УДК 800.866'0:355.359

Туровська Л.В., кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Інституту української мови НАН України

Дещо про генезис сучасної української військової термінології

У статті наводяться основні групи військових термінів з погляду походження. Функціонування на сучасному етапі галузевих термінів пов 'язане із впливом екстралінгвальних чинників, які необхідно враховувати, аналізуючи фахову лексику.

The basic military term groups with relation to their origin are given in this article. Functioning of branch terms at modern stage is connected to extra lingual factors influence which must be taken into account analysing special basic vocabulary.Українська літературна мова, її окремі фахові субмови, у тому числі й військова, мають давню, а іноді й трагічну історію свого розвитку. Термінологія кожної окремої галузі засвідчує її досягнення на певному етапі історії народу - носія мови - і відображає перспективи подальшого прогресу. Природа термінології як специфічної знакової системи, а також тривале паралельне співіснування в українській військовій термінології (далі УВТ) двох підсистем (національної та інтернаціональної) і пізніше зрощення УВТ з російською національною термінологією зумовили генетичну неоднорідність лексичного складу сучасної лексики військової справи.

Осмислення процесу виникнення та розвитку української військової термінології, яка на різних етапах свого формування відбивала поняттєву базу військової справи, знайшло своє відображення як у лінгвістичних студіях, так і почасти у працях з історії та етнографії. Низку праць присвячено з'ясуванню походження спільнослов'янських та староукраїнських військових найменувань (А.К.Абдульманова, С.Д.Лєдяєва, Д.Банзаров, П.Ковалів, Ф.П.Сороколєтов), досить пильна увага у мовознавстві приділялася аналізові окремих тематичних груп української військової літератури ХУІ-ХУІІІ століть (О.М.Апанович, Є.Альбовський, А.А.Бурячок, В.Й.Горобець, В.Н.Заруба, Л.І.Коломієць, Я. І. Рибалка).

У запропонованій розвідці зупинимося на основних особливостях генези термінології сучасного українського війська.

Історичний погляд на українську військову термінологію показує, що військова лексика є однією з найдавніших фахових термінологій. Формування української військової термінології відбувалося протягом віків. У цьому процесі чітко простежуються періоди розвитку, пов'язані, перш за все, з конкретними суспільно- політичними умовами її формування. На сучасному синхронному зрізі за походженням виділяємо такі групи військових термінів:

Власномовні ("внутрішньомовні") запозичення [5]:

а) народні назви або переосмислення загальновживаних слів;

б) спільнослов'янські назви;

в) перші іншомовні запозичення;

Давні іншомовні запозичення.

Запозичення ХУІІІ-ХІХ ст.

Нові іншомовні запозичення.

1. "Внутрішньомовні" запозичення. Насамперед зазначимо, що терміном внутрішньомов- ні" запозичення послуговуємося лише задля зручності класифікації, усвідомлюючи деяку його штучність: адже іншомовні терміни запозичаються, як правило, разом із поняттями, у даному ж випадку йдеться лише про метафоризацію загальновживаних лексичних одиниць. Існує значна кількість поглядів на термін та термінологію, проте всі вони єдині в тому, що значна частина термінів формується на основі загальнолітературної мови. Термінологізація загальновживаних слів є процесом, який свідчить про пи- томість національної мови, здатної накопичувати, зберігати та виробляти наукові знання. Крім того, цей процес має серйозні суспільні імплікації, оскільки слова певної мови, адаптовані до потреб тієї чи іншої терміносистеми, є своєрідним містком між загальними та суто професійними знаннями, коли слово актуалізує прозору семантичну структуру (завдяки своєму первісному значенню) і є зрозумілим та максимально точним. Термінологізація загальновживаної лексики характерна для багатьох терміносистем української мови. Для УВТ перехід слів із загальнолітературної мови в терміносистему завжди був обмеженим. Ці запозичення найбільш характерні для військової лексики ХІ-ХІІ ст., оскільки постійні міжусобні війни та боротьба із зовнішніми ворогами визначали побут широких народних мас, змушених займатися військовою справою. Через це при творенні військової лексики, більша частина якої розвивається у побутових умовах, дуже широко використовуються слова загальнонародної мови: чело, тьіль, крьіло, сеча, забороло.

Питомість загальнонародної мови для творення термінів пояснюється, з одного боку, тим, що та чи інша сфера діяльності людини не може бути осторонь життя суспільства; з іншого - тим, що максимальна точність викладу думки вимагає термінологічної однозначності, якої можна досягти завдяки використанню переосмислених загальновживаних одиниць.

До запозичень з інших мов, які тепер уже можна вважати власне українськими мовними одиницями, належать терміни, спільні для багатьох слов'янських мов, - вони сягають корінням в індоєвропейську та спільнослов'янську добу (лук, стріла, рать, полк, вої, військо, воєвода). Давність побутування названих номінацій підтверджують такі лексикографічні праці, як "Лексиконь славеноросскій" Памви Беринди, "Лексис" Лаврентія Зизанія, "Синоніма славено- росская", "Граматика" І.Ужевича, а також ряд спеціальних досліджень.

2. Давні іншомовні запозичення. Військова справа, а разом із нею і термінологія, ХІУ-ХУІІ ст. зазнали значних змін, спричинених як бурхливим розвитком техніки, так і тісними міжмовними контактами. У ХІУ-ХУ ст., коли східна Україна перейшла під владу литовських князів, Галичина і Холмщина перебували під владою Польщі й Угорщини. Устрій війська в Галичині з ХУ ст. організований за зразком польського військового устрою. Освоєння запозичень було зумовлене потребою номінації нових реалій військової справи, які на українському ґрунті не мали поняттєвих відповідників. Тому неологізми зберігали термінологічне значення мови- джерела. До давніх належать запозичення з польської мови: полковник, в'язень, залога, жовнір. Запозичення нових термінів - це результат як прямих міжмовних контактів, так і запозичення через посередництво польської мови.

Входження значної кількості неологізмів у військову термінологію спричинив винахід пороху. Серед них і назви зброї та її компонентів (арбалет, алебарда, гармата, карабін, мушкет, пістоль, пушка, шомпол, палаш), і назви бойових припасів (дріб, картеч, порох, петарда, ядро), і назви амуніції (амуніція,