Безумовно, Леонтій Тарасевич є одним з найяскравіших майстрів українського бароко. Та в ілюстративному циклі до «Києво-Печерського патерика» в зображенні житійних сцен він тяжіє до реалістичної течії західноєвропейського мистецтва XVII-XVIII ст. В ілюстрації до життєпису преподобного Ісайї, єпископа Переяславського, в тексті є сцена, в якій розповідається, як перед преподобним з'явилися у вигляді прекрасних юнаків янголи, аби повідомити святого про освячення «небесно подобної» Печерської церкви. Вони підняли Ісайю і понесли його «як на хмарах, преподобний з'явився разом з іншими архієреями на чині».20 Леонтій Тарасевич відмовився від цієї, досить ефектної з точки зору барокового майстра сцени, а сконцентрував увагу читача на більш приземлених справах преподобного. У горішній, центральній композиції майстер, аби надати більш повної характеристики образу, поєднує репрезентативний портрет церковного ієрарха із зображенням поруч з ним убогих, сірих, голодних, очима сліпими і ногами ку льгавими, до яких він був милостивий, «так що усі раділи йому і славили Бога, який дарував такого вчителя і наставника тій країні» 21.

Життя і діяльність преподобних святих були тісно пов'язані з Києво- Печерською лаврою не лише як з духовною обителлю, а й як із місцем їх повсякчасного перебування, де відбувалися і реальні події, і де творилися чудеса ними і з ними самими. Л. Тарасевич, як художник глибоко реалістичного спрямування, це добре розумів, тож блискуче відтворив у циклі ілюстрацій дух і неповторну красу Києво-Печерської лаври. Його графічні мініатюри, насичені конкретними упізнаваними деталями, краєвиди, архітектура, інтер'єри церков і монастирських келій, печери, предмети побуту переконливо передають характерну атмосферу Києво- Печерської лаври як місця подвижницької діяльності героїв житійних історій «Патерика...». У гравюрі «Пришестя іконописців з Царгорода у монастир Печерський» - це змальована у нижньому клеймі дивовижної краси панорама Києва з боку Дніпра з величними соборами, монастирськими мурами і вежами на високих пагорбах, але не часів Київської Русі, а початку XVIII ст. - та, якою милувався художник. Таке «переведення» зображуваних історії у сучасне середовище є характерною рисою українського мистецтва доби бароко з його тяжінням до реалістичного відтворення світу.

Уважно розглядаючи гравюри Леонтія Тарасевича у київському виданні «Патерика...» 1702 p., а особливо, оригінали мідних дощок з колекції НБУВ, не перестаєш дивуватися надзвичайно високій технічній майстерності художника. Штихель у його руках такий слухняний, що складається враження надзвичайно легкого подолання ним опору твердого металу. Вражає віртуозна майстерність гравірування, особливо у клеймах - мініатюрних композиціях (іноді менше 3 см по більшій стороні) з великою кількістю персонажів, розвинутим складним сюжетом, часто-густо з активним дійством. Такі мініатюрні графічні «картини» завдяки досконалому рисунку, бездоганному тональному вирішенню сприймаються переконливо, як завершені в усіх деталях композиції. Так, у гравюрі «Одкровення Симонові про створення церкви Печерської» вражає легкість й дивовижна різноманітність прийомів штрихування, а разом із цим - раціональність, висока художня культура їх використання. В зображенні розп'яття в центрі композиції густа сітка штрихування виявляє не тільки тверду фактуру дерев'яного хреста, а й його страхітливу масивність. Абрис оголеного тіла художник окреслює безперервною пружкою лінією, а його об'єм виявляє коротким діагональним і перехресним штрихуванням. У зображенні складок одягу використовує крім діагонального і перехресного, також і паралельне штрихування, що повторює лінію силуету постаті. Коли фігуру дальнього плану необхідно подати лише силуетом, окреслену форму художник рівномірно заповнює перехресним і діагональним штрихуванням, паралельними лініями. Віртуозна техніка JT. Тарасевича вражає і в зображенні багатьох мініатюрних деталей. У зображенні Успенського собору, яке трохи перевищує два сантиметри, художник з надзвичайною точністю не тільки відтворив найдрібніші архітектурні деталі (пілястри, дверні й віконні аркові отвори, барокові бані, увінчані хрестами), а й передав божественну красу й монументальну велич прославленої споруди. Окремими короткими тонкими рисками художник відтворює поверхню дзеркальної гладі води великої гавані, а в зображенні пишної крони дерева, квітки, клубів диму його різець нагадує легкі невимушені розчерки малюнку пером.

Вершинні здобутки