Отже, чому первісткові бенгальського інженера Ашоке Гангулі та його дружини Ашими, які наприкінці 1960-х років стали американцями, "аж ніяк не можна було дати іншого ймення?" З одного боку, у цьому "винна" глобалізація, що спричиняє дисперсію навіть тих етнічних груп, які й досі міцно вкорінені у традиційний лад життя. У тексті докладно розповідається про бенгальську традицію надавати новонародженій дитині два імені - "домашнє", для родинного користування, і "справжнє", під яким вона буде відома у ширшому світі. "Гоголь" - ім'я домашнє. Хлопчика довго не реєстрували, оскільки його батьки чекали на лист з Індії, де найстаріша представниця роду, прабабуся, мала обрати для нього "справжнє" ім'я. Зіткнення традицій унаочнено у взаємонерозумінні свіжих іммігрантів та персоналу пологового будинку; для цих останніх очевидно, що найпростіший варіант - назвати дитину на честь когось із родичів. Проте така пропозиція жахає батьків: "Цей знак поваги в Америці та Європі, цей символ спадковості й наслідування став би в Індії об'єктом посміху. В бенгальських родинах індивідуальні імена священні, непорушні. Їх неможливо передати у спадок або розділити з кимось ще" [5; 28]. Ще одне непорозуміння виникає через вимогу американських чиновників дати немовляті ім'я у зазначений термін; з точки зору індусів, поспішати немає жодної потреби - навпаки, щоб не помилитися при остаточному виборі імені, дитина має виявити риси своєї вдачі. Недарма набагато пізніше вже сам Гоголь обстоюватиме думку про те, що "людям слід було б дозволити самим обирати собі імена, коли їм виповниться 18 років... А до того хай звуться займенниками" [5; 244-245]. Лист з дому так і не надійшов (його втрата символізує загрозу чи навіть неминучість відриву діаспори від материкової культури), отже довелося записати дитину під "домашнім", "несправжнім" іменем, яке вона пізніше змінить на інше. Трансформацію переживає й ім'я сестри Гоголя: названа на індійський лад "Соналі", вона швидко стає більш звичною в американському контексті "Сонею". Таким чином, численні культурні відмінності між євро-американським та індійським світопросто- ром, згадками про які рясніють попередні сторінки роману, набувають єдиного метафорично- матеріального виразу через категорію імені. Її ключову роль підкреслено у роздумах героя: "Жити з домашнім і справжнім іменами у місці, де таких відмінностей не існує, - це дійсно емблематично передає всю заплутаність ситуації" [5; 118].

Але чому все-таки Гоголь? Тут вступає у дію інший мотив твору - закоханість індійців у класичну російську літературу. На сторінках "Тезки" виникають не лише назви "Братів Кара- мазових" та "Батьків і дітей", "Війни і миру" й "Анни Кареніної", а й певні смислові перегуки з цими творами (зокрема, до останнього з них відсилає повторюваність топосу потягу, в якому відбувається ціла низка семантично важливих епізодів роману і який може прочитуватися як символ транзитного стану протагоніста щодо національної й культурної сталості - він перебуває ані "тут", ані "там", а в русі "між"). Прадід героя напучує онука: "Читай всіх росіян, а потім перечитуй їх... Вони ніколи тебе не підведуть" [5; 12]. Причому тут Лагірі абсолютно вірна історичній істині - існує чимало свідчень саме такого, не просто шанобливого, а напрочуд інтимного ставлення до російських класиків в Індії. (Процитую хоча б Раджива Ганді - "філософська всеохопність "Війни і миру", напружений драматизм зламу шляхетського ладу, незабутньо переданий Чеховим, психологічні прозріння Достоєвського відкрили індійському читачеві душу Росії" [1; IV], не кажучи вже про стосунки між Толстим та Махатмою Ганді). Мій недавній досвід спілкування з професором індійського університету Б.Чакраборті емпірично підтверджує цей факт. До моїх завдань не входить надавати пояснення цьому феноменові, хоч можна, мабуть, припустити, з одного боку, глибинну близькість психічних структур етносів, а з другого, наявність певних етико-естетичних відповідників у їхніх культурах. У контексті нашої теми слід особливо наголосити на "популярності на Сході теми "маленької людини", почерпнутої здебільшого з російської літератури" [3; 38].