Нещасним називають випадок, коли внаслідок зовнішньої, електричної або іншої раптової дії пошкоджено організм чи порушено його функціонування. Наслідком нещасного випадку є травма. Термін "травма" використовується при характеристиці механізму ушкодження: електротравма, вібротравма і т.д.

Серед причин первинної інвалідності травма займає третє місце (12,6%). Частота загальної інвалідності внаслідок травм опорно-рухового апарата й ортопедичних захворювань становить 134,4 випадків на 10000 населення; з них 82,5 випадків - наслідки травм, 51,9 випадків - ортопедичні захворювання. Рівень первинної інвалідності внаслідок хвороб і травм нервової системи - 9,2 випадків на 10 000 населення. Велике значення має ступінь тяжкості інвалідності, що свідчить про якість та ефективність лікування та відновних заходів.

Розрізняють тяжкі і легкі травми. До тяжких належать травми, що викликали виражені анатомічні зміни і значні функціональні порушення (відкриті й закриті ушкодження хребта і спинного мозку, закриті ушкодження органів грудної і черевної порожнини, порожнини таза, а також органів зачеревного простору, переломи довгих трубчастих кісток, множинні переломи кісток таза, ушкодження сечостатевих органів, значні опіки, у тому числі хімічними сполуками, відмороження III—IV ступеня й ін.). До легких належать травми без виражених і стійких анатомічних змін з незначними порушеннями функцій (травми без ушкодження внутрішніх органів, суглобів, сухожиль, великих нервових стовбурів і магістральних кровоносних судин, з частковим розривом зв'язок і нескладних вивихів у суглобах, відмороження І-II ступеня та ін.).

За умовами походження розрізняють травми виробничого (пов'язані з роботою) і невиробничого характеру (заподіяні різного виду транспортом, отримані при пішохідному русі, спортивні, побутові тощо).

У загальній захворюваності чоловіків питома вага травм удвічі вища, ніж у жінок, а у віці 15-29 років у чоловіків травми займають перше місце. За характером ушкоджень травми розподіляються в наступному порядку (%):

забиті місця і розтяги - 45,5;

рани і садна - 36,9;

переломи кісток - 8,5;

опіки - 5,5;

інші травми - 3,6.

Найбільш тяжкі серед цих ушкоджень - переломи кісток - за локалізацією розподіляються таким чином (%):

череп - 6,2;

ребра і грудина - 5,7;

кістки передпліччя - 21,5;

кістки кисті і пальців - 24,2;

кістки гомілки -14,1;

кістки стопи -17,0;

інші кістки -11,3.

За кількістю всіх госпіталізованих у міські лікарні частка хворих із травмами становить 8 %, у сільські районні лікарні - 7 %. За характером ушкоджень хворі, госпіталізовані з приводу травми, розподіляються наступним чином (%):

переломи кісток - 39,2;

забиті місця і розтяги - 30,1;

рані непроникні -17,4;

опіки - 6,2;

рані проникаючі - 3,2;

вивихи -1,0;

інші травми - 2,9.

Переведення на інвалідність відзначається у 3 % хворих із травмою, що лікувалися в медичних стаціонарах.

Локалізація ушкоджень до загальної кількості померлих від травм розподіляється таким чином (%):

голова - 39,9;

множинні ушкодження - 38,0;

нижні кінцівки - 7,8;

грудна клітка - 5,7;

черевна порожнина - 4,3;

хребет - 3,6;

верхні кінцівки - 0,7.

Аналіз ризикових обставин, що спричиняють травматизм, дає змогу вживати заходи профілактики травматизму. Травми належать, як правило, до страхового випадку за договорами особистого страхування. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, щорічно від травм помирає понад 3 млн осіб, що становить майже 7 % від рівня загальної смертності на планеті. Чоловіки удвічі частіше, ніж жінки, стають жертвами нещасних випадків. Приблизно 50 % усіх летальних випадків при травмуванні є наслідком автомобільних катастроф, а 10 % - побутових травм.

Заходи попередження невиробничого травматизму

Основою профілактики травматизму є з'ясування причин, обставин і умов походження нещасного випадку.

Останнім часом застосовуються нові види палива, струм великої напруги, дрібні електроприлади, що мають велику швидкість обертання, нові матеріали для оздоблення приміщень та хімічні побутові засоби. Все це слід контролювати засобами безпеки, бо інакше можуть виникнути нещасні випадки і травми.

Психологічно людина звикає до навколишніх умов, а це призводить до притуплення почуття небезпеки, виникає зневажливе ставлення до правил і порад, які містяться в інструкціях до побутових приладів, механізмів, зброї, іграшок тощо.

Вид побутового травматизму залежить від віку. Діти молодшого віку заковтують дрібні предмети, які можуть потрапити не в стравохід, а дихальні шляхи і викликати задуху, стягують каструлі з окропом, падають в незакриті ями, погреби, колодязі. Єдиний засіб запобігти таким нещасним випадкам - постійний нагляд.

Діти дошкільного та шкільного віку отримують переломи й травми від падіння з висоти, поранення при грі з вибухо- та пожежонебезпечними речовинами. Окрему групу становлять травми осіб літнього віку. Показники частоти травм у цій групі різко зростають після 65 років. Люди літнього віку нерідко ослаблені хворобами, мають знижений зір і слух, погано координують свої рухи.

Побутовий травматизм через свою високу частоту і тяжкість, економічну шкоду для народного господарства, фізичні страждання, складну організацію лікування має велике соціальне значення.

До попереджувальних заходів належить навчання громадян загальним методам захисту під час виникнення нещасних випадків, що призводять до травми. Для організованих дій у таких випадках Міністерством середньої та вищої освіти до навчального процесу введено чотири рівня освіти в галузі безпеки життєдіяльності людини:*

перший реалізується на базі середнього рівня освіти введенням курсу "Основи безпеки життєдіяльності";*

другий - на базі вищої освіти;*

третій - на базі спеціальної технічної, економічної, біологічної та медичної освіти;*

четвертий - на базі інститутів та факультетів перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників.

Такий метод засвоєння загального курсу дає змогу забезпечити необхідними знаннями та практичними навичками людину під час загрози будь-якої небезпеки.

Але наявні види шкідливих та небезпечних факторів, які впливають на людину, з часом поповнюються новими. Для поширення інформаційного поля попереджень та рекомендацій поведінки людини, а також надання їй першої допомоги під час нещасного випадку, МОЗ України, розробляє, випускає та розповсюджує рекламну продукцію у вигляді плакатів, буклетів, брошур. Проводиться агітація в медичних установах та закладах. Друкуються розділи в інструкціях з безпечної експлуатації і застосування побутової техніки.