В ілюстрації до життєпису преподобного Даміана, в трактуванні епізоду явлення хворому святому янгола в образі преподобного Феодосія, художник вдається до буквального «цитування» тексту: «... коли перебував він у молитві, раптом став коло його ліжка блаженний Феодосій, який припав до його грудей...» 15. JI. Тарасевич так і зображує в цій сцені янгола з крилами, наділеного зовнішніми рисами преподобного Феодосія, які ми бачимо у гравюрі, що ілюструє главу до житія святого Даміаиа. Аби надати наведеним в ілюстрації сценам більше переконливості та правдивості, художник насичує їх багатьма конкретними і легко упізнаваними сучасниками майстра подробицями: подвір'я монастиря, інтер'єр келії святого Даміана (горішнє клеймо), вкрита грубим рядном дерев'яна лава, оберемок соломи під головою хворого, капці, глек, жбан, карафка, що стоять на підлозі та на полиці під решітчастим вікном (долішнє клеймо).
Блискучий талант JI Тарасевича як видатного майстра монументально- епічного циклу ілюстрацій, що відзначається надзвичайною змістовною і стильовою цілісністю, у жодному разі не затіняє його як одного з кращих оповідувачів свого часу, «який знає, де треба посилити, а де послабити напруженість сцени, надати зображенню спокійної рівноваги чи драматичного зіткнення. При розв'язанні сюжетів «Покарання Сергія», «Преподобний Іоанн-багатостраждалець», «Преподобний Марко- печерний, гробокопач», «Преподобний Тит. Покарання Євгарія» та деяких інших JT. Тарасевич показав себе майстром «страшного оповідання». Він ставить глядача перед порогом незвіданих таємниць, вражаючих пригод, усього загадкового і незбагненного. В основі цього засобу лежить передусім барокова образність з її контрастами і напруженістю. Але в цих сюжетах розпізнаються також, з одного боку, елементи містичного оповідання середніх віків, а з другого - зародки майбутньої романтичної повісті із «страшним» змістом, з духами і привидами» 16. В гравюрі «Преподобний Матвій Прозорливий» ці бісівські потвори зображені в образі воїна та козлоногих рогатих бісів, що їздять на свині, вчинивши страшенний галас вночі на подвір'ї монастиря. В ілюстрації до життєпису «Преподобний Іван Многостраждальний» художник виводить страшного величезного дракона, який своїм отруйним вогняним подихом опалив голову святого. А в клеймах, що ілюструють епізоди з життєпису Преподобного Ісакія Печерського, JI Тарасевич своєю багатою фантазією надзвичайно яскраво відтворює страхітливі сцени, описані в «Патерику...»: «... раптом світло возсіяло в печері, ніби від сонця, так, аж і очі людські сліпило. І прийшли до нього два юнаки прекрасні, і сяяли обличчя їхні, немов сонце. І кажуть йому: «Ісакію! Ми - янголи, а ось іде Христос із янголами». І Ісакій, вставши, побачив натовп бісів, і обличчя їхні були яснішими від сонця, один же посеред них сяяв дужче від інших, і обличчя його променилося. І сказали йому: «Ісакію! Це Христос! Поклонися йому». ... І вдарили [музики] в сопілки і в гуслі, і в бубни, і почали вони грати. І, втомивши його, залишили його ледве живого...» 17. Усі ці жахи зображені так живо, так динамічно, в оголених тілах танцюючих бісів стільки пластичної виразності, наче все це відбувалося насправді і художник сам спостерігав це фантастичне дійство.
Розглядаючи ілюстративний цикл JI Тарасевича, наслідування у частині гравюр іконописним принципам композиційної будови, активне застосування сукцесивного методу зображення, виникає спокуса закинути художнику тяжіння до середньовічних, архаїчних форм. Але більш уважне дослідження графічного циклу засвідчує новаторський дух його творчості, що базується на основі глибокого сприйняття ним у західноєвропейському мистецтві бароко саме найбільш прогресивної, реалістичної течії, могутнім імпульсом якої стало мистецтво доби Відродження. «Одне з основних положень середньовічної і насамперед візантійської естетики - теза невтіленості «Писання» (тобто тексту) у зримих образах, про принципову неадекватність зображуваного зображуваному. ... Зримий образ не може і не має втілювати всього змісту, він є лише однією з ступенів наближення, лише знак, за яким має розкритися інше. Це інше необхідно не стільки побачити, скільки вгадати у зображенні, метою якого - лише «приоткрыть завесу над сокрытой истиной». А «... в мистецтві нового часу, починаючи з доби Відродження, ... в якості основного постулату завжди зберігається уявлення, що будь-який сюжет, сформульований словами, візуально втілюваний, і в більш загальному плані: все що