Рекомендація щодо охорони здоров'я працівників на місцях роботи. рекомендація 97

План

1. Рекомендація щодо охорони здоров'я працівників на місцях роботи. рекомендація 97

2. Технічні заходи захисту від умов, шкідливих для здоров'я працівників

3. Медичний огляд

4. Повідомлення про професійні захворювання

5. Перша допомога

6. Загальні положення

Рекомендація щодо охорони здоров'я працівників на місцях роботи. Рекомендація 97

І. Технічні заходи захисту від умов, шкідливих для здоров'я працівників

§ 1. Законодавство кожної країни має передбачати засоби запобігання, зменшення або усунення на місцях роботи шкідливих для здоров'я умов, включаючи методи, застосування яких може бути потрібним і придатним щодо особливо шкідливих для здоров'я цих працівників умов.

§ 2. Роботодавці мають вживати всіх відповідних заходів для створення на місцях роботи умов, що сприяють належному захистові здоров'я відповідних працівників, зокрема:

a) недопущення нагромадження нечистот і відходів, що створюють шкідливі для здоров'я умови;

b) надання таких робочих приміщень, щоб їх площа й висота створювали б можливість уникнути скупчення в них працівників і перевантаженості їх машинами, матеріалами чи продуктами виробництва;

c) забезпечення достатнього й потрібного природного або штучного освітлення;

d) забезпечення відповідного стану атмосфери, щоб уникнути недостатнього надходження й руху повітря, його забруднення, шкідливих протягів, раптових змін температури і, наскільки можливо, надмірної вогкості, холоду, спеки та неприємних запахів;

е) улаштування у відповідних місцях у достатній кількості санітарно-побутових та умивальних установок і пунктів постачання питної води, які мають утримуватися належним чином;

f) якщо працівники мусять переодягатися до і після роботи, надання й утримання в порядку гардеробів або інших відповідних приміщень для зберігання одягу;

g) надання працівникам, у разі заборони їм споживати їжу та напої на робочих місцях, придатних для споживання їжі приміщень, якщо немає відповідної можливості для споживання їжі в іншому місці;

h) усунення або зменшення шкідливих для здоров'я працівників шуму та вібрацій;

i) зберігання шкідливих речовин у безпечних умовах.

§ 3. 1) Для запобігання, зменшення й усунення на місцях роботи шкідливих для здоров'я працівників умов має бути вжито всіх відповідних заходів із метою:

a) заміни шкідливих речовин та виробничих процесів на безпечні або менш шкідливі;

b) запобігання виділенню шкідливих речовин та захисту працівників від небезпечних випромінювань;

c) виконання небезпечних виробничих процесів в особливих приміщеннях чи будівлях, зайнятих найменшою кількістю працівників;

d) виконання небезпечних виробничих процесів у закритих апаратах для уникнення особистого зіткнення зі шкідливими речовинами та запобігання потраплянню в атмосферу робочих приміщень пилу, диму, газів, волокон, випарів і пари у шкідливій для здоров'я кількості;

е) видалення у місці виникнення або поблизу нього за допомогою механічного викачування, вентиляції чи інших способів шкідливих для здоров'я пилу, диму, газів, волокон, випарів і пари, якщо не можна уникнути їхнього впливу засобами, переліченими у підпунктах а-b цього параграфа;

f) забезпечення працівників одягом або обладнанням й іншими засобами індивідуального захисту від дії шкідливих речовин, якщо інші способи захисту виявляються нездійсненними або недостатніми, та навчання працівників користуватися ними.

g) Якщо користування зазначеним у пункті / обладнанням або одягом потрібне з огляду на особливо шкідливі умови певної професії, то постачання їх, чищення та ремонт має забезпечувати роботодавець; якщо це захисне обладнання або одяг унаслідок їх використання можуть бути зараженими отруйними чи небезпечними речовинами, то протягом усього того часу, коли вони не потрібні ні для носіння на роботі, ні для чищення або ремонту, що їх забезпечує роботодавець, вони мають зберігатися в окремому приміщенні, щоб не заражати інший одяг працівника.

3) Державні органи влади мають заохочувати і відповідно до обставин самі проводити вивчення заходів, згаданих у пункті 1 цього параграфа та заохочувати застосування результатів цього вивчення. Таке вивчення мають проводити також роботодавці на добровільних засадах.

§ 4. 1) Працівників має бути повідомлено:

a) про необхідність вживання захисних заходів, згаданих у § 2 і 3;

b) про покладений на них обов'язок користуватися належним чином пристроями та обладнанням, передбаченими для їх захисту.

2) Наради з працівниками щодо необхідних заходів мають розглядатися як важливий засіб забезпечення їхнього співробітництва.

§ 5. 1) Атмосфера робочих приміщень" де небезпечні речовини входять у виробництво, обіг чи вжиток, має підлягати достатньо частим періодичним обстеженням, щоб упевнитися у відсутності шкідливої для здоров'я кількості пилу, диму, волокон, випарів або пари. Компетентні органи влади мають опубліковувати для відома керівництва і всіх зацікавлених осіб наявні відомості про допустимі концентрації шкідливих речовин.

