оскільки на сторінках літопису рясно насипано фрагментів про «безбожне» життя князя, коли він був ще язичником. «Через призму книжної, церковної письменності, - веде мову далі М. Грушевський, - пройшли тільки деякі уривки сього старшого Володимирового епосу. Літописна повість описує його монструальну похоть, котра потребувала не десятки, а сотні жінок (...) Ріжні фрагменти старих переказів і пісень описують його «сватання» - заходи дістати жінку то з того, то з другого високого, неприступного роду. Так сватає він Рогнідь, княжну полоцьку. Далі - в корсунській легенді - посилає «воєводу свого Олега» до «корсунського князя» просити за себе дочки його» [4, с. 504]. Таким чином, у літопис потрапили «надприродні, провіденціальні» пояснення Володимирового навернення до нової віри, а джерелом тих пояснень були, напевне, усні легенди і перекази, які все ж просочилися у писемний текст «Повісті минулих літ».
Першим актом на шляху християнізації Русі стало хрещення киян. Володимир почав з того, що понищив язичницьких ідолів, яким поклонявся сам разом з мешканцями міста. Описані події і справді могли мати місце, спогад про них потрапив під перо літописців з усних переказів, що й надало цьому оповіданню белетристичної жвавості й динамізму, а також живої гостроти, підсиленої емоційними зауваженнями літописця на кшталт висловлювання про Перуна, якого князь наказав утопити у Дніпрі: «Велий еси, Господи, чюдная діла твоя! Вчера чьстньгмь от человік, а днесь поругаемь» [14, с. 591]. Оповідання про хрещення киян скомпоноване таким чином, щоб зідеалізувати цю подію. Справді, дивно виглядає вся ця історія про зміну світогляду у киян. Язичники, які ще вчора оплакували потоплення Перуна, з великою радістю сприймають учення Христа. Тому-то ще В. Татіщев не повірив зображеній картині, уявивши цю подію «реалістичніше»: «По опровержении идолов и хрещении множества знатных людей, митополит и попы, ходяще по граду, учаху люди вере Христове. И хотя многие принимали, но множайшии, размышляя, отлагали день за день; инии же закостенелые сердцем, ни слышати учения не хотели» [20, с. 63]. Очевидно, Нестор (або його редактори) навмисно ідеалізував картину хрещення киян, надавши їй святковості і релігійного пафосу. Пафосно звучать і останні речення цього оповідання: «Нови людье християнстии, избрани Богомъ. Володимиръ же просвещенъ самъ, и синови его, и земля его» [14, с. 596].
Так і сформувався із усних та книжних джерел «цикл» оповідей про християнізацію Русі. Літописці зважено відбирали матеріал для того, щоб провести крізь свій твір християнську ідею, тому не дбали про правдивість, достовірність, історичність зображення, а працювали як письменники, редактори, упорядники, цензори, просіюючи крізь сито релігійної пильності розрізнені відомості. Не будемо стверджувати, що текст оповідання про хрещення Русі формувався як «підтасовка фактів» або як «фальсифікація», «ідеологічна вигадка», оскільки йдеться ж бо не про строгий історичний текст, а про літературну творчість, якій притаманні засоби художнього моделювання, літературні прийоми перебільшення, замовчування, художнього домислу. Тому це треба так і розглядати, не докоряючи літописцям за уведення читача в оману.ЛІТЕРАТУРА
Васильевский В.Г. Русско-византийские отрывки (Хождение апостола Андрея в стране мармидонян) / В.Г. Василевский // ЖМНП. - 1879. - № 1. - С.39-56.
Голубинский Е.Е. История русской церкви / Е.Е. Голубинский. - М., 1901. - Т. 1. - 685 с.
Греков Б.Д. Киевская Русь / Б.Д. Греков. - М.: Госполитиздат, 1953. - 568 с.
Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. - Т.1: До початку ХІ віка / Михайло Грушевський. - К.: Наукова думка, 1991. - 736 с.
Грушевський М.С. Історія української літератури. В 6 томах, 9 книгах. - Т 2. / Михайло Грушевський. - К.: Либідь, 1993. - 264 с. - (Літературні пам'ятки України).
Жданов Р.В. Крещение Руси и начальная летопись / Р.В. Жданов // Исторические записки. - 1939. - № 5. - С. 3-30.
Кузьмин А.Г. Русские летописи как источник по истории Древней Руси / А.Г. Кузьмин. - М.: Наука, 1973. - 320 с.
Ламанский В.И. Славянское житие Св. Кирилла как религиозно-эпическое произведение и как исторический источник / В. Ламанский // ЖМНП. - 1904. - № 5. - С.131-169.
Левченко М.В. Очерки по истории русско-византийских отношений / М.В. Левченко. - М.: Изд-во АН СССР, 1956. - 456 с.
Лихачев Д.С. Статьи и комментарии / Д.С. Лихачев // Повесть временных лет. - Ч. 2: Приложение [Под ред. В.П. Адриановой- Перец]. - М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1959. - 514 с. - (Литературные памятники.)
Макарий (Булгаков). История христианства в России до равноапостольного князя Владимира / Макарий. - СПб., 1846. - 284 с.
Малышевский И.И. Сказание о посещении Русской страны св.апостолом Андреем. Речь, сказанная в торжественном собрании Киевской дух. Академии 14 июля 1888 года по случаю исполнившегося девятсотлетия со времени крещения России / Ив. Малышевский // Труды Киевской духовной академии. - 1888. - Т.2. - № 7. - С. 756-771.
Пашуто В.Т. Внешняя политика Древней Руси / Владимир Терентьевич Пашуто. - М.: Наука, 1969. - 324 с.
Повість минулих літ. Літопис за Іпатським списком / Пер. В. Яременко // Золоте слово. Хрестоматія літератури України-Русі епохи Середньовіччя ІХ-ХУ століть. Книга перша [За ред. проф. Василя Яременка]. - К.: Аконіт, 2002. - С. 460-781.
Полонская Н. К вопросу о християнстве