піском, совкові лопати, протипожежні покривала) та пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо).
Вогнегасники та пожежний інвентар мають бути пофарбовані у червоне, а бочки з водою та ящики - ще й відповідні написи білою фарбою. Пожежний інструмент фарбують у чорний колір.
Бочки для зберігання води для пожежогасіння встановлюють у виробничих, складських та інших приміщеннях, будівлях і спорудах у разі відсутності внутрішнього протипожежного водогону та за наявності горючих матеріалів, а також на території підприємств. Кількість бочок у приміщеннях визначають з такого розрахунку: одна бочка місткістю не менше 0,2 м3 на 250-300 м2 захищуваної площі. Такі бочки мають бути укомплектовані пожежним відром місткістю не менше 8 л.
Ящики для піску повинні мати місткість 0,5, 1 або 3 м3 та бути укомплектовані совковою лопатою.
Протипожежні покривала, виготовлені з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті, мають бути розміром не менше 1x1 м. Вони призначені для гасіння невеликих осередків пожеж у разі займання речовин, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря. У місцях застосування та зберігання ЛЗР і ГР розміри покривал збільшують до 2x1 м та 2x2 м. Покривала слід застосовувати для гасіння пожежі класів А, Б, Д (Б) (див. далі).
На виробництвах досить часто як первинні засоби пожежогасіння використовують вогнегасники, які відзначаються високою ефективністю дії. Залежно від речовин, що входять до заряду вогнегасників, останні поділяються на такі типи:
1) Пінні:
1.1. Хімічно-пінні: ВП-9ММ;
1.2. Повітряно-пінні: ВІНІ-5Д.ВПП-9, ВПП-10, ВХПП-10, ВІШ-100, ВППУ-250;
2) Газові:
2.1. Вуглекислотні: ВВ-2, ВВ-5, ВВ-8, ВВ-25, ВВ-80, ВВ-400;
2.2. Аерозольні (хладонові): ВАХ, ВВБ-ЗА, ВХ-3, ВХ-7;
3) Порошкові: ВП-1, ВП-1В, ВП-2, ВПУ-2, ВП-2В, ВП-5, ВП-9, ВП-10А, ВП-100;
4) Комбіновані (піна-порошок): ВК-100.
За кількістю вогнегасної речовини вогнегасники випускаються двох видів: переносні (об'єм корпусу 1-10 л) та пересувні. Вогнегасники, призначені для доставки до місця пожежі вручну, мають важити не більше 20 кг. Пересувні вогнегасники встановлюються на спеціальних пристроях, що обладнані колесами.
Основні характеристики переносних та пересувних вогнегасників, які найчастіше встановлюються на промислових підприємствах, наведено в табл. 5.12.
Таблиця 5.12. Технічні характеристики переносних і пересувних вогнегасників
Тип вогнегасника | Вогнегасна спроможність
(площа гасіння цього або
модельного осередку, м2)
щодо класів пожеж | Час приведення в дію,
не менше, с | Тривалість подавання вогнегасної речовини (мінімальна), м | Довжина струменя вогнегасної речовини (мінімальна), м | Маса вогнегасника (повна), Кг | Діапазон температур
експлуатації, єС
А | В
Переносні вогнегасники
ВПП-10 | 4,78 | 1,7 | 5 | 45±5 | 4,5 | 15,5 | +5...+50
ВХПП-10 | 4,7 | 1,1 | 5 | 50±10 | 5,0 | 14,0 | +5...+45
ВВ-8 | 2,8 | 0,65 | 5 | 20 | 5,5 | 20,0 | 40...+50
ВВ-5 | 0,9 | 0,41 | 5 | 15 | 4,5 | 13,5 | -40...+50
ВВ-2 | - | 0,41 | 5 | 15 | 1,5 | 7,0 | -40...+50
ВХ-3 | 2,8 | 0,7 | 5 | 20 | 3,0 | 7,1 | -60...+55
ВП-10(3) | 25,34 | 5,75 | 5 | 14±2 | 4,0 | 17,2 | -20...+50
ВП-5-2 | 7,59 | 1,76 | 5 | 15±3 | 5,0 | 9,5 | -50...+50
ВП-2-1 | 4,78 | 0,41 | 5 | 10±2 | 2,5 | 3,7 | -40…+50
Пересувні вогнегасники
ВПП-100 | 40,29 | 6,5 | 10 | 90±10 | 6,5 | 155 | 5...50
ВП-100 | 83,27 | 7,10 | 10 | 45-60 | 11,0 | 180 | -35...+50
ВК-100 | 35 | 12 | 10 | 40 | 8,0 | 190 | 5...50
ВВ-25 | 4,78 | 2,27 | 5 | 20 | 6,0 | 73 | -40...50
ВВ-80 | 12,26 | 4,52 | 5 | 50 | 6,0 | 245 | -40...50
Пінні вогнегасники призначені для гасіння ЛЗР, ГР та твердих горючих матеріалів, за винятком лужних і лужноземельних металів та їх карбідів, а також для електроустановок, що перебувають під напругою, оскільки до складу піни входить вода. Беручи до уваги той факт, що хімічна піна може мати певну агресивність, то її не бажано використовувати для гасіння цінного устаткування та матеріалів.
Газові вогнегасники застосовують для гасіння рідких та твердих горючих матеріалів (за винятком тих, що можуть горіти без доступу повітря), установок під напругою, а також у випадках, коли застосування води чи піни неефективне або небажане (у музеях, картинних галереях, архівах тощо). Вуглекислотні вогнегасники не можна використовувати для гасіння гідрофільних ЛЗР (спирт, ацетон тощо), в яких СО2 добре розчиняється, а також тліючих речовин, оскільки відсутнє змочування.
