УДК: 620.92:504.06

КЛИМЕНКО Л.П., ВОСКОБОЙНІКОВА Н.О.

Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили, м. Миколаїв

Клименко Леонід Павлович, доктор технічних наук, професор, ректор МДГУ імені Петра Могили.

Воскобойнікова Наталія Олександрівна, аспірант кафедри екології та природокористування МДГУ імені Петра Могили

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ БЕЗПЕКИ РЕГІОНУ ПРИ ВИКОРИСТАННІ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ

Стаття присвячена актуальному на сьогодні питанню сталого розвитку та підвищення рівня екологічної безпеки за рахунок впровадження альтернативних джерел енергії. В роботі розглядається система екологічних індикаторів екологічної безпеки та обґрунтовується індикатор, за яким можна оцінити зміну рівня екологічної безпеки регіону при використанні відновлюваних джерел енергії.

The article is devoted to the actual problem of sustainable development, ecological safety and energy saving with using of renewable energy sources. The research is focuses on the question of evaluation of the level of resource-saving with using of wind- and-helio plants in heating-and-cooling systems of buildings. On the basis of investigations that were made, the indicator to calculate the change of level of ecological safety was chosen.

Найбільш поширеною сучасною концепцією взаємодії суспільства і природи, якою зараз керуються передові країни світу, являється концепція сталого розвитку. Метою сталого розвитку є досягнення такого стану суспільства, при якому сумарний вплив на довкілля залишається в межах загальної господарської ємності біосфери і в той же час задовольняє розумні потреби нинішнього та майбутніх поколінь людей. Тому аналіз стану територій з точки зору екологічної безпеки є необхідною частиною аналізу сталого розвитку. Глобальний характер енергетичних проблем та все більша їх політизація висуває енергетичний фактор до числа основних при аналізі рівня екологічної безпеки регіонів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показує, що проблеми сталого розвитку можуть бути вирішеними лише на основі розумної організації господарської, економічної діяльності [1]. Проблеми екологічної безпеки територій вивчаються в роботах [2, 3, 4, 5, 6, 7]. На думку А. Скринника, екологічна безпека являється визначальним фактором стійкого розвитку [6]. Однак, автор не деталізував механізми створення безпечного навколишнього середовища, без чого неможливим є створення комплексу заходів щодо укріплення екологічної безпеки [6]. Розуміючи неминучість економічного зростання і, як наслідок, неминучість зростання споживання енергоресурсів та збільшення виробництва енергії, міжнародне суспільство виробило ряд пріоритетів нової енергетичної політики, орієнтуючи подальший розвиток енергетики у відповідності до принципів сталого екологічно безпечного розвитку. В Україні існує достатній потенціал відновлюваних джерел енергії, зокрема вітрової та сонячної, які являються найбільш доступними на території досліджуваного регіону (Миколаївської області) [8, 9]. Питання щодо упорядкування термінології в такій області діяльності людей, як гарантування безпеки населення і природного середовища в ході економічного і соціального розвитку суспільства вважаються одними з найважливіших, але обговорюються вони лише останнім часом [4, 5, 6]. Як наслідок цього, запропонований понятійно-категоріальний апарат мусить мати міждисциплінарний і загальногосподарський характер, де основними "індикаторами" рівня безпеки мають бути показники стану здоров'я населення, добробут суспільства, якість природного середовища тощо. Юрченко Л.І. в своїй роботі [5] зазначає, що практичні методи для прогнозування екологічної безпеки систем майже не розроблені, і наближатись до них приходиться поступово, починаючи з аналізу сучасної екологічної безпеки території. Питання індукування зміни рівня екологічної безпеки регіонів при використанні альтернативних джерел енергії являються вивченими недостатньо.

Саме тому, метою даного дослідження є обґрунтування вибору індикатора екологічної безпеки, за яким можна було б аналізувати зміну рівня екологічної безпеки регіону при використанні альтернативних джерел енергії.

Екологічна безпека традиційно інтерпретується як охорона та збереження природного середовища [3]. Під екологічною безпекою розуміється відсутність дій, станів і процесів, які прямо чи непрямо викликають істотну шкоду для навколишнього природного середовища, населення та матеріальних об'єктів [2]. Екологічна безпека, за визначенням Скринника А.А., - це ступінь комфортності проживання населення на даній території в рамках економіко-природного ландшафту та рівень його захищеності від впливів навколишнього середовища [6]. Але, у більшості випадків дотримуються офіційно прийнятого МАГАТЕ визначення екологічної безпеки, як "захисту всіх осіб або навколишнього середовища від надмірних несприятливих впливів" [7].

Поняття "екологічна безпека" можна примінити до будь-якої території, а відсутність гострої екологічної ситуації не служить аргументом для відмови від екологічного дослідження. Екологічно безпечні ситуації також підлягають аналізу та оцінці [5]. Екологічний показник безпеки - це кількісна характеристика одного чи кількох її аспектів, яка відображає вплив природних або техногенних факторів на навколишнє середовище [2].

Фундаментальне значення при вирішенні проблеми оцінки екологічної безпеки природного середовища має уявлення про природне середовище як організовану сукупність ієрархічно підпорядкованих природних територіальних комплексів, або екосистем всіх рівнів. Мова йде, таким чином, не про абстрактні території або невизначені ареали, а про конкретні природні системи, як об' єкти гуманітарно- екологічного дослідження [5].

Для діагностики екологічної безпеки систем принципове значення має врахування їх різномасштабності, тобто різних рівнів організації. Виділяються три основні рівні:

- глобальний, представлений епігеосферою або біосферою як загальною системою людства;

- регіональний, представлений системою фізико-географічних регіонів різних рангів;

- локальний або місцевий, що охоплює морфологічні підрозділи ландшафту [5]. Кожному рівню притаманні свої структурні,

функціональні та динамічні особливості. Наявність ієрархічного ряду систем дозволяє в кожному конкретному випадку вибрати індикаторні операційні територіальні одиниці того рангу, котрий найбільш адекватний поставленій задачі [5].

Поряд з просторовими рівнями дослідження слід розрізняти і його часові