«Ми й вони», де чітко окреслює реляції поміж двома культурами: «Що ж дивного, що загал із згіршенням й острахом дивися на нову епідемію в нашому громадському житті - на появу більшого гуртка молодих інтелігентів, що з легковаженням дивилися на урядницьку кар 'єру, що особисту свободу і службу мистецтву ставили вище фахових іспитів і теплих посад» [5, с. 123]. І ще одне тут же: «І тому, коли випадково зійшовся письменницький гурток із «святочною громадою» наших «народніх діячів» в одному льокалі, як стій зарисовувалася ворожа лінія між двома обозами, яка виявлялася в тому, що одні заїдали смачні вечері і попивали пивом чи вином, цілячи кулями грязьких дотепів у бік других, що обмежувалися до гарячого чаю й доброго апетиту, та зате виявляли більше темпераменту і самовпевненої ноншалянції. Нерідко вив 'язувалася перестрілка гострішого характеру» [5, с. 125].
Та якими б гострими й нищівними одне для одних не були ці дискусії, однак новий стиль життя впевнено відвойовував собі місце у літературі. Справедливо буде зазначити, що більшість тих творів, що, хай навіть з часом, одержали належне поціновування читацькою та літературознавчою думкою з того періоду, головно, презентували саме світогляд й побут епохи модерну. На їх сторінках йде активне й глобальне переосмислення дотогочасних ідеалів та цінностей.
Окреме місце в новій модерній культурі міста безумовно заслуговує й кав'ярня. При чому таку актуалізацію кав'ярні зустрічаємо практично в усіх європейських культурах та, вислідом цього, літературах - французькій, німецькій, польській та ін. Її столики ставали символічними трибунами для кожного, хто не хотів бути «як всі», хто сповідував ідею особистості пройнятою духом індивідуалізму: «Ми, грішні, ходили й ходимо до каварні бо там можемо обмінюватися думками з рівними людьми, що вже полисіли від студій над літературою і з молокососами, що називають нас ретрградами, - згадує Михайло Рудницький. - Каварня стала демократичною, щось наче читальна «Просвіти», де всі рівні, з тою різницею, що голос тут мають не ті, яких мусиш слухати, а ті, яких можеш слухати» [6]. Ще точніше роль кав'ярні у тогочасі подає П. Карманський: «Для нашого брата, бідного поета чи публіциста, якому, як рибі вода, потрібне широке та й мудре товариство, де він находить джерело творчих спонук і концепцій, залишається хіба модерна, недорога, не гомінка, дискретна каварня. Це найбільш економна установа, на яку спромоглася сьогочасна міська цивілізація [5, с. 19]. Активно з'являється кав'ярня й у художньому тексті. Наприклад, у вище згадуваному романі Д. Лукіяновича «Філістер»: «А серед таких обставин голосніше заявив про себе гурток почасти із студенства, почасти із людей недалеких од нього під прапором «Світа», Осип пристав до них, у тім значіню, що сідав побіч поетів у «Монопольці». Сам «Світ» не представляв для нього інтересу, починаючи претенсіональним заголовком, а кінчаючи на пустих фразах про «аристократизм і висшість» Куліша. Він навіть дивувався, чому сю часопись редагують у кофейні, замість - як пристало на чесного філістера у хаті за письмовим столом» [4, с. 6]. У Франка ж кав'ярня фігурує у значній кількості творів, вже як безумовний й органічний елемент міської культури, наприклад: «Задля сімейного огнища», «Батьківщина», «Перехресні стежки» тощо.
Якщо прийняти певне ототожнення модернізму з Європою, то європеїзація української культури та українського суспільства відбувалася передусім способом модернізації свідомості й реальної дійсності. Проте для тогочасного українського міста, європейськість на загал полягала у щоденному способі буття, у тих цінностях, що диктували саме такий, а не інакший спосіб щоденної самореалізації. таким чином, від художнього тексту модернізм переходить і до суспільства.ЛІТЕРАТУРА
Бальзак де Оноре. «Давид Сешар» («Поневіряння винахідника»). Передмова до першого тому // Оноре де Бальзак. Твори: У 5-ти томах. - К., 1990. - Т. 4. - С. 229.
Бодлер Шарль. Дневники. - Харьков, 2001. - С. 315.
Еліот Т.С. Спільність європейської культури // «Всесвіт» - 2003. - № 1-2. - С. 145.
Лукіянович Д. Філістер. - Львів, 1909. - С. 63.
Карманський П. «Українська богема». - Львів, 1996. - С. 123.
Рудницький М. Каварня і касарня // Назустріч. - Львів, 16.11.1934 р.