Система протипожежного захисту
Система протипожежного захисту. Система пожежної безпеки
План
1. Система протипожежного захисту
2. Система пожежної безпеки
Система пожежної безпеки
Основними чинниками пожеж на виробництві є: порушення технологічного режиму роботи обладнання; несправність електроустаткування; погана підготовка обладнання до ремонту; самозаймання деяких матеріалів і речовин тощо.
Згідно з нормативними документами ймовірність виникнення пожежі або вибуху протягом року не має перевищувати 10е.
З метою досягнення нормативного рівня безпеки в Україні створено систему пожежної безпеки, яка включає:*
систему протипожежного захисту;*
систему передбачення пожежі;*
систему організаційно-технічних заходів.
Основним завданням системи пожежної безпеки є вирішення таких основних задач:*
попередження пожеж, вибухів, загорянь;*
локалізація осередків пожеж та вибухів;*
гасіння пожеж.
При цьому досягається захист людей та матеріальних цінностей, мінімізація збитків.
5.5.1. Система протипожежного захисту
Протипожежний захист промислових об'єктів забезпечується:*
правильним вибором необхідного ступеня вогнестійкості будівельних конструкцій; правильним об'ємно-планувальним рішенням будівель і споруд; розташуванням приміщень та виробництв з урахуванням вимог пожежної безпеки;*
улаштуванням протипожежних перепон у будівлях, системах вентиляції, опалювальних та кабельних комунікаціях;*
обмеженням витікання та розтікання горючої рідини під час пожежі;*
спорудженням протидимного захисту;*
забезпеченням евакуації людей;*
використанням засобів пожежної сигналізації, сповіщування та пожежогасіння;*
організацією пожежної охорони об'єкта;*
засобами, що забезпечують успішне розгортання тактичних дій гасіння пожежі.
1) Пожежна безпека будівель і приміщень. Вимоги щодо конструкційних та планувальних рішень промислових об'єктів, а також інші питання забезпечення їх вибухової та пожежної безпеки суттєво залежать від категорій приміщень і будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою.
Оцінка вибухо- та пожежонебезпеки приміщень і будівель виробничого та складського призначення проводиться залежно від кількості та властивостей речовин і матеріалів, що там містяться (використовуються), та з урахуванням особливостей технологічних процесів, розміщених у них виробництв.
Відомо два підходи до оцінки вибухо- та пожежонебезпеки приміщень і будівель: детермінаційний та ймовірнісний.
В основу детермінаційного підходу покладено категоріювання приміщень за вибухопожежною небезпекою, а ймовірнісний полягає у розрахунку імовірності досягнення певного рівня вибухо- та пожежонебезпеки. Перший підхід базується на таких нормативних документах: СНиП 2.09-85; СНиП 2.01.02-85; ОНТП 24-86; ПУЕ; другий - на ГОСТі 12.1.009-91 та ГОСТІ 12.1.010-76.
Детермінаційний підхід включає порівняно прості методи визначення категорій, має високий ступінь завершеності всіх елементів використовуваних методів та однозначність вирішення завдань категорій за їх допомогою, а також містить вибір відповідних заходів захисту, які регламентуються нормами щодо встановлених категорій.
Імовірнісний підхід є більш досконалим. Він ґрунтується на кількісній залежності між значеннями небезпечних факторів пожежі, матеріальними збитками та ймовірністю пожежі або вибуху з урахуванням ефективності захисних заходів.
Однак такі методи є досить складними і потребують детального вивчення кожного конкретного об'єкта та врахування всіх його особливостей. Тому в більшості випадків використовують детермінаційний підхід щодо оцінки вибухо- та пожежонебезпеки приміщень і будівель.
2) Визначення категорій приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою. Методика визначення категорій приміщень та будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою регламентується ОНТП 24-86 (загальносоюзні норми технологічного проектування).
За вибухопожежною небезпекою приміщення й будівлі поділяють на п'ять категорій: А, Б, В, Г, Д (табл. 5.5).
Встановлення категорії приміщення необхідно виконувати шляхом послідовної перевірки належності приміщення до категорій, наведених у табл. 5.5, від найвищої (А) до найнижчої (Д).
Відповідно до ОНТП 24-86 будівля належить до категорії А, якщо в ній сумарна площа приміщень категорії А перевищує 5% площі всіх приміщень або 200 м2.
Будівля належить до категорії Б, якщо одночасно виконуються дві умови:
1) будівля не належить до категорії А;
2) сумарна площа приміщень категорій А та Б перевищує 5% сумарної площі всіх приміщень або 200 м2.
До категорії В належать ті будівлі, для яких одночасно виконуються дві умови:
1) будівля не належить до категорій А, Б;
2) сумарна площа приміщень категорій А, Б та В перевищує 5% сумарної площі всіх приміщень.
