Загальнотеоретичні і методичні основи охорони праці. Система працеохоронного менеджменту і його рівні

План

1. Загальнотеоретичні і методичні основи охорони праці

2. Система працеохоронного менеджменту і його рівні

Загальнотеоретичні і методичні основи охорони праці

Кожна наука має свій об'єкт, предмет і засоби пізнання або вивчення, а також закони, що виявлені з використанням теорії пізнання - гносеології (від грец. гхюуйт - пізнання і ...логія) - вчення про сутність і закономірність пізнання, теорія пізнання.

Об'єкт - це те, що протистоїть суб'єкту в його предметно-пізнавальній діяльності; предмет - усе те, що може перебувати в яких-не-будь відносинах, мати якісь властивості.

Об'єктом вивчення працеохоронного менеджменту є охорона праці, предметом - управління безпекою елементів, з яких складається об'єкт вивчення, тобто охорона праці. У свою чергу об'єктом вивчення охорони праці як науки є праця (трудова діяльність). Трудову діяльність вивчають не тільки охорона праці, а й багато природничих і суспільних наук: політекономія, гігієна праці, ергономіка, соціологія, інженерна психологія та ін. Відрізняються ці науки предметом вивчення. Свій предмет вивчення має й охорона праці — безпека праці, а звідси - фізіологічні та психологічні можливості людини, закони розвитку праці і відображення їх у працеохоронній науці, формування умов праці, їх оптимізація тощо. Структура охорони праці нерозривно пов'язана з розумінням сутності, розподілу та видів праці. Сутність праці розкривається шляхом виявлення її структури, яка містить ряд взаємозалежних елементів:

- суб'єктів праці як носіїв мети;

- продуктивних сил (предметів і засобів);

- процесу трудової діяльності;

- продуктів праці (цільових і побічних);

- суспільних відносин (виробничо-економічних) (рис. 2.1).

Праця, крім внутрішніх елементів системи, має і зовнішні елементи впливу (політична й економічна ситуація в країні, технічний рівень розвитку, природні умови тощо).

Таким чином, досліджуючи працю, охорона праці має вивчати окремо та у сукупності всі елементи, що становлять її структуру. Лише такий підхід дасть змогу вирішити багато проблем. Аналізуючи сутність праці, необхідно визнати перевагу за суб'єктом праці. Без нього не може бути не тільки виробничих та інших відносин, а й самого процесу праці.

На розвиток охорони праці істотно впливає розподіл праці, під яким маємо на увазі відокремлення якісно відмінних форм трудової діяльності в процесі праці. Розрізняють загальний, частковий та одиничний розподіл праці.

Завальний розподіл праці передбачає відокремлення таких форм трудової діяльності, як промисловість, будівництво, сільське господарство, геологія тощо. Кожна з названих форм трудової діяльності має свою специфіку у використанні засобів виробництва і визначає галузь народного господарства, а зрештою - наукову і практичну спрямованість охорони праці.

Частковий розподіл праці пов'язаний із поділом галузі на види і підвиди. Відповідно поділяється й охорона праці: у промисловості - охорона праці в машинобудуванні, енергетиці, харчовій, хімічній, гірничій промисловості і т.д.

Одиничний розподіл праці передбачає відокремлення видів трудової діяльності всередині підприємства за такими ознаками:

- функціональною (керування, основне і допоміжне виробництво);

- технологічною (за видами робіт);

- професійною;

- класифікаційною (за складністю робіт).

Одиничний розподіл праці дає змогу диференціювати й охорону праці. Одиничний розподіл праці слід відрізняти від поділу на види праці за прикладеною до неї енергією. В цьому випадку розрізняють працю розумову і фізичну.

Із розвитком НТП виникають чи виявляються нові шкідливі і небезпечні фактори. Задача охорони праці — визначати, передбачати появу таких факторів, щоб захистити від них людину.

Виходячи зі структури праці, що є ергатичною системою "людина (Л) - трудова діяльність (ТД) - умови праці (УП)" (рис. 2.2), можна побудувати систему охорони праці (рис. 2.3), яка складатиметься з таких елементів:

- безпека людини як суб'єкта праці (БЛ);

- безпека трудової діяльності (БТД);

- безпека умов праці (БУП).

Тоді структура працеохоронного менеджменту (рис. 2.4) складатиметься з таких елементів:

- управління безпекою суб'єктів праці;

- управління безпекою трудового процесу;

- управління безпекою умов праці (рис. 2.4).

Із позицій працеохоронного менеджменту будь-яка діяльність є двоцільовою. Перша мета полягає в досягненні певного ефекту, друга - в усуненні небажаних наслідків для людини. Якщо завданням охорони праці є розробка конкретних заходів для досягнення своєї мети, то завдання працеохоронного менеджменту - визначення та реалізація управлінських рішень із забезпечення безпеки праці.

Наука "охорона праці", перебуваючи на межі природничих і суспільних наук, тісно пов'язана зі спеціальними технічними дисциплінами, які зумовлені загальним поділом праці. У зв'язку з цим ми розглядаємо охорону праці, а точніше, техніку безпеки (ТБ) не взагалі, а в тій чи іншій галузі знань.

Охорона праці належить до соціально-економічних систем, головним завданням яких є врахування громадських та особистих інтересів людей.

Працеохоронна система управління на будь-якому рівні має самостійні не тільки керувальну (суб'єкт управління) і керовану (об'єкт управління) системи, а й інформаційну систему, без якої неможливе нормальне функціонування системи в цілому.

