Зміни в значенні термінів відбуваються під впливом таких мовних і позамовних чинників, як прогрес даної галузі науки, розвиток словотвірних можливостей термінів, глибше проникнення в природу поняття, збагачення лексики загальнолітературної мови.

Система понять кожної науки, зазвичай, значно ширша, ніж її термінологічне вираження. Така невідповідність призводить до невпинного зростання обсягу наукової термінології: нові поняття потребують відповідного термінологічного закріплення. Разом із тим розвиток окремих галузей науки вимагає постійної конкретизації об'єктів науки і перегляду системи їхніх понять, а отже, і їхнього словесного позначення. Все це зумовлює необхідність постійного поповнення й удосконалення галузевих термінологій, що неможливо без свідомого втручання мовознавців і фахівців у процеси термінотворення.

Якщо військова термінологія на початку свого розвитку (період Київської Русі, пізніше козаччина) була відносно замкненою, нечисель- ною за кількістю одиниць системою, то сучасна науково-технічна військова термінологія є відкритим системним утворенням, яке постійно поповнюється лексемними запозиченнями з термінологій суміжних або дотичних наукових дисциплін (наприклад, молекулярної фізики і термодинаміки, квантової фізики, хімії високомолеку- лярних сполук), технічних галузей (автоматизації та комп'ютеризації військових технічних засобів) через нові відкриття, впровадження досягнень науки. Саме завдяки розвитку науки й техніки військова термінологія збагатилася термінами авіації (аеродинаміка, бомбарду- вальник-штурмовик, бортінженер, вертоліт- амфібія, винищувач надзвуковий, авіаційний ракетний комплекс, літак-торпедоносій); наземної техніки (радар, пеленгатор, прилад керування артилерійним вогнем, радіозонд, радіотепло- локатор, протитанковий ракетний комплекс, шумопеленгатор); морської справи (корабель- ракетоносій, човен підводний, торпеда, підводник, радіонавігація, торпедоносій, тралер) тощо.

Поява великої кількості нових слів у будь- якій мові останніх років неминуча, і боротися проти неї, очевидно, марно (та й не потрібно), оскільки причини цього явища не можуть бути ліквідовані (розвиток науки і техніки, міжнародні контакти, туризм відбуваються незалежно від особистих бажань окремої людини). Зауважимо, що ставлення вчених до процесу запозичення неоднозначне. Можна виділити праці, в яких запозичення розглядаються як основне джерело поповнення лексики, яке сприяє удосконаленню власних мовних ресурсів (М .В. Панов, Г.А.Молочко, С.З.Іванов). На думку інших учених, запозичення виступають засобом розширення словника тільки за умови недостатності засобів словотвірної та семантичної деривації, в основному засмічуючи мову та гальмуючи розвиток власних можливостей (В. Г. Гак). У термінології до оцінки запозичень учені підходять із різних позицій, зумовлених їхніми уявленнями про те, яким повинен бути термін. Так, у працях В.А.Гречко найперше виділяються негативні наслідки запозичень, що зумовлюють, на думку вченого, до втрати доступності, зрозумілості термінологічних одиниць, до активізації перешкод на шляху розвитку внутрішніх потенційних можливостей мови [2]. Р.Г.Піотровський, В. М. Прохорова, навпаки, бачать позитивні риси запозичених термінів у тому, що вони не співвідносяться у свідомості людини з будь-якими одиницями національної мови, а отже, мають точне, конкретне значення [6; 7].

Найбільш правомірною нам видається думка Л.О.