В творчості, особливо поетичній, навколишній світ набуває антропоморфних рис. При цьому частіше всього поетична уява відштовхується від зорового враження, наприклад:

«Лиловый лес на заднем плане, седого облака вихор» (Б. Пастернак).

Процес формування символів психоаналітична теорія вважає первинною функцією, первинним процесом підсвідомого. Саме в цьому й виражається так званий постулат символіки [2, с. 20-22], яка відображає «сили підземного царства» Ахеронта (під Ахеронтом розуміють підсвідомі психічні сили, інстинкти).

Будь-яка культура - це комплекс загальноприйнятих значень, символів, як стверджують прихильники символічного інтеракціонізму (Т. Шибутані, 1969). Проблема символіки значно ширше, ніж теорія снів. Але саме проблема символіки є «містком» між різними психоаналітичними теоріями - від Фрейда до Лакана. Хоча Ф.В. Бассін і М.Г. Ярошевський вважали головними помилками З. Фрейда «постулювання константних відношень» між образом у сні та його значенням та «переважно сексуальну тематику символіки» [1, с. 425-426].

Про архаїчні елементи в снах писали З. Фрейд, О. Ранк [9]. Це комплекс проблем пов'язаний із загальними елементами в символіці снів, міфів, а також символізмі деяких патологічних форм мислення при неврозах і психозах. Найбільш детально зв' язок між символікою снів і міфами розробляв К. Юнг. Хоча до появи праць Юнга про колективне підсвідоме та без будь-якого зв'язку з психоаналітичними дослідженнями Д. Фрезер і Е. Тайлор у своїх дослідженнях звернули увагу на схожість символів і ритуалів у різних, культурно ізольованих одне від одного народів, наприклад, символіка «праху» (глини, землі) під час створення людини [10]. Ці роботи показують, що «константна символіка» - це не уявний феномен психоаналітиків, тому її вивчають в контексті проблеми «універсальної мови підсвідомого», це одночасно мова символів і мова тіла. У снах здорової людини різні зовнішні об'єкти виступають символами органів людського тіла, тоді як у хворого симптом дисфункції того чи іншого органу символічно виражає складну психологічну проблему.

Ось приклади «константних символів»: 1. В газелі «Беї-е шагсіапе» Дж. Румі («Людське серце») представлена своєрідна програма суфійського тарікату, обіграна автором у традиційному образі «серця як вмістилища любові суфія до Всевишнього» та в парі образів «метелик і свіча», що означають душу суфія і Бога:

Серце! Якщо ти шукаєш милого, то мужньо відмовся від самого себе.

Метелик повинен пожертвувати своїм тілом і душею свічі, яка його приманює.

Якщо хочеш вічності - знищ себе, зречися себе і таким чином станеш Богом!

Сумний герой казки А. Мілна «Вінні-Пух та всі-всі-всі» ослик Іа-Іа отримує в подарунок від своїх приятелів Вінні-Пуха й П'ятачка кульку, яка луснула, та пустий горщик. Ослик страшенно розчарований. Але він взнав, що кулька входить в горщик і виходить з нього. Декілька разів ослик опускає кульку в горщик і виймає її, при цьому настрій покращується: він зрозумів смисл подарунка. Цей епізод зазвичай супроводжується веселим сміхом слухачів чи глядачів. Якщо дотримуватись теорії З. Фрейда, то цей епізод стає смішним завдяки прихованому символічному «сексуальному натяку».

В поемі Д. Боккаччо «Ф'єзоланські німфи» є насправді відвертий уривок, де статевий акт порівнюється із захопленням ворожого замку. Як ім'я славетного лицаря, так і назва замку мають символічне значення.

Мессер Мадзоне (палка) взял Монтефекалли И в замок победителем вступил [33].

Паралелі можна знайти в сленгових виразах в багатьох мовах (А. Якушкін повідомляє про доволі цікаві відомості про каверзи чаклунів на весіллях в російських селах ХІХ ст.).

Порівняємо метафори:

И как с небес добывший крови сокол Спускалось сердце на руку к тебе.

(Б. Пастернак)

Твоя любовь - добычу бьющий С лету ловчий сокол.

(Невідомий поет Древнього Єгипту)

Ці метафори дуже далеко стоять одна від одної як у просторі, так і у часі. Завдяки порівнянню з птахом ми можемо пов'язати два поняття - «любов» і «серце».

Більш глибоко зрозуміти смисл метафори, визначити її джерело допоможуть рядки Осипа Мандельштама:

Божье имя как большая птица,

Вылетело из моей груди. Впереди густой туман клубится, И пустая клетка позади.

Тобто, вихідна точка для всіх трьох образів - ототожнення грудної клітки з кліткою, а серця з птахом. Птахові уподібнюється також і слово, ім' я Бога. Приказка набагато простіша, ніж рядки

Мандельштама («Слово - не горобець, вилетить - не впіймаєш»), доповнює «ланцюг» порівнянь. В цьому ланцюгу ми відділяємо основні ланки, «ключові поняття - символи»: серце - птах - любов - слово - ім'я Бога.

Образ серця-дзеркала, яке відображає Бога, розкрито у наступному поетичному фрагменті з Дж. Румі:

Якщо Ви хочете стати З предметом Вашого устремління щока до щоки, То зітріть лиш іржу з гладенько відшліфованого Дзеркала вашого серця.

Щоб подібно вашому Мевляні-Румі В екстатичній стадії хакікату [пізнання істини]

Самих себе самим собі показати у дзеркалі І побачити, що Бог - це Ви самі!

Здавалося б, далекі від усіх наведених вище цитат євангельські вислови «Бог є любов» і «Слово було Бог» повністю вписуються в цей ряд, органічно входять в нього. Уявляється, що уподібнення любові та серця саме «добывшему крови», «бьющему с лету добычу» соколу символічно виражає нерозривний зв'язок любові