Це переосмислення, мовою фанфікерів «AGoL» (Ares God of Love) дозволяє презентувати погляд «з іншого боку», заявляючи, що «все було зовсім не так». Яскравим прикладом є «Чорна книга Арди» Наталії Васильєвої, серед толкіністів відомої під іменем Нієннах, написана нею у співавторстві з Наталією Некрасовою (Іллет). Події «Сільмариліона» та «Володаря Перснів» презентовані тут з позиції тих, хто у Толкіна є уособленням зла - Відступника Мелькора та його слуги (у Васильєвої - Учня) Саурона. При цьому автор детально розробляє світоглядно-ціннісні характеристики свого всесвіту, проектуючи при цьому на Середзем'я євангельський міф про Ісуса та Юду в його постмодерністському трактуванні, де Юда виступає найвідданішим учнем Христа. Таким чином, згадані герої (у християнсько- забарвленому світі Дж.Р.Р. Толкіна - уособлення абсолютного зла та Люцифера) стають втіленням усіх можливих чеснот і носіями культурного прогресу.

Конфлікт навколо роману Н. Васильєвої триває вже близько вісімнадцяти років, посприявши появі декількох текстів, які є вторинними вже відносно «Чорної книги Арди». Серед них, зокрема, «Дев'ятий перстень» Іри Аллор, «По той бік світанку» Ольги Брильової, «Велика гра» Наталії Некрасової. Перший із них є намаганням поєднати світи «Володаря перснів» та «Чорної книги Арди», другий - своєрідною полемікою з ними обома, а третій - проекцією на світ Толкіна міфу про Фауста.

Іншим яскравим прикладом є вже згадувана злива фанфіків, що з'явилися після появи останньої (сьомої) книги про Гаррі Поттера. Протестна інтерпретація більшості з них є навіть «задокументованою», оскільки ці тексти з'явилися в рамках акції «Врятуємо професора Снейпа!» (Save professor Snape!), що проводилася більшістю фансайтів, як англомовних, так і російськомовних, і неймовірною чисельністю учасників та їхньою активністю нагадувала флешмоб всесвітнього масштабу, знов викликавши до життя нарікання на те, що фанфікшен є «літературою психологічного афекту [1, с. 63]».

Протестна інтерпретація змушує нас згадати другу частину вищенаведеної формули Генрі Дженкінса. Саме «роздратування читача», його невдоволення авторською стратегією є рушійною силою написання фанфікшена в цьому випадку. Тобто, автор фан-тексту фактично витісняє собою автора першотексту, що, знов-таки, декларується в авторських коментарях, передмовах чи у засобах візуального оформлення власних повідомлень, так званих аватарах («J. K. R Canon? No, thank you!», «Canon Snape is dead? Long live fanon Snape!», «Одна не прочитанная седьмая книга - один спасенный Снейп!» [9] і т. ін.). Саме це витіснення, на думку К. Прасолової, до речі, пояснює той факт, що у фанфікшені фактично не існує стилістичних та композиційних наслідувань авторами фан-текстів автора першотексту, а жанрова класифікація фанфіків відбувається за зовсім іншими критеріями і аж ніяк не визначається жанром першотексту [7, с. 17].

Цими критеріями є, перш за все, відповідність подій в кожному окремому фан-тексті сюжетній канві канону, а по-друге - його, фан-тексту, емоційне забарвлення. Розглянемо кожну з цих характеристик.

Як зазначалося вище, згідно з обраною інтерпретаційною стратегією автори фанфікшена чи то деталізують сюжет першотексту, заповнюючи наявні (на їхню думку) лакуни, чи то презентують власний альтернативний погляд на події. У першому випадку йдеться про так званий development (розвиток). Фан-текст у жанрі development фактично не порушує жодних засад канону, але автори дозволяють собі «заповнювати» певні прогалини в сюжеті або завершувати обірвані автором канону сюжетні лінії.

Прямою опозицією жанру development є AU (Alternative Universe), або альтернативний всесвіт. Автор змінює одну з базових засад всесвіту канонічного - і спостерігає за тим, як така зміна може вплинути на героїв. «Останній кільценосець» російського письменника Кирила Єськова є, фактично, AU стосовно «Володаря Перснів» Дж.Р.Р. Толкіна (Темна країна Мордор розглядається як єдина технократична країна Середзем'я, що протистоїть магічним «світлим» країнам), а «Д' Артаньян - гвардієць кардинала» Олександра Бушкова - спекуляція автора, побудована на матеріалі «Трьох мушкетерів» (що б сталося, якби д' Артаньян став прихильником кардинала Ришельє, потоваришував з графом Рошфором, закохався в міледі...).

Таблиця 1

Angst/Angstfic | Refers to the emotional wounds suffered and/or borne by a character, especially if they spend pages moaning about their miserable life in great detail. Can add intensity to a story or turn it into one big long pityparty.

Action | A complicated plot, no romance, firing, shooting, adventures.

Citrus | Indicates a tale with a strongly erotic tone yet without any actual sex.

Cross-generational | Describes stories featuring pairings with a large age difference, with the younger character is usually (but not always) underage. In Harry Potter fandom, often specifically describes teacher/student relations. Often abbreviated to cross-gen or crossgen.

Fluff | A fluff fic is somewhat like a sillyfic, but more cute than humorous -- it's generally short and sweet. In some fandoms, stories of this type are jokingly called «hhjj» (happy-happy-joy-joy).

Kawaii | Japanese for «Cuuuute!» Extremely kind and romantic, touchy and sentimental.

Sillyfic/Humour | The antidote to 'angstfic'. A non-serious fan fiction, written purely to amuse. Often based around quite absurd or surreal concepts.

Slash | A type of fic, often written by women, involving romantic or sexual involvement between two characters of the same gender.

Smarm | A type of story starring characters, usually of the same gender, who care and worry about each other a LOT. Not sexual, just