Таблиця 5.5. Характеристика категорій приміщень і будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою
Категорія приміщень | Характеристика речовин та матеріалів, що містяться (використовуються) у приміщенні
А
Вибухо-пожежонебезпечна | Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою не більше 28°С у такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа. Речовини та матеріали, здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одні з одними у такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.
Б
Вибухо-пожежонебезпечна | Горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху понад 28"С. Горючі рідини в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує б кПа.
В
Пожежонебезпечна | Горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали (в тому числі пил та волокна), речовини та матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним горіти за умови, що приміщення, в яких вони містяться (використовуються), не належать до категорій А та Б.
Г | Негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум'я; горючі гази, рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.
Д | Негорючі речовини та матеріали в холодному стані. До категорії Д належать приміщення, в яких у системах машин охолодження та гідроприводу наявні ГР в кількостях не більше 60 кг в одиниці устаткування при тиску не вище 0,2 мПа, а також у яких є кабелі електропроводки до устаткування, окремі предмети меблів.
Відповідно до ОНТП 24-86 будівля належить до категорії А, якщо в ній сумарна площа приміщень категорії А перевищує 5% площі всіх приміщень або 200 м2.
Будівля належить до категорії Б, якщо одночасно виконуються дві умови:
1) будівля не належить до категорії А;
2) сумарна площа приміщень категорій А та Б перевищує 5% сумарної площі всіх приміщень або 200 м2.
До категорії В належать ті будівлі, для яких одночасно виконуються дві умови:
1) будівля не належить до категорій А, Б;
2) сумарна площа приміщень категорій А, Б та В перевищує 5% сумарної площі всіх приміщень.
Будівля належить до категорії Г, якщо одночасно виконуються дві умови:
1) будівля не належить до категорій А, Б чи В;
2) сумарна площа приміщень категорій А, Б, В та Г перевищує 5% сумарної площі всіх приміщень.
Якщо будівля не належить до категорій А, Б, В чи Г, значить категорія цієї будівлі може бути визначена як Д.
Допускається понижувати категорію будівлі на один ступінь, якщо сумарна площа приміщень вищих категорій не перевищує 25% сумарної площі всіх приміщень (але не більше визначеної нормативним документом) і в цих приміщеннях обладнані установки автоматичного пожежогасіння.
3) Класифікація вибухо- та пожежонебезпечних приміщень і будівель. Основним профілактичним заходом щодо попередження пожеж і вибухів від електрообладнання є правильний вибір та експлуатація такого обладнання у вибухо- та пожежонебезпечних приміщеннях. Згідно з ДНАОП 0.00-1.32-01 "Правилами улаштування електропри-строїв" (ПУЕ) приміщення поділяються на вибухонебезпечні (0,1, 2, 20, 21, 22) та пожежонебезпечні (П-І, П-П, П-Па, П-ІІІ) зони.
Вибухонебезпечна зона — це простір, у якому є або можуть утворюватися вибухонебезпечні суміші.
Пожежонебезпечна зона — це простір, у якому можуть перебувати горючі речовини як при нормальному технологічному процесі, так і при його порушеннях.
Вибухонебезпечні зони класу 0 - зони приміщень, у яких виділяються горючі гази й пара у такій кількості й які мають такі властивості, що можуть утворювати з повітрям або іншими окислювачами вибухонебезпечні суміші за нормальних умов роботи.
Вибухонебезпечні зони класу 1 - зони приміщень, у яких вибухонебезпечні концентрації газів та парів можливі тільки в результаті аварій або несправностей.
Вибухонебезпечні зони класу 2 - такі самі зони, як і зони класу 1, але які мають одну з таких особливостей:*
горючі гази мають високу нижню межу поширення (до 15% та більше) полум'я та різкий запах;*
за умовами технологічного процесу вимагається утворення вибухонебезпечної суміші в об'ємі, що не перевищує 5% загального об'єму приміщення (зони);*
горючі гази та рідини наявні у невеликих кількостях, а робота з ними проводиться без використання відкритого полум'я.
Вибухонебезпечні зони класу 20 - зони із зовнішніми пристроями, що містять горючі гази або легкозаймисті рідини (ЛЗР).
Вибухонебезпечні зони класу 21 - зони приміщень, у яких можливе утворення вибухонебезпечних концентрацій пилу або волокон з повітрям чи іншим окислювачем за нормальних умов роботи.
Вибухонебезпечні зони класу 22 - зони, аналогічні зонам класу 21, у яких вибухонебезпечні концентрації пилу та волокон можуть утворюватися тільки в результаті аварій та несправностей.
Клас П-І - зони приміщень, у яких застосовуються або зберігаються горючі рідини з температурою спалаху вище 6ГС.
Клас П-ІІ - зони приміщень, у яких виділяються горючі пил або волокна з нижньою концентраційною межею поширення полум'я понад 65 г/м3 до об'єму повітря.
Клас П-ІІа - зони приміщень, у яких містяться тверді та волокнисті горючі речовини, нездатні переходити у завислий стан.
Клас П-ІІІ - зони, розміщені поза приміщеннями, у яких