С. Кіркеґору за книжку «Страх і трепет», Ф. Кафці за оповідання «Голодувач» і Ю. Соловієві за полотно «Ковтач вогню», мотиви яких філігранно переплітаються у тексті й вписують його у широке інтертекстуальне тло епохи, однак відбувається це у відверто іронічному модусі. Загалом інтертекстуальні зв' язки відіграють у «Коротких хвостах» величезну роль: оповідання «Землетрус у серці» відсилає читачів до Кляйстового «Землетрусу в Чілі», «Наддитина» - до філософських концепцій про надлюдину. Алюзивні вкраплення у різних текстах орієнтують читачів на широке літературно-мистецьке тло: це і згадки про Конан Дойля, Гегеля, Гемінґвея тощо.
Проблема стосунків між чоловіком та жінкою, яка неодноразово порушувалася Ю. Тарнавським і раніше, презентована у текстах «Вистава», «Маленькі допомоги. AIDS», «Новий устрій» тощо. Біль, страждання, смерть інспірують роздуми автора в оповіданнях «Машина для болю», «Татуйована троянда», «Камінь», «Дим», «У цупких обіймах могили», «Квіти Каппуччіно» та інших. Смерть близької людини як подія, що закарбовується на всій долі іншого, представлена у тексті «Батько». Глибокою іронічністю відрізняється «Мозок Леніна», в якому представлено абсолютно фантасмагоричну картину про те, як мозок Леніна потрапляє до звичайного американського громадянина і абсолютно змінює його ідентичність. На особливу увагу заслуговує цикл оповідань «Фотографії», який у своєрідний спосіб продовжує міжмитецький діалог Ю. Тарнавського. Зазначимо, що поетичний цикл з подібною назвою «Фотографії, це квіти» було написано автором іще на початку 90-х років. Це також своєрідне «подвійне» використання прийому кінокамери, про який ми вже згадували раніше. Увага цього разу зупиняється на вже сфотографованому об'єкті і письменник презентує читачеві певну картинку ніби через подвійне скло. Пристрасть до фіксації деталей та їх актуалізація у процесі прочитання доводиться до максимуму.
Таким чином, незважаючи на усталений в українському літературознавстві стереотип про Юрія Тарнавського виключно як про поета, проаналізовані романи ілюструють еволюцію автора як письменника-прозаїка. Більшість з написаного митцем - це сучасна проза з добрим європейським підгрунтям, яка все ще шукає шлях до українського читача.ЛІТЕРАТУРА
Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет / М.М. Бахтин. - М.: Худ. лит., 1975. - 504 с.
Ведина В.П. Послевоенная польская проза. Проблематика и поэтика / В.П. Ведина. - К.: Наук. думка, 1991. - 312 с.
Еремеев Л.А. Критический анализ теории и художественной практики французского «нового романа»: дис. на соискание научн. степени канд. филол. наук: спец. 10.01.05 / Л. А. Еремеев. - К., 1974. - 204 с.
Кучерява О. «Новий роман»: сьогоденне прочитання Алена Роб-Ґріє / О. Кучерява // Всесвіт. - 2003. - № 7-8. - С. 150-155.
Лавріненко Ю. Талант непротоптаної стежки (з поезії і прози Юрія Тарнавського) / Ю. Лавріненко // Лавріненко Ю. Зруб і парости: Літ.-крит. статті, есеї, рефлексії / Юрій Лавріненко. - Мюнхен: Сучасність, 1971. - С. 274-284.
Миллер Г. Тропик Рака / Генри Миллер. - М.: Изд-во «Культура», 1992. - 240 с.
Пашигорев В. Роман воспитания в немецкой литературе ХУІІІ-ХХ векав / В. Пашигорев. - Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1993. - 144 с.
Роб-Грийе А. В лабиринте / А. Роб-Грийе // Бютор М. Изменение. Роб-Грийе А. В лабиринте. Симон К. Дороги Фландрии. Саррот Н. Вы слышите их? / М. Бютор, А. Роб-Грийе, К. Симон, Н. Саррот: [пер. с фр., предисл. Л.Г. Андреева]. - М.: Худ. лит., 1983. - С. 240-352.
Сартр Ж.П. Экзистенциализм - это гуманизм / Ж.-П. Сартр // Сумерки богов / [сост. и общ. ред. А.А. Яковлева: перевод. - М.: Политиздат, 1990. - С. 319-344.
Тарнавський Ю. Модернізм, це теж гуманізм / Ю. Тарнавський // Кур'єр Кривбасу. - 2003. - № 168 (листопад). - С. 174-188.
Тарнавський Ю. Не знаю: Вибрана проза / Юрій Тарнавський. - К.: Родовід, 2000. - 432с.
Тарнавський Ю. Темна сторона місяця / Ю. Тарнавський // Критика. - 2000. - № 7-8. - С. 4-11.
Tarnawsky Y. Meningitis / Y. Tarnawsky. - New York: Fiction Collective, 1978. - 160 p.