Концепція розвитку науки і практики "безпека життєдіяльності"

План

1. Концепція розвитку науки і практики "безпека життєдіяльності"

2. Мета, завдання і структура посібника

3. Сучасні обставини, які формують стан життєдіяльності

4. Література

Концепція розвитку науки і практики "безпека життєдіяльності"

Розвиток науки і практики "Безпека життєдіяльності" передбачає:—

визначення пріоритетів у встановленні безпеки життєдіяльності;—

розробку теоретичних основ науки;—

формування довгострокової єдиної державної політики у сфері забезпечення безпеки, освіти та ін.;—

відбудову глибоко проробленого "правового поля" і всеохоплюючої нормативно-законодавчої бази в галузі безпеки життєдіяльності;—

формування науково-методичного й інформаційного забезпечення;—

забезпечення науковими й управлінськими кадрами за визначеним рівнем професіоналізму та компетенції;—

участь у міжнародному співробітництві.

Визначення пріоритетів розвитку в "Безпеці життєдіяльності" пов'язане з суспільним розвитком країни і складається з:—

формування передумов для забезпечення здоров'я нації шляхом соціально-економічного розвитку держави;—

надання першочергового значення питанням забезпечення безпеки людини в процесі її життєдіяльності;—

регіональних і локальних завдань у галузі безпеки, які мають бути підпорядковані глобальним і національним цілям;—

запобігання виникненню криз в життєдіяльності і оптимізації середовища існування людини;—

встановлення регіональної безпеки, що містить у собі функцію раннього попередження негативних тенденцій в розвитку негараздів та передбачає гарантії їх мінімізації;—

уявлення про те, що цілі безпеки життєдіяльності первинні щодо цілей економічного розвитку;—

розміщення і розвитку матеріального виробництва на певній території, що має здійснюватися відповідно до її еколого-економічної збалансованості;—

безпеки життєдіяльності в суспільстві, що тісно пов'язана з рівнем культури, освіти і виховання людей у ньому.

МЕТА, ЗАВДАННЯ І СТРУКТУРА ПОСІБНИКА

Метою Дисципліни "Безпека життєдіяльності" є вивчення діяльності людини та створення умов безпеки в середовищі її існування.

Під діяльністю людини розуміється активна, усвідомлена форма її взаємодії з навколишнім середовищем.

Середовище існування — оточуюче людину середовище, яке обумовлене сукупністю діючих на цей час факторів — природного, суспільного, матеріального, духовного та іншого характеру. Основними властивостями цих факторів є їх здатність впливати на діяльність людини, її здоров'я та нащадків. Характер впливу, що реалізується, може бути безпосереднім, побічним, негайним чи віддаленим.

Метою вивчення дисципліни є:—

підготовка людини до повноцінного життя в суспільстві, що динамічно змінюється;—

формування загальних системних уявлень;—

формування знань з питань методичного забезпечення в галузі обґрунтування рішень безпеки і їх здійснення в практиці сільськогосподарського виробництва.

Об'єктом вивчення дисципліни "Безпека життєдіяльності" є людина. Основними її потребами е:

1) фізіологічні;

2) особиста безпека;

3) соціальні;

4) престиж;

5) духовні.

Головним завданням досягнення особистої безпеки є гармонізація цієї потреби з потребами суспільства і держави. Досягнення гармонізації на базі загальної безпеки дає змогу скласти основу до реалізації всього комплексу потреб людини і забезпечити стабілізацію її психічного стану за рахунок відчуття особистої захищеності індивіда і суспільства від загроз, створених навколишнім середовищем.

Безпека діяльності людини — це сукупність [26]:—

властивостей навколишнього середовища, які не завдають шкоди людині в процесі її діяльності;—

якостей людини та заходів і засобів, які запобігають можливій шкоді її здоров'ю.

Виходячи з визначеної сукупності, основним завданням дисципліни є розробка системи, що забезпечує безпеку життєдіяльності людини, суспільства та держави.

Структура посібника пов'язана з логікою встановлення безпеки. В основу системи встановлення безпеки кладуться теоретичні основи дисципліни, які в посібнику сформовані у вигляді відповідних елементів, та передумови, які сформовані у вигляді теоретичних основ (чи їх елементів). Цей розділ забезпечує встановлення змісту і розв'язання проблем в безпеці життєдіяльності, в питаннях наявності небезпек, взаємодії їх з людиною, наслідки розвитку негараздів, формування стабільних комфортних умов.

Виходячи з того, що людина є центральним об'єктом, в посібнику всі інші розділи подані в плані бачення її ролі як ланки, що систематизує зміст посібника.

1.3. СУЧАСНІ ОБСТАВИНИ, ЯКІ ФОРМУЮТЬ СТАН ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Сучасні обставини змін в середовищі відображають стан історичного розвитку суспільства та його взаємодію з довкіллям. Характер історичного розвитку відносно змін довкілля пов'язують з екологічними кризами та відповідними до них революціями, які дали змогу подолати ці кризи. Розвиток екологічних криз та революцій подано на рис. 1.1.

Сьогодні проблеми стану довкілля проявляються на локальному, регіональному і планетарному (в масштабах Землі) рівнях. Найбільш небезпечною є криза на планетарному рівні. Основними причинами змін є: демографічний вибух і урбанізація, зростання енергетики, промислового виробництва, засобів і інфраструктури транспорту, розвиток сільського господарства, екологічні враження.