Порошкові вогнегасники призначені для гасіння ЛЗР та ГР, тліючих матеріалів (бавовни, текстилю, ізоляційних матеріалів тощо), лужних та лужноземельних металів та їх карбідів, електроустановок під напругою. Діапазон використання порошкового вогнегасника зумовлюється видом порошку, що перебуває в ньому.
Визначення видів та кількості первинних засобів пожежогасіння слід проводити з урахуванням фізико-хімічних та пожежонебезпечних властивостей горючих речовин, їх взаємодії з вогнегасними речовинами, а також розмірів площ виробничих приміщень, відкритих майданчиків та установок. Необхідну кількість первинних засобів пожежогасіння визначають окремо для кожного поверху та приміщення, а також для майданчиків та установок. Якщо в одному приміщенні перебуває кілька різних за пожежною небезпекою виробництв, не відділених одне від одного протипожежними стінами, тоді всі ці ділянки забезпечують вогнегасниками, пожежним інвентарем та іншими видами засобів пожежогасіння за нормами найбільш небезпечного виробництва.
Як правило, пожежний інвентар з пожежним інструментом і вогнегасниками розміщується на спеціальних пожежних щитах (стендах). Такі щити (стенди) відповідно до "Правил пожежної безпеки в Україні" встановлюють на території об'єкта з розрахунку один щит (стенд) на площу 5000 м2. До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщують на стенді, слід включити: вогнегасники - 8 шт.; ящик із піском - 1 шт.; пожежне покривало розміром 2x2 м - 1 шт.; гаки -З шт.; лопати - 2 шт.; ломи - 2 шт.; сокири - 2 шт. Ящик із піском, який є елементом конструкції пожежного щита (стенда), повинен мати місткість не менше 0,1 м3 та виключати потрапляння в нього опадів. Конструкція ящика має забезпечувати зручність діставання піску. На складах лісу, тари та волокнистих матеріалів слід передбачати збільшену кількість пожежних щитів з набором первинних засобів пожежогасіння, виходячи з місцевих умов.
7) Вибір типу та визначення необхідної кількості вогнегасників. Вибір типу та визначення потрібної кількості вогнегасників здійснюється залежно від їх вогнегасної спроможності, граничної захищуваної площі, а також від наступного класу пожежі у захищуваному приміщенні або на об'єкті (стандарт 130 № 3941-77):*
клас А - пожежі твердих речовин переважно органічного походження, горіння яких супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір);*
клас В - пожежі горючих рідин або твердих речовин, які розтоплюються;*
клас С — пожежі газів;*
клас ТУ - пожежі металів та їх сплавів;*
клас (Б) — пожежі, пов'язані з горінням електроустановок. Рекомендації щодо вибору типу пересувного чи переносного вогнегасника, наведені в табл. 5.13, 5.14.
При виборі вогнегасника необхідно враховувати кліматичні умови експлуатації будівель та споруд: вогнегасник має бути з відповідною температурною межею використання.
Якщо на об'єкті можливі комбіновані осередки пожеж, то перевага у виборі вогнегасника віддається більш універсальному щодо сфери застосування.
Для граничної площі приміщень різних категорій (максимальної площі, захищуваної одним або групою вогнегасників) необхідно передбачити кількість вогнегасників одного з типів, зазначеного в таблицях 5.13 та 5.14 перед знаком "++" або "+".
У громадських будівлях та спорудах мають бути на кожному поверсі не менше двох переносних вогнегасників.
Комплектування технологічного устаткування вогнегасниками здійснюється відповідно до вимог технічних умов (паспортів) на це устаткування або відповідних галузевих правил пожежної безпеки, затверджених у встановленому порядку.
Комплектування імпортного устаткування вогнегасниками здійснюється згідно з умовами договору на його поставку.
У місцях зосередження цінної апаратури й устаткування кількість засобів пожежогасіння може бути збільшена.
Коли від пожежі захищаються приміщення з ЕОМ, будівлі телефонних станцій, музеїв, архівів тощо, слід враховувати специфіку вогнегасних речовин у вогнегасниках, які призводять під час гасіння до псування обладнання. Ці приміщення рекомендується оснащувати вуглекислотними вогнегасниками, з урахуванням гранично допустимої концентрації вогнегасної речовини.
Виробничі приміщення категорії Д, а також такі, що містять негорючі речовини й матеріали, можуть не оснащуватися вогнегасниками, якщо їх площа не перевищує 100 м2. Необхідність установлення вогнегасників у таких приміщеннях визначають керівники підприємств.
Відстань від можливого осередку пожежі до місця розташування вогнегасника має бути не більше ніж 20 м для громадських будівель та споруд; 30 м - для приміщень категорії А, Б, В (горючі гази та рідини); 40 м - для приміщень категорії В, Г; 70 м - для приміщень категорії Д.
За наявності кількох невеликих приміщень з однаковим рівнем пожежонебезпеки кількість необхідних вогнегасників визначається відповідно до табл. 5.13 та 5.14 з урахуванням сумарної площі цих приміщень.
Таблиця 5.13. Рекомендації щодо оснащення приміщень переносними вогнегасниками
Категорія приміщення | Гранична захи-щувана площа, м2 | Клас пожежі | Пінні та водні вогнегасники місткістю 10