УДК 82-343.09Руссова В.М.ФОРМУВАННЯ ЛІТОПИСНОГО КАНОНУ ЛЕГЕНДИ ПРО ХРЕЩЕННЯ РУСІ

Стаття присвячена дослідженню структури літописного оповідання про хрещення Русі, текстологічному і порівняльному аналізу літописних оповідань про апостола Андрія, хрещення Ольги, прийняття християнства князем Володимиром і хрещення киян у літературі часів Київської Русі.

Ключові слова: літературна історія, історіографічна проза, агіографія, літописний канон, легенда, літературна інтерпретація.

Статья посвящена исследованию структуры летописного сказания о крещении Руси, текстологическому и сравнительному анализу летописных сказаний об апостоле Андрее, крещении Ольги, принятии христианства князем Владимиром и крещении киевлян в литературе времен Киевской Руси.

Ключевые слова: литературная история, историографическая проза, агиография, летописный канон, легенда, литературная интерпретация.

The article is devoted to the investigation of the structure of chronicle sagas about Christening of Rus, textual and comparative analysis of the chronicles about apostle Andriy, christening of Olga, baptizing of Prince Volodymyr and performing of christening of Kyivers in the literature of Kyivan Rus.

Key words: literary history, historiography prose, hagiography, annalistic canon, legend, literary interpretation.Ще в «Історії української літератури» М. Грушевський припускав, що у формуванні «Повісті минулих літ» був так званий «докнижний період», що «спочатку се була збірка київських переказів - повістей і пісень, скомбінованих і подекуди пояснених, інтерпретованих укладчиком, без років, без хронології, яка з'явилася тільки потім, так само як і короткі порічні записи» [5, с. 109]. Учений спирається на «стару гадку», висловлену М. Костомаровим, Соловйовим, Бестужевим- Рюміним, «про первісну «Повість временних літ», яка доходила до охрещення Русі за Володимира» [5, с. 108]. Відтак пізніші вставки, переробки, пов'язані, зокрема, з хрещенням Володимира і Русі, з' явилися через прагнення надати зображеним подіям іншої перспективи, висунути нові історичні теорії. М. Грушевський переконаний, що «цикл» про хрещення Русі з'явився у «післяволодимирову добу» і був скомпонований з різночасового і різнорідного матеріалу, набувши прагматичного, ідеологічного забарвлення у всій структурі літопису.

Застосовуючи визначення «літописне оповідання про хрещення Русі», маємо на увазі передусім «цикл оповідок», об'єднаних одним стратегічним задумом та однією темою, хоч насправді ті оповідки розосереджені в різних місцях літопису - згідно хронологічного принципу викладу матеріалу. Є всі підстави стверджувати, що саме в «Повісті минулих літ» остаточно сформувався літописний канон легенди про хрещення Русі, але цей процес відбувався поступово і різними шляхами. Звернемося до деяких прикладів.

Коли і за яких обставин з' явилася у «Повісті» оповідка про «ходіння апостола Андрія»? Ще у ХІХ віці авторитетні історики церкви і дослідники вважали цю оповідь історично достовірною. Зокрема, Макарій був переконаний: «В коріннній Росії св. Апостол Андрій проповідував євангеліє не комусь, а, без сумніву, тутешнім мешканцям, предкам нашим - слов'янам» [11, с. 37]. Його підтримував візантознавець В. Висильєвський: «Дивовижне сказання про просвіщення Руської землі Первозванним апостолом, внесене у наш первоначальний літопис, жодним чином не можна вважати винаходом чи пустою вигадкою місцевих марнолюбців і перебуває в тому чи іншому зв'язку із найдавнішими переказами» [1, с. 41]. У ХІХ ст. були навіть спроби археологів відкопати на київських горах рештки хреста, поставленого апостолом Андрієм, але та затія не дала жодних результатів [17, с. 61].

Одним із перших засумнівався у правдивості легенди про мандрівку апостола Андрія по Дніпру і до Новгорода В. Татіщев [20, с. 81].

Критикували це оповідання і відомий історик церкви Є. Голубинський [2, с. 29], дослідник І. Малишевський [12], український історик Н. Полонська [15], російський учений О. Шахматов [23]. У ХХ ст. мандрівку Андрія світська історіографія трактувала однозначно як легенду (Б. Греков, Б. Рибаков, Ю. Брайчевський, М. Гордієнко, М. Котляр). О. Рапов вважає, що ця легенда виникла між 1113 і 1119 роками (в період князювання Володимира Мономаха) і була зумовлена конкретними історичними подіями. Зокрема, це пов'язано з конфліктом інтересів Русі та Візантії на Босфорі та Дунаї, внаслідок чого розпочалася війна. Володимир Мономах послав свої війська на Дунай, які зайняли там міста, а Візантія в цей час спробувала тиснути на Русь по церковній лінії: візантійська дипломатія повинна була навести вагомий аргумент - раз ви прийняли від нас християнство, то це означає, що повинні нам підкоритися [13, с. 186-187]. «Як контраргумент, - пише О. Рапов, - і повинно було з'явитися повідомлення про мандрівку апостола Андрія до східних слов'ян» [17, с. 64]. Але ця легенда вставлялася в літопис неуважно, з поспіхом. І все ж вона увійшла до зводу, відредагованого Сильвестром у 1118 чи 1119 році, і мала для утвердження християнської ідеї провіденційне значення.

За візантійськими писемними джерелами, мешканці Русі хрестилися і до офіційного хрещення у 988 році. Зокрема, Константинопольський патріарх Фотій в одному із своїх послань зазначав: «І настільки розгорілося їх [русів] бажання і ревність віри, що вони прийняли єпископа та пастиря і з великим завзяттям прийняли християнське віровчення» [18, с. 279-280]. Історики припускали, що це було хрещення або купців (Б. Рибаков), або учасників походу русів на Константинополь у 860 році (А. Сахаров). У біографії Костянтина Багрянородного сказано: «І народ росів, войовничий та безбожний, він, Василій Македонянин, щедро роздаючи золото, срібло і шовковий одяг, привернув до перемовин і, уклавши з ними мирний договір, переконав їх