А. Гудима не обминає увагою і такий важливий культурний символ, як вишивка з її традиційними кольорами, і, використовуючи чорний в цьому контексті, автор надає йому ще одного значення - голодомор 1932-33 рр. Важливість цієї трагічної події в історії України та її наслідки роблять це символічне значення знаковим у творчості письменника: А це... чорне. Ой, лучче не питайте. Голод... Ая. Страшний, лютий [3, с. 667]. У творах А. Гудими також функціонують лексеми «темний» та «світлий», що мають, відповідно, негативне і позитивне значення (Ю.Д. Апресян). Як універсали, присутні в багатьох мовах світу (А. Вежбицька), пряме й символічне (асоціативне) значення темного та світлого є основним елементом представлення позитивної та негативної оцінки явищ навколишньої дійсності та емоційного стану людини як в культурі взагалі, так і у творах А. Гудими зокрема.

Білий колір в образній системі митця має два символічних значення, кожне з яких узгоджується з українською культурою. Перше значення - це біль та нещастя [10, с. 35]: ...а над ним кружляють білі чайки. Ніколи не бачив цих птахів, проте чув, як мама співала: «Ой горе тій чайці...». І привиділася та птаха: припадає до нього, крильми пригортає. І вже немає болю. Чайка... Мама. Мама-чайка... [3, с. 256]. Друге - це чистота та невинність, образи рідного дому, матері: На призьбі, в білій хустині й вишитій сорочці, від чого стала молодшою років на десять, сиділа мама [4, с. 6]; І це вже не дівчата, а русалки, що із білих лілей стали простоволосими дівами [4, с. 18]; Від сліпучо-білого бантика в чорних косах аж ніби повеселішало в хаті [2, с. 213].

Використовуючи асоціативний зв'язок білого кольору із образами зими, снігу, холоду, автор створює власний образ, у якому звучить мотив уболівання за рідну домівку, сім'ю: А зима! - на стінах білі килими порозвішувала. Топити нічим. Доводилося серед ночі крастися до лісу по дрова... Шість кілометрів страху і муки! Та ще сніги - вище колін... [3, с. 667].

На контрасті білого й чорного кольорів А. Гудима створює яскраві образи для передачі почуттів, внутрішнього стану людини: Біла пітьма і тьмава білина завзято змагалися між собою і невідомо було, що переможе [3, с. 687]; Довкола сліпучо-біло, а мені світ почорнів [3, с. 527]; Подумки повів розмову сам з собою... і навіть усім білим світом, що несподівано повернувся до людей своїм найчорнішим боком [2, с. 220].

Негативних конотацій набуває в авторській КС і сірий колір, хоча частотність його використання нижча, ніж чорного та білого: «Її губи лише ворухнулися, живий рум 'янець ще не встиг розбавити на обличчі суцільну сірину, ще сумовиті очі ледь перехлюпнулись у своїй карій глибині, а я вже здогадався: горе постукалося» [3, с. 522]; Петро зайшов до хати - злий, аж сірий, і почав одягатися [4, с. 137].

Після білого та чорного важливе місце в українській культурі займає червоний колір, що є символом любові, щастя, дівочої вроди; як християнський символ, червоний асоціюється з жертовною кров'ю. Історично червоний колір асоціативно пов'язаний з владою, найчастіше антигуманною [1, с. 56].

Відступаючи від народної традиції, Андрій Гудима особливого акценту надає негативному символічному значенню червоного кольору. Зберігаючи в окремих образах його значення як «позитивної емоційної стихії» [10, с. 37], що протистоїть чорному та білому, позитивна конотація червоного кольору асоціюється у А. Гудими лише з чистою душею, образом матері чи дитини: «Ось, червона пелюстка... Ніби я, молода, коли побралася з вашим дідуньом» [3, с. 667], «... а волоссячко під картатою шапочкою з червоним балабончиком незалямчене» [2, с. 280].

Основний компонент авторської семантики червоного кольору в тому, що він символізує радянську владу, комуністичний режим, носія чужої й ворожої ідеології, жорстокість, антигуманність якої спричинила страждання і горе: «А що як завтра на мене [...] стукнуть кулаком по столі: поклади партквиток! І не зважать на ордени та медалі. Хто я тоді... без червоної книжечки ?..» [3, с. 259]. Червоний колір може мати безліч відтінків, які становлять численну групу: багряний, пурпуровий, вишневий та ін. Серед лексичних багатств української мови авто відбирає ті, якими можна замінити «червоний», і він вибудовує синонімічні ряди: побагровіти, спаленіти, збуряковіти, підрум 'янювати; червонувато-бурий, рум 'яний, жовтогарячий, рудий, бронзовий.

Усередині семантичної структури червоного кольору автор протиставляє «червоний» «червленому», як символу слов'янського коріння української нації: «Червоний прапор» (назва колгоспу) і «червлені стяги» бойових слов'янських дружин. Також протиставляються світлі, «теплі» відтінки червоного, що асоціюються з позитивними емоціями, і темні, які передають негативні почуття: - Біда, - вже тихіше повторив Кравчук. - Що таке? - побагровіле лице бралося білими плямами. - Та