Складність вибору та обґрунтування критеріїв оцінки екологічної безпеки цілого регіону полягає у великій кількості різноманітних показників, котрі характеризують стан природно-антропогенного середовища, а також їх різноплановості, яка практично виключає можливість єдиної кількісної міри порівняння і оцінки.

Метою досліджень у галузі екологічної безпеки на початковому етапі являється формування системи індикаторів, банку даних для їх розрахунку та порівняння рівня величин показників екологічної безпеки з середнім рівнем аналогічних показників у інших країнах [4].

Сьогодні в світі з'явилося три центри, котрі працюють за тематикою індикаторів та індексів - Нью-Йоркський центр, на чолі зі Всесвітнім Банком та організаціями ООН, Європейський Союз та Союз Азіатських держав. За рекомендаціями вищезгаданих центрів, окремий індикатор (критерій екологічної безпеки) має відповідати певним критеріям:

1) бути науково обґрунтованим;

2) володіти заданою чутливістю;

3) мати просту інтерпретацію;

4) володіти здатністю до агрегативності;

5) відповідати набору національних пріоритетів та концепції стійкого розвитку;

6) бути вихідним елементом інформації, на основі якого можуть проводитися кількісні оцінки;

7) володіти репрезентативністю та бути конструктивним;

8) володіти високою інформаційною ємністю та нести нові цінні дані для систем прийняття рішень [2].

При моделюванні екологічної безпеки території Американський та Європейський

центри використовують схожі принципи. Обирається ділянка місцевості, найчастіше - на урбанізованих територіях, у котрій конкретизується головний компонент навколишнього середовища, наприклад, атмосферне повітря, і проводиться дослідження по одному чи групі забруднюючих речовин за схемою: "навантаження - стан - відповідна реакція". Відповідна реакція розуміється в цьому контексті як включення управляючих параметрів, до яких відносяться технічні, технологічні та адміністративні заходи, що регулюють або позитивні, або негативні зворотні зв'язки, в результаті чого нейтралізується або мінімізується негативне явище, що змінює в потрібний бік екологічний стан об'єкта, котрий розглядається [2].

У відповідності до рекомендацій Комісії зі сталого розвитку при ООН та Комісії з глобальної екології, запропоновано новий підхід до проблеми екологічної безпеки територій, заснований на екологічній парадигмі. Перевага нового підходу, на відміну від старого, загальноприйнятого, котрий опирається на "забруднювально-ресурсну" парадигму, полягає в тому, що комплексну оцінку рівня екологічної безпеки пропонується проводити на основі нової організаційної структури екологічного контролю та інформаційної моделі шляхом залучення спеціально сформованих нових показників стану довкілля - індикаторів та індексів якості. Ці показники пов'язані з рівнем екологічного ризику та дозволяють вести кількісну оцінку рівня екологічної безпеки та рівня екологічного ризику [7].

Індикатор - це і вказівник, і символ одночасно, йому надається значення міри величини, міри властивості, міри процесу. Індекс - це величина, що характеризує відхилення від рівня, що приймається за базовий. Додатково вводиться Індекс якості - міра якості досліджуваного об' єкта, що виражена через індикатори та корелюється з мірою ризику. Математична суть екологічного індикатора: він може бути скаляром, вектором та більш складною величиною, котру можна представити у вигляді матриці. Наприклад, концентрація окремо взятої речовини являється індикатором, і звичайно це - скаляр [2].

Такий підхід відрізняється від загальноприйнятого ще й тим, що не потребує залучення ГДК в якості бази для підрахунку, котрі, як відомо, являються санітарно- токсикологічними, а не екологічними нормативами. Нова методологія базується на симбіозі таких наук як фізика, хімія, біологія, математика, соціологія та економіка.

Питання енергозбереження являються сьогодні особливо актуальними, тому при вивченні рівня екологічної безпеки регіону слід аналізувати, якими методами можна зменшити використання традиційних палив, знизивши

таким чином викиди забруднюючих газів у атмосферу при їх спалюванні. Одним з найбільш перспективних шляхів енерго- та ресурсозбереження в даній галузі є використання нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії, зокрема сонячної та вітрової, котрі являються доступними на території досліджуваного регіону (Миколаївської області). Тому виділення індикаторів, котрі відображають вплив енергетичних об'єктів на навколишнє середовище в окрему групу являється актуальним та необхідним.

Аналіз впливу енергетики на навколишнє середовище для всіх каїн ЄС - СНД проводиться за допомогою прийнятих 12 екологічних індикаторів. Їх перелік включає:

1. ВВП, млн. дол. США.

2. Енергоємність (КВт.год/дол. США). В країнах СНД є 2 поняття:

- Енергоємність т.у.п. (т.н.е./ дол. США);

- Електроємність (КВт.год/ дол. США).

3. Виробництво електроенергії, млрд. КВт.год.

4. Встановлена потужність електростанцій.

5. Витрати палива, млн. т.у.п. або млн. т.н.е. (1 т.у.п. = 0,7 т.н.е.).

6. Валові викиди забруднюючих речовин, тис. т.

7. Валові викиди СО2, тис. т.

8. Питомі викиди забруднюючих речовин, т/ГВТ.год, т/т.у.п., т/т.н.е. (враховуючи специфіку виробництва).

9. Об'єм утворення золошлакових відходів, тис. т.

10. Об'єм утилізації золошлакових відходів, тис. т.

11. Відходи установок сірокоочистки, т.

12. Дані про впровадження системи екологічного менеджменту (СЕМ) на енергетичних підприємствах, МВт, МВт.год [4].

Для дослідження зміни рівня екологічної безпеки регіону при використанні альтернативних джерел енергії в якості індикаторів екологічної безпеки з даного переліку були обрані пункти 6 та 7, тобто:

- Валові викиди забруднюючих речовин, тис. т.

- Валові викиди СО2, тис. т. Розрахувавши значення даних показників,

можна буде зробити висновок, на скільки зменшаться викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря при впровадженні вітрогеліосистем теплохолодопостачання в досліджуваному регіоні.

Для обчислення значень обраних індикаторів екологічної безпеки було розроблено методику розрахунку ресурсозберігаючого ефекту. Розроблена методика дозволяє, використовуючи методи математичного моделювання,

розрахувати ресурсозберігаючий ефект від впровадження альтернативних систем енергозабезпечення, тобто обсяги заощаджених