Нещасні випадки, які сталися з громадянами під час прямування з роботи чи на роботу (пішки, на громадському чи власному транспортному засобі), а також під час виконання громадського обов'язку щодо рятування людей, під час участі у спортивних іграх на офіційних змаганнях, розслідуються організацією, яка зобов'язана забезпечити чи відповідає за безпечну життєдіяльність людей на відповідній території незалежно від ступеня тяжкості травми. Результати розслідування використовуються в разі призначення потерпілому допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Про кожний нещасний випадок лікувально-профілактичний заклад протягом доби надсилає органу виконавчої влади повідомлення за формою, яку затвердило МОЗ.

Рішення про необхідність розслідування нещасного випадку приймається керівником відділу (служби) охорони праці місцевого органу виконавчої влади, який реєструє повідомлення лікувально-профілактичного закладу і надсилає своє рішення і копію повідомлення організації, що має проводити розслідування.

Керівник організації не пізніше наступної доби після надходження рішення зобов'язаний утворити комісію з розслідування нещасного випадку у складі не менше трьох осіб.

До участі в роботі комісії можуть залучатися представники відповідного лікувально-профілактичного закладу та страхової організації (якщо потерпілий був застрахований), а також представники організації, відповідальної за додержання умов безпеки на території, об'єкті, де стався нещасний випадок.

Термін розслідування нещасного випадку — не більше 10 календарних днів після утворення комісії і його результати оформляються актом за формою НТ.

Основні нормативно-законодавчі акти з безпеки життєдіяльності

Нормативно-технічні документи формують стан безпеки відносно:

1) територій (проектування й існування);

2) небезпечних та шкідливих факторів;

3) вимог до вимірювань небезпечних та шкідливих факторів;

4) робочих місць, будов, споруд (проектування і експлуатація) та іншого;

5) обладнання, машин та іншого;

6) засобів захисту (проектування, виробництва і експлуатації) — колективних і особистих;

7) інструкції для робітників сільськогосподарських професій і видів робіт та інше.

Відносно першого пункту: СН 245-71 "Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий" (СНД); СНиП ІІ-97-76 "Генеральные планы сельскохозяйственных предприятий" (СНД); СНиП Ш-4-8 "Техника безопасности в строительстве" (СНД); СНиП 2.04.03-85 "Канализация. Наружные сети и сооружения".

Відносно другого пункту: ГОСТ 12.1.007-76 ССБТ "Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности" (СНД). ГОСТ 12.1.008-76 ССБТ "Биологическая безопасность" (СНД). ГОСТ 12.1.009-76 ССБТ "Электробезопасность. Термины и определения" (СНД). ГОСТ 12.1.010-76 ССБТ "Взрывобезопасность. Общие требования" (СНД).

Відносно третього пункту ГОСТ 12.0.005-90 ССБТ "Метрологическое обеспечение" (СНД); ГОСТ 12.1.016-79 ССБТ "Воздух рабочей зоны. Требования и методика измерения концентрации вредных веществ" (СНД); ГОСТ 12.1.034-81 ССБТ "Вибрация. Общие требования к проведению измерений" (СНД); "Санитарные нормы вибрации рабочих мест — СН № 3044-84" (СНД).

Відносно четвертого пункту: ГОСТ 12.1.005-84 ССБТ (СНГ); ГОСТ 12.1.042-84 ССБТ "Вибрация. Методы измерения на рабочих местах" (СНД); ГОСТ 12.1.043-84 ССБТ "Методы измерения на рабочих местах в производственных помещениях"; ГОСТ 12.4.012-83 ССБТ "Вибрация. Средства измерения и контроля вибрации на рабочих местах. Технические требования" (СНД) та інші.

Відносно п'ятого пункту: ГОСТ 12.2.003-74 ССБТ "Оборудование производственное. Общие требования безопасности" (СНД); ГОСТ 12.2.002-81 ССБТ "Сельскохозяйственная техника. Методы оценки параметров условий труда" (СНД); ГОСТ 12.2.019-86 ССБТ "Трактора и машины самоходные сельскохозяйственные. Общие требования безопасности" (СНД); ГОСТ 12.2.042-79 ССБТ (СНД) та ін.

Відносно шостого пункту: ГОСТ 12.2.022-80 ССБТ "Конвейеры. Общие требования безопасности" (СНД); ГОСТ 12.4.011-75 ССБТ "Средства защиты работающих. Классификация" (СНД); ГОСТ 12.4.010-90 ССБТ "Средства индивидуальной защиты. Рукавицы специальные" (СНД); ГОСТ 12.4.026-76 ССБТ "Цвета сигнальные и знаки безопасности" (СНД) та інші.

Відносно сьомого пункту: "Инструкция по устройству молниезащиты зданий и сооружений РД 34.21.122-87" (СНД).

Нормативно-технічні документи включають до свого складу декілька систем цих актів.

Система стандартів безпеки праці (СНД).

В системі прийняті такі визначення:

1) кожний стандарт належить до системи 12, яка позначається цими цифрами з крапкою;

2) система має шість підсистем від 0 до 5. Підсистеми позначаються відповідними цифрами з крапкою.