2) Органи влади, що відають охороною здоров'я працівників на місцях роботи, повинні мати повноваження визначати обставини, за яких обстеження атмосфери приміщень є потрібним, а також визначати методи виконання цих обстежень. Проведення обстежень і нагляд за ними повинні доручатися кваліфікованим працівникам і у відповідних випадках кваліфікованому медичному персоналові, що має досвід у галузі гігієни праці.

§ 6. Компетентні органи влади мають звертати увагу заінтересованих роботодавців і працівників усіма можливими методами, наприклад, за допомогою вивішених на робочих місцях плакатів про особливу небезпеку, на яку наражаються працівники, а також про заходи для її уникнення.

§ 7. Для втілення в життя положень параграфів 2,3,4 і 5 належний орган влади має передбачити консультації в загальнодержавному масштабі між інспекцією праці чи іншими органами управління з охорони здоров'я працівників на робочих місцях, з одного боку, та відповідними організаціями роботодавців і працівників — з іншого.

II. Медичний огляд

§ 8. 1) Законодавство кожної країни має містити особливі положення про медичний огляд працівників, зайнятих на особливо шкідливих роботах.

2) Праця на особливо шкідливих роботах має дозволятися:

a) попереднім медичним оглядом, здійснюваним незадовго до або зразу після влаштування працівника на роботу; або

b) періодичним медичним оглядом; або

c) як попереднім, так і періодичним оглядами, згаданими в підпунктах а та Ь.

3) Законодавство кожної країни або уповноважений відповідний орган влади мають визначати час від часу за консультацією з відповідними організаціями роботодавців і працівників:

a) небезпеку та обставини, що потребують медичного огляду;

b) небезпеку та обставини, що потребують попереднього або періодичного огляду, чи того й другого;

c) максимальні інтервали між періодичними оглядами з відповідним урахуванням виду шкоди, її ступеня та особливих обставин.

§ 9. Передбачений у попередньому параграфі медичний огляд повинен мати на меті:

a) виявити якомога раніше ознаки професійного захворювання або особливої схильності до нього;

b) установити, у разі можливості такого професійного захворювання, чи є з медичного погляду заперечення проти призначення працівника на цю роботу або залишення його на ній.

§ 10. 1) Якщо у зв'язку із загрозою певного професійного захворювання призначення працівника на цю роботу не матиме заперечень з медичної точки зору, про це має видаватися довідка в порядку, встановленому відповідним органом влади.

2) Цю довідку роботодавець має зберігати та пред'являти представникам інспекції праці або іншого органу, що відає охороною здоров'я на місцях роботи.

3) Зацікавлений працівник повинен мати допуск до цієї довідки.

§ 11. Медичний огляд має проводити кваліфікований лікар, обізнаний, наскільки можливо, з охороною здоров'я на підприємстві.

§ 12. Треба вживати заходів для дотримання медичної таємниці у зв'язку з усіма медичними оглядами, а також реєстрацією та зберіганням документів, що їх стосуються.

§ 13. 1) Медичний огляд, що проводиться згідно з цією Рекомендацією, не може призводити до будь-яких грошових витрат із боку заінтересованого працівника.

2) За витрачений на такий огляд час не може проводитися жодних вирахувань із заробітної плати працівника, якщо питання працевлаштування і медичних оглядів на виробництві підпадає під законодавство країни. Якщо ж воно передбачається колективним договором, то положення про медичні огляди має бути визначене відповідним договором.

III. Повідомлення про професійні захворювання

§ 14. 1) Законодавство кожної країни має вимагати, щоб повідомлялося про встановлені чи підозрювані випадки професійного захворювання.

2) Повідомлення проводиться з метою:

a) вжиття попереджувальних і запобіжних заходів та забезпечення їх дієвого застосування;

b) обстеження умов праці та інших обставин, які є справжньою або підозрюваною причиною професійних захворювань;

c) складання статистичних даних щодо професійних захворювань;

d) упровадження або розширення заходів, які забезпечують виплату жертвам професійних захворювань належної за ці захворювання компенсації.

3) Повідомлення має бути надіслане інспекції праці або іншому органу, що відає охороною здоров'я працівників на місцях роботи.

§ 15. Законодавство країни має:

a) визначати осіб, на яких покладається обов'язок повідомляти про встановлені чи підозрювані випадки професійного захворювання;

b) передбачати порядок повідомлень про професійні захворювання й відомості, які належить повідомляти, зокрема зазначати:

І) у яких випадках повідомлення має бути зроблене негайно і в яких випадках достатньо повідомляти про це у певні терміни;

ІІ) у випадках, коли потрібне негайне повідомлення, — граничний термін його подання з моменту виявлення встановленого чи підозрюваного випадку професійного захворювання;

ІІІ) у випадках, коли достатнім є повідомлення у певні терміни, - термін його подання.

§ 16. У заяві (повідомленні) органові влади, який відає охороною здоров'я працівників на місцях роботи, мають міститися всі належні й потрібні відомості, які дадуть йому змогу виконати свої функції, там має,