Рис. 1.1. Екологічні кризи та революції

Демографічний вибух — швидке зростання чисельності людства. На сьогодні чисельність людства досягла 6 млрд осіб. Зростання чисельності людства потребує збільшення виробництва сільськогосподарської та промислової продукції, що поглиблює протиріччя між людиною та природою. Само по собі тисячократне зростання нормальної чисельності широко розповсюдженого крупного консументу, яким є людина, не може не вплинути на біогенез і рівновагу в природі. Основною причиною сучасної екологічної кризи є кількісна експансія людського суспільства, яка викликає непомірний рівень і швидке зростання сукупного навантаження на природу.

Урбанізація суспільства одночасно супроводжує зростання кількості людей внаслідок демографічного вибуху. Процес урбанізації характеризується зростанням і розвитком міст, підвищенням частки міського населення в країні, регіоні, на земній кулі, а також — набуттям сільською місцевістю зовнішніх і соціальних ознак, що відповідають ознакам міст при одночасному зростанні їх ролі в розвитку суспільства. Урбанізація в Україні наближається до 70 %. Історичні зміни цього наведено на рис. 1.2. Нині в Україні у п'яти-шести містах населення становить більше ніж один мільйон осіб, а більше 43 міст мають населення більше 100 тис.

Збільшення чисельності людей та їх густоти змінює їх якості як біологічних індивідів. З цих позицій актуальності набуває питання — наскільки людство змінює свої властивості, як саме впливає на себе через зміни в природі і якості навколишнього середовища. Відповіді на ці питання виходять за рамки еволюційної екології людини. Значна частина відповідей знаходиться в соціології та історії. До екологічної складової відповіді належать характеристики оцінки потенціалу виживання і розвитку людства. До складу характеристик, які мають екологічну обумовленість, входять критерії здоров'я і обдарованості людини.

Розвиток енергетики, промислового виробництва, засобів та інфраструктури транспорту чинить вплив на різні компоненти природного середовища і атмосферу (викиди газів, пари і твердих часток, споживання кисню), гідросферу (споживання води, перекид річок, створення нових водосховищ, викиди забруднених і нагрітих вод, відходів рідини тощо), а також на літосферу (споживання копалень палива, зміни водного балансу, зміни ландшафту, викиди на поверхню твердих часток, рідини, газів, випадів токсичних речовин та ін.). Фактичний стан зв'язків у системі довкілля подано на рис. 1,3.

Всі ці зміни впливають на природний обмін речовин і енергію різних форм як безпосередньо, так і через атмосферу.

Зміни в об'ємі і механізмі обміну формують умови відповідних зсувів рівноваг в природі, і відповідно, змінюють умови життя людства. Найбільшими небезпеками з цього приводу є забруднення природного середовища, порушення озонового шару, вичерпання ресурсів, виснаження ґрунтової родючості (деградація ґрунтів і лісів), поява пустель, зменшення біологічної різноманітності, збільшення вмісту С02 в атмосфері, яке пов'язане зі спаленням органічного палива, глобальне потепління та ін. У табл. 1.1 і 1.2 показано обсяг надходження в навколишнє середовище деяких антропогенних забруднень.

Розвиток сільського господарства. Необхідність інтенсифікації виробництва сільськогосподарської продукції викликана збільшенням чисельності населення. Напрямки інтенсифікації сільськогосподарського виробництва включають в себе збільшення внеску штучних добрив і використання токсикантів для підвищення родючості землі та боротьби з шкідниками.

Рис. 1.2. Структура населення України:

О — населення міст (%); ? — населення сільської місцевості; Д— загальна чисельність населення

Рис. 1.3. Структурна схема основних зв'язків у великій системі

Внаслідок обробітку ґрунту та рослин в ґрунті і в продукції рослинництва накопичуються шкідливі і небезпечні речовини та хімічні сполуки: нітрати, фтор, рідкоземельні метали, з'єднання важких металів та інше. Використання надмірної кількості добрив супроводжується перенасичуванням продуктів харчування небезпечними токсичними речовинами, порушується здатність ґрунтів до фільтрації, що веде до забруднення водоймищ. Це особливо небезпечно в період паводків. Дуже небезпечний вплив на людину проявляється при забрудненні продуктів харчування і води пестицидами. Всі пестициди мають мутагенний або інший негативний вплив на людину. Загальну схему основних матеріально-енергетичних потоків у середовищі сільськогосподарського виробництва наведеного на рис. 1.4, с. 24.

Під екологічними ураженнями мається на увазі значне регіональне чи локальне ушкодження умов довкілля, яке призводить до деструкції екологічних систем, місцевої господарчої інфраструктури,

Таблиця 1,1. Світове надходження в навколишнє середовище антропогенних забруднювачів (Рябчіков, 1990)

Хімічні елементи групи сполук | Вага за рік, т | Основні джерела викидів | Наслідки

Окисли вуглецю (С02, СО) | 25,5 млрд | Згоряння органічного палива | Парниковий ефект. Токсикація

Нафтопродукти | 750 млн | Викидання в річки і море підприємствами, танкерами та ін. | Пригнічення та загибель біоти, нафтова плівка (15 % поверхні океану) змінює тепловологообіг

Окисли сірки | 190 млн | ТЕС, ТЕЦ, металургія, хімічна промисловість | Кислотні опади, загибель лісів й озерної фауни

Окисли азоту | 65 млн | " | Те саме, а також руйнування архітектурних пам'ятників

Свинець | 500 млн | Автотранспорт, металургія, енергетика | Токсикація

Миш'як | 265 млн | " | Токсикація

Мінеральні добрива | 131 млн | Сільське господарство | Під