Регіональна система управління безпекою життєдіяльності. Система управління безпекою життєдіяльності в галузі АПК

План

1. Регіональна політика в сфері управління безпекою життєдіяльності

2. Структури органів, що реалізують регіональну систему управління безпекою життєдіяльності

3. Система управління безпекою життєдіяльності в галузі АПК

4. Література

Регіональна політика в сфері управління безпекою життєдіяльності

Політика регіону має передбачати:—

встановлення безпеки шляхом відбудови її структур (служб) на всіх рівнях держадміністрацій і підприємствах;—

визначення факторів, що формують політику регіону;—

визначення змісту і розвитку взаємодій, відповідно до факторів, що формують політику регіону;—

відтворення взаємозв'язків між регіональною (РСУБЖ) і державною системою управління життєдіяльності;

.— встановлення взаємодії між суб'єктом (обласною держадміністрацією) і. об'єктом (підприємствами) управління.

Регіональна політика в сфері безпеки життєдіяльності є одним з напрямів вирішення проблем соціального управління на регіональному рівні.

Зміст політики дає зосереджене, концентроване уявлення про ймовірне використання шляхів і можливостей регіону, його ресурсів, кадрового і наукового потенціалу з одночасним застосуванням сучасних управлінських методів, технологій, рішень, дій з метою реалізації визначених можливостей у справі соціального управління.

Встановлення відповідної регіональної політики в сфері управління безпекою життєдіяльності є визнаною необхідністю переходу до формування ринкових відносин, що потребує впровадження заходів, адекватних сучасному становищу у формуванні інститутів влади та підприємницької діяльності. Основним завданням регіональної політики є розробка, встановлення сьогодення та облік прогнозу подальшого розвитку регіонального управління безпекою життєдіяльності відповідно до розвитку підприємницької діяльності як взагалі в регіоні, так і безпосередньо в напрямах, які є складовою безпеки.

Зміст політики відтворюють:

а) фактори:—

стратегічні;—

соціальні;—

організаційної діяльності;—

прогнозні;—

оптимізації;—

що визначають стан невиробничого травматизму та ін.

б) склад напрямів (основних), за якими розвивається РСУБЖ:—

нормативно-законодавче забезпечення;—

організація робіт в РСУБЖ;—

освіта;—

наукове забезпечення;—

навчання та пропаганда;—

матеріально-технічне забезпечення;—

профілактичне забезпечення та інше;

в) облік взаємодій між державною і регіональною СУБЖ:—

інтеграція однієї системи в іншу;—

розробка комплексних рішень;—

уточнення змісту заходів і засобів при вирішенні конкретних ситуацій, що характерні для державної і регіональної систем управління.

Структури органів, що реалізують регіональну систему управління безпекою життєдіяльності

За чинним "Законом України про охорону праці" та іншими, завдання з управління безпекою життєдіяльності на регіональному рівні покладені на місцеві державні адміністрації і ради народних депутатів, які:—

реалізують державну політику в галузі безпеки життєдіяльності;—

розробляють регіональну політику в галузі безпеки життєдіяльності в межах своєї компетенції відповідно до державної політики в цих напрямах;—

формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, які мають міжгалузеве значення;—

організують за необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування;—

здійснюють контроль за виконанням нормативних актів з безпеки життєдіяльності;—

складають за необхідністю відповідні фонди.

З метою виконання управлінських функцій місцеві органи створюють відповідні структурні підрозділи — служби охорони праці, екологічної безпеки, цивільної оборони та інше в місцевих державних адміністраціях і міських виконавчих радах. Служба безпеки життєдіяльності є структурним підрозділом місцевого органу виконавчої влади, що утворюється за наказом голови державної адміністрації.

Свою діяльність визначені служби спрямовують на роботу з підприємствами, закладами і організаціями, які розташовані в межах відповідних територій, але, перш за все, з тими, які належать до сфери управління державної адміністрації, підприємств недержавної форми власності.

Координацію робіт визначених служб, обласних, міських Київської і Севастопольської держадміністрацій здійснюють відповідні структурні підрозділи органів нагляду та Міністерства, до складу яких вони належать. Відповідно, зазначені служби обласних, міських Київської і Севастопольської державних адміністрацій здійснюють методичне керівництво роботою служб районних державних адміністрацій, розглядають подання і погоджують призначення керівників цих служб, розглядають питання утворення регіональних фондів.

Структура служб безпеки життєдіяльності залежить від специфіки конкретного регіону — адміністративного розподілу регіону; специфічних особливостей структурних одиниць регіону; географічної і природної характеристики; наявності копалин, водоймищ, річок; насиченості підприємствами (з державною і недержавною формами власності); наявності наукового потенціалу, ВНЗ, коледжів та ін.; а також відповідної інфраструктури; зв'язки і сформовані стосунки, які склалися в практиці діяльності між адміністративними одиницями регіону.

З метою здійснення координації всіх робіт для забезпечення безпеки життєдіяльності населення регіонів, при обласних державних адміністраціях створені обласні ради з питань безпеки життєдіяльності населення.

Під час вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням безпекою життєдіяльності в регіоні, відповідні структурні підрозділи (що займаються питаннями безпеки життєдіяльності) постійно, в міру необхідності, взаємодіють з іншими підрозділами держадміністрації. Таким чином здійснюється управління і нагляд за безпечною життєдіяльністю населення в регіоні. На обласному рівні до них належать обласне територіальне управління Державного департаменту з нагляду за охороною праці, експертно-технічні центри Державного Департаменту з нагляду за охороною праці, обласна державна інспекція пожежного нагляду, обласна санітарно-епідеміологічна станція, обласна державна автоінспекція, обласне управління екологічної безпеки, державна експертиза умов праці, обласна інспекція державного нагляду за станом сільськогосподарських машин, обласне статистичне управління соціального захисту населення, центр стандартизації і метрології, рятівно-водолазна станція, обласна рада профспілки та інше.

Типова структура управління безпекою життєдіяльності на обласному рівні подана на рис. 6.5 [36].

Регулювання управлінської діяльності в галузі АПК базується на "Положенні про систему управління охороною праці у сільському господарстві". Цей документ розроблено фахівцями "Інженерного центру Укрсільгоспохоронпраця" і затверджено Мінагрополітики України.

Метою СУОП на рівні управлінь АПК рай- і облдержадміністрацій, структурних підрозділів Мінагрополітики України, комітетів, добровільних об'єднань підприємств та інших формувань, що перебувають у безпосередньому віданні Міністерства, є забезпечення підготовки, прийняття, реалізації економічно та соціально обґрунтованих рішень, що сприяють здійсненню підприємствами організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення здоров'я та працездатності людини у процесі праці.

Рис. 6.5. Структура органів управління безпекою життєдіяльності на регіональному рівні

Склад суб'єктів управління охороною праці в агропромисловому комплексі України наведено на рис. 6.6 [3].

Основним змістом (за розділами) нормативного акта є:

1. Порядок введення в дію системи управління охороною праці.

2. Матеріальне забезпечення.

3. Фінансове забезпечення.

4. Контроль за станом охорони праці та функціонування СУОП. б. Облік, звіт, аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці. Заохочення працівників до роботи з охорони праці.

6. Пропаганда передового досвіду роботи з поліпшення стану охорони праці.

7. Інформація про стан охорони праці.

Структурну схему організації робіт з розробки впровадження СУОП на сільськогосподарському підприємстві подано на рис.6.7. Керівник підприємства:—

видає наказ (приймає рішення) про організацію-робіт щодо розробки і впровадження СУОП та створення координаційної групи на підприємстві, затверджує положення про координаційну групу;—

створює службу охорони праці підприємства, затверджує положення про неї;—

створює кабінет з охорони праці підприємства;—

спільно з трудовим колективом укладає трудовий договір та два рази на рік взаємозвітує про його виконання на зборах трудового колективу;—

організує ознайомлення працівників підприємства з передовим досвідом споріднених підприємств та вивчення безпечних методів праці;—

забезпечує ознайомлення всіх працівників підприємства із вхідною інформацією з питань охорони праці і виробничого середовища;—

використовує вихідну інформацію про стан охорони праці на підприємстві при розгляді та затвердженні заходів про поліпшення існуючого стану охорони праці працівників підприємства;—

призначає комісію з розслідування нещасних випадків;—

бере участь в роботі комісії з спеціального розслідування нещасних випадків.

Головний економіст:—

готує пропозиції про створення та поповнення фонду охорони праці підприємства.

Рис. 6.7. Схема організації робіт з розробки і впровадження системи управління охороною праці на сільськогосподарському підприємстві [31

Головний бухгалтер:—

забезпечує фінансування виконання заходів (робіт) щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на робочих місцях і на підприємстві в цілому;—

забезпечує соціальне страхування працівників підприємства від нещасних випадків і професійних захворювань та медичного страхування;—

забезпечує надання працівникам пільг і компенсацій, передбачених законодавством;—

здійснює облік надходження і витрачення коштів фонду охорони праці.

Інженер-будівельник:—

забезпечує проведення експертиз проектів та кошторисів на будівництво (реконструкцію) підприємства, будівель і споруд на предмет їх технічного рівня, надійності, безпечності і відповідності до вимог охорони праці та виробничої санітарії;—

організовує безпечне виконання будівельних робіт та введення об'єктів в експлуатацію.

Керівники виробничих дільниць (цехів):—

проводять інструктаж працівників з питань охорони праці та їх страхування після первинного інструктажу;—

забезпечують необхідний рівень стану охорони праці на дільниці (цеху);—

контролюють дотримання працівниками вимог безпеки праці;—

видають наряди-допуски на виконання робіт підвищеної небезпеки.

Координаційна група (головний інженер, заступники керівників підприємства, начальники цехів, інженер з охорони праці, юрист, інженер з кадрів, головні спеціалісти підприємства, голова профкому — 6—10 осіб):—

визначає перелік державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів з охорони праці, що стосуються господарської діяльності підприємства. Аналізує наявність на підприємстві зазначених нормативних документів, організує їх доукомплектування;—

розробляє Положення про СУОП підприємства;—

організовує вибори на загальних зборах колективу підприємства (дільниці, цеху) уповноважених з питань охорони праці. Розробляє Положення про їх роботу;—

за дорученням керівника підприємства спільно з профкомом готує повідомлення загальним зборам колективу підприємства про доцільність створення, кількість та персональний склад комісії з питань охорони праці підприємства. Розробляє Положення про їх роботу;—

готує керівнику підприємства пропозиції (проект наказу, рішення правління):

§ "Про призначення відповідальних осіб з техніки безпеки при роботах по галузях господарства, по окремих виробничих дільницях, при роботі котлів і посудин, що працюють під тиском, транспортних засобів, вантажопідіймальних машин, електрообладнання, у газовому господарстві, з пестицидами, тваринами";

§ "Про створення постійно діючої комісії з перевірки знань з охорони праці працівників підприємства". Розробляє Положення про