У свою чергу, керувальна система складається із системи нормативно-правових актів, з одного боку, і системи служби з реалізації завдань охорони праці - з іншого.

Керована система включає системи гігієни праці, технолого-технічної безпеки та соціально-економічну працеохоронну систему. На кожну систему, у тому числі управлінську, що складається з окремих систем елементів (внутрішнього середовища), впливає зовнішнє середовище. До зовнішнього середовища належать: державна політика в тій чи іншій галузі, політичні та економічні умови, система цінностей, суспільні погляди, стан техніки і технології, рівень освіченості людей і т.д.

Виходячи з цього, практичні завдання охорони праці та праце-охоронного менеджменту можуть бути організаційно-гігієнічними й організаційно-технічними.

До організаційно-гігієнічних завдань належать:*

забезпечення гігієнічних умов праці;*

забезпечення виробничими, допоміжними і побутовими приміщеннями, санітарно-побутовими пристроями;*

забезпечення гігієнічними засобами індивідуального (313) і колективного (ЗКЗ) захисту;*

забезпечення лікувально-профілактичним обслуговуванням;*

забезпечення оптимального режиму праці та відпочинку тощо.

До організаційно-технічних завдань входять:*

забезпечення безпеки експлуатації виробничого устаткування;*

забезпечення безпеки функціонування виробничого процесу;*

забезпечення безпеки експлуатації будинків, споруд, устаткування тощо.

2.2. Система працеохоронного менеджменту і його рівні

Для управління необхідно, насамперед, уявляти, чим ми керуємо, що є об'єктом управління.

Використовуючи системний підхід і вважаючи, що кожна система складається з елементів, які, у свою чергу, утворюють систему, необхідно, таким чином, виявити систему працеохоронного менеджменту (СПМ).

Як і будь-яка інша система управління, СПМ має: орган управління, а саме працеохоронний орган управління - ПОрУ (назвімо його працеохоронною керувальною системою); об'єкт управління, а саме працеохоронний об'єкт управління - ПОбУ (назвімо його працеохоронною керованою системою). Крім цих основних елементів СПМ містить систему наглядових працеохоронних органів - СНПО та працеохоронну інформаційну систему - ПІС. Названі елементи утворюють гнучку систему працеохоронного менеджменту (рис. 2.5).

Працеохоронна керувальна система, або ПОрУ, складається з наступних елементів: працеохоронних законодавчих актів (нормативно-правових) і керівних структур; працеохоронна керована система, чи ПОбУ, включає суб'єкти праці, предмети і засоби праці, суспільні відносини, що утворюють, відповідно, гігієнічні, технолого-технічні та виробничо-суспільні умови (див. рис. 2.4).

При розгляді безпеки праці виявляється, що всі працеохоронні системи на будь-якому рівні є соціально-економічними, оскільки головний елемент у них — це людина в усіх її проявах, яка, здійснюючи трудову діяльність, реалізує як свої економічні інтереси, так і інтереси колективу, суспільства, держави у цілому.

При управлінні охороною праці необхідно виходити насамперед із принципу ієрархічності. Принцип ієрархічності передбачає поділ складних і великих багаторівневих систем на елементи (ланки, рівні, ступені). Кожний ступінь управляє нижчим і водночас є об'єктом управління для вищого ступеня.

Так, у сучасній ієрархії управління підприємством визначають такі рівні:*

вищі менеджери (президент, віце-президент, голова і члени ради директорів);*

менеджери середньої ланки (директор підприємства, керівник підрозділу, головний інженер, головний фахівець, головний бухгалтер та їх заступники);*

менеджери першої ланки (керівник відділу, фахівці, майстер, бригадир);*

неуправлінські працівники та службовці, тобто безпосередні виконавці робіт.

Що стосується управління безпекою праці, то насамперед слід виділити дві ознаки, за якими воно здійснюється: територіальна і функціональна. При цьому в управлінні охороною праці мають брати участь усі працівники, у тому числі й виконавці.

За територіальною ознакою виділяють такі рівні:*

перший рівень (нижча ланка) - виконавський, індивідуальний, особистий - виконавці робіт;*

другий рівень (середня ланка) - об'єктовий (на рівні об'єкта економіки), локальний:

2а - керівники підприємств і головні фахівці, у тому числі менеджери з охорони праці на підприємстві,

2б - начальники структурних підрозділів, фахівці;*

третій рівень (висока ланка) - суб'єктовий рівень, регіональний:

За - керівники та інспектори державних наглядових органів на території регіону,

3б - керівники адміністрації міст, районів, начальники відповідних відділів охорони праці й інспектори державних наглядових органів;*

четвертий рівень (найвища ланка) - державний:

4а - Президент, віце-президент, уряд, міжгалузева комісія з охорони праці,

4б - начальники й інспектори міжгалузевих державних наглядових органів з охорони праці,

4в - начальник Держнагляду з охорони праці та соціальної політики, начальник державної експертизи умов праці Міністерства праці та ін.

За функціональною ознакою управління охороною праці здійснюється за відомчою належністю. При цьому виділяють перший, другий і третій відомчі рівні. Перший і другий із них однакові з територіальними, що описані вище.

Третій відомчий рівень:

3а - міністр (керівник відомства), його заступники,

3б - керівники укрупнених відомчих підрозділів (концернів, корпорацій) і їх