Стандарти підсистеми "0" — встановлюють: мету, завдання, сфери поширення, структуру ССБТ і особливості узгодження стандартів ССБТ; термінологію в галузі охорони праці, класифікацію небезпечних та шкідливих виробничих факторів та інше.

Стандарти підсистеми "1" — встановлюють вимоги з видів небезпечних та шкідливих факторів і граничнодопустимі значення їх параметрів; методи і засоби захисту працівників від їх впливу, методи контролю рівня вищезгаданих факторів.

Стандарти підсистеми "2" — встановлюють загальні вимоги безпеки до виробничого, до окремих груп технологічного обладнання, методи контролю виконання цих вимог.

Стандарти підсистеми "З" — встановлюють загальні вимоги до виробничих процесів, до окремих груп технологічних процесів, методи контролю виконання вимог безпеки.

Стандарти підсистеми "4" — встановлюють вимоги безпек до засобів захисту.

Стандарти підсистеми "5* — встановлюють вимоги безпек до будівель та споруд.

Наступні три вказують на номер стандарту, а останні (через риску) — рік його прийняття.

Наприклад, ГОСТ 12.4.026-76 ССБТ "Цвета сигнальньые и знаки безопасности", належать до четвертої підсистеми системи стандартів безпеки праці, тобто до питань засобів захисту. Встановлює розподіл знаків безпеки за їхнім використанням з метою попередження, усвідомлення, заборони та інше. Колір використовується для встановлення цілеспрямованої інформації відносно до його "значення".

Система стандартів "Охрана природи" (СНД) — складова державної системи стандартизації ("ГСС" — СНД), її 17-а система. Система стандартів у сфері охорони природи та покращення використання ресурсів — сукупність взаємопов'язаних стандартів, спрямованих на зберігання, відновлення і раціональне використання природних ресурсів. Ця система розробляється у відповідності з чинним законодавством і обліком екологічних, санітарно-гігієнічних, технічних і економічних вимог.

Система стандартів у галузі охорони природи складається з 10 комплексів стандартів. Кодова назва комплексу: 0 — організаційно-методичний стандарт; 1 — гідросфера; 2 — атмосфера; 3 — біологічні ресурси; 4 — ґрунти; 5 — землі; 6 — флора; 7 — фауна; 8 — ландшафти; 9 — надра. Кожен комплекс стандартів, починаючи з комплексу "гідросфера" і закінчуючи комплексом "надра", включає в свій склад шість груп стандартів (див. табл. 6.3).

Таблиця 6.3. Класифікація системи стандартів у сфері охорони природи

Шифр групи | Група стандартів

0 | Основні положення

1 | Терміни, визначення, класифікація

2 | Показники якості природних середовищ, параметри забруднювальних викидів та показники інтенсивного використання природних ресурсів

3 | Правила охорони природи і раціонального використання природних ресурсів

4 | Методи визначення параметрів стану природничих об'єктів та інтенсивності господарчого впливу

5 | Вимоги до засобів контролю і вимірювань стану навколишнього природного середовища

6 | Вимоги до пристроїв, апаратів і споруд із захисту навколишнього середовища від забруднень

7 | Інші стандарти

Позначення стандартів у сфері охорони природи складається з номера системи за класифікатором, шифру комплексу, шифру групи, номера стандарту за розрахунком і року його реєстрації. Так, стандарт на гранично дозволений викид СО бензинових двигунів автомобілів знаходиться в комплексі 2 групи 2, позначення його ГОСТ 17.2.2.03-87 (СНД).

Література

1. 15. Желібо ?Л. Безпека життєдіяльності. — К., 2001.

2. 16. Йолоп П.Ф. Теорія // Українська Радянська Енциклопедія. В 12 т. — К.: Голов, ред. УРЕ, 1984. — Т. 11, кн. 1. — С. 197—198.

3. 17. Крикунов ГЛ., Беликов А.С., Залунин В.Ф., Довгань В.Ф. Безопасность жизнедеятельности. — Днепропетровск: УкОИМА-прес, 1995. — Ч. 3. — 196 с.

4. 18. Крикунов ГЛ., Беликов АС., Залунин В.Ф. Безопасность жизнедеятельности. — Днепропетровск: Пороги, 1992. — 4.1. — 412 с.

5. 19. Козачков Л.С. Прикладная логика информатики / АН УССР; Институт кибернетики им. В.М. Глушкова. — К.: Наукова думка, 1990. — 256 с.

6. 20. Кукин ПЛ., Лапин BJI., Подгорных ЕА. и др. — Безопасность жизнедеятельности. Безопасность технологических процессов и производств. Охрана труда. — М.: Высш. шк., 1999. — 318 с.

7. 21. Кутании А.Ф., Орлов ГЛ. О методике количественной оценки травмоопасности текстильного оборудования // Научн. работы институтов охраны труда ВЦСПС. — 1976. — Вып. 98. — С. 66—70.

8. 22. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. — 186 с.