження посади | Особисті інтереси | Постійна адаптація до змін
5. Прагма-тична (структурна) | Середня | Зміна сфери діяльності | Переміщення в одному класі управління | Особисті інтереси | Прості способи вирішення кар'єрних задач
6. Відбу-ваюча | Нульова | Кар'єра завершена | Удержати позицію | Особисті інтереси | -
7. Перетво-рююча | Висока | Стрибко-подібна або поступова | Одержання нової позиції | Освоєння нової сфери діяльності, розробка видатних ідей | Завжди спрямована в майбутнє
8. Еволю-ційна | Поступова | Поступова | Просування разом з ростом підприємства | Сполучення суспільних і особистих інтересів | Боротьбу за владу, конфліктність колективних настанов
Просування по службі визначаться двома групами чинників:
1) об'єктивні:*
вища крапка кар'єри – вища посада, що існує у підприємстві;*
довжина кар'єри – кількість позицій на шляху від першої позиції, займаної працівником у підприємстві, до вищої крапки;*
показник рівня позиції – відношення кількості працівників, зайнятих на наступному ієрархічному рівні, до кількості працівників, зайнятих на тому ієрархічному рівні, де знаходиться індивідуум у даний момент своєї кар'єри;*
показник потенційної мобільності – відношення (у певний період часу) кількості вакансій на наступному ієрархічному рівні до кількості працівників, зайнятих на тому ієрархічному рівні, де знаходиться індивідуум.
2) суб'єктивні:*
освіта;*
кваліфікація;*
внутрішня мотивація;*
наполегливість;*
відношення до роботи;*
вміння подати себе і т.д.
Сьогодні вважається, що успіх кар'єри залежить також від здібностей працювати на стику різних сфер діяльності.
У залежності від об'єктивних умов внутрішньоорганізаційна кар'єра може бути перспективною або тупиковою – у працівника може бути або довга кар'єрна лінія, або дуже коротка. Менеджер з персоналу вже при прийомі працівника на роботу повинен спроектувати можливу його кар'єру і обговорити її з працівником, виходячи з його індивідуальних особливостей і специфіки мотивації. Та сама кар'єрна лінія для різних працівників може бути як привабливою, так і нецікавою, що значно позначиться на ефективності їхньої подальшої діяльності.
Динамічність кар'єри – це індикатор професійного шляху, що свідчить про те, наскільки швидко працівник піднімався за ієрархічною градацією.
Показник ґрунтується на тому, що в середньому для успішної адаптації і оволодіння посадою необхідно витратити три роки, після п'яти років спостерігається зниження ефективності праці в цій посаді. Динамічною кар'єрою визнається та, при якій у великій кількості випадків працівник займав кожну посаду протягом трьох – п'яти років.
Динамічність кар'єри керівника визначають два основних параметри:*
потенціал просування;*
рівень поточної професійної компетенції.
Виходячи з цього складається матриця, що включає такі елементи (рис. 10.2) [7]:
1. Учні, новачки – потенціал просування високий, але компетентність низька.
2. "Зірки" – і те, і інше високі.
3. "Тверді середняки" – добре працюють, але шанси невеликі (або через особисті якості, або через організаційну ситуацію).
4. "Сухостій" – працюють мало і шанси на просування невеликі.
Кар'єра може розвиватися різними темпами. На вітчизняних підприємствах має місце наростаючий темп просування працівників; приблизно така ж практика існує і в США. Тут, щоб мати можливість зайняти ведучу посаду в керівництві фірми, потрібно бути до 39-44 років керівником великого відділення. При цьому перевага надається тим, хто проробив не менше двох років на посаді рядового інженера або фахівцем у відділі збуту, маркетингу, аналізу господарської діяльності; протягом 2-4 років керівником групи, протягом 3-6 років начальником підрозділу з декількома відділами; бажаною є участь у керівництві надзвичайними ситуаціями, управлінні закордонними відділеннями. В Японії ж кар'єра починається лише приблизно через десять років роботи у підприємстві.
Управління кар'єрою персоналу
Кар'єра персоналу підприємства повинна бути об'єктом управління.
Управління кар'єрою персоналу – це комплекс заходів, що здійснюються кадровою службою підприємства, з планування, організації, мотивації і контролю службового зростання персоналу, виходячи з його цілей, потреб, можливостей, здібностей та схильностей, а також виходячи із цілей, потреб, можливостей і соціально-економічних умов підприємства.
Управління кар'єрою полягає в тому, що, починаючи з моменту прийняття працівника у підприємство, і, закінчуючи передбачуваним його звільненням з роботи, необхідно організувати планомірне горизонтальне і вертикальне просування по системі посад або робочих місць. Працівник повинен знати не тільки свої перспективи на короткостроковий і довгостроковий період, але і те, яких показників він повинен досягти, щоб розраховувати на просування по службі.
Етапи кар'єри розробляються в такому порядку:*
вивчення сформованого змісту роботи на окремих етапах службового просування;*
визначення "вхідних" і "вихідних" параметрів на кожному етапі;*
деталізація вимог для вступу в кожен етап – освітнього рівня, кваліфікації, віку;*
оцінка ділового досвіду, необхідного для переходу до вищого етапу.
Необхідність заходів щодо управління кар'єрою пов'язана з тим, що більшість працівників, як правило, ставляться до своєї кар'єри пасивно, і вважають, що цими питаннями повинні займатися їхні керівники. Тому в багатьох західних фірмах обов'язковим є планування кар'єри, тобто визначення шляхів, що ведуть до досягнення її мети [7]. Кадрові служби західних фірм складають, як правило, на п'ять років схему можливих переміщень з урахуванням очікуваних вакансій і стимулюють планування особистої кар'єри. Тут можуть бути такі варіанти:
1. Підвищення або зниження за посадою з розширенням або скороченням кола обов'язків і прав.
2. Підвищення рівня кваліфікації, що супроводжується дорученням більш складних задач, ростом заробітної плати, але збереженням посади.
3. Зміна кола задач і обов'язків без підвищення у посаді і росту заробітної плати, тобто ротація (особливо характерна для Японії). Основою планування кар'єри є кар'єрограма.
Цей документ, що складається на 5-10 років, містить, з одного боку, зобов'язання адміністрації по горизонтальному і вертикальному переміщенню працівника, а з іншого боку, зобов'язання останнього підвищувати рівень освіти, кваліфікації, професійної майстерності.
Кар'єрограма являє собою перелік професійних і посадових позицій у підприємстві (і поза ним), що фіксує оптимальний розвиток професіонала для заняття їм певної позиції у підприємстві [7].
Це формалізоване уявлення про те, який шлях повинен пройти спеціаліст для того, щоб одержати необхідні знання та опанувати потрібними навичками для ефективної роботи на конкретному місці.
Плануванням кар'єри у підприємстві можуть займатися менеджер з персоналу, сам працівник, його безпосередній керівник (лінійний менеджер).
Планування кар'єри забезпечує:*
взаємозв'язок цілей підприємства і працівників;*
урахування і ув'язування їхніх потреб;*
вивчення і оцінку потенціалу просування працівників; визначення його критеріїв;*
ознайомлення працівників з реальними перспективами їхнього зростання і умовами, що дозволять їм досягти бажаного і уникнути "кар'єрних тупиків".
Основні заходи щодо планування ділової кар'єри, специфічні для різних суб'єктів планування, представлені в табл. 10.5.
Таблиця 10.5. Заходи щодо планування кар'єри
Суб'єкт планування | Заходи щодо планування ділової кар'єри
Працівник | Первинна орієнтація і вибір професії.
Вибір підприємства і посади.
Орієнтація у підприємстві.
Оцінка перспектив і проектування зростання.
Реалізація зростання.
Менеджер з персоналу | Оцінка при прийомі на роботу.
Визначення робочого місця.
Оцінка праці і потенціалу працівників.
Добір у резерв.
Додаткова підготовка.
Програми роботи з резервом.
Просування.
Новий цикл планування.
Безпосередній керівник (лінійний менеджер) | Оцінка результатів праці.
Оцінка мотивації.
Організація професійного розвитку.
Пропозиції щодо стимулювання.
Пропозиції щодо зростання.
Програма розвитку кар'єри повинна забезпечувати підвищення рівня зацікавленості працівників, виявлення працівників з високим потенціалом просування.
Програма розвитку кар'єри відображає такі моменти:*
способи виявлення працівників з високим потенціалом зростання і просування (який характеризується не ступенем підготовленості працівників у даний момент, а їхніми можливостями у довгостроковій перспективі з урахуванням віку, освіти, досвіду, ділових якостей, рівня мотивації);*
стимули до розробки індивідуальних планів кар'єри;*
способи ув'язування кар'єри з результатами оцінки діяльності;*
шляхи створення сприятливих умов для розвитку (навчання, підбір посад і разові завдання з урахуванням особистих можливостей);*
організацію ефективної системи підвищення кваліфікації;*
можливі напрямки ротації;*
форми відповідальності керівників за розвиток підлеглих.
Процес планування індивідуальної кар'єри починається з виявлення працівниками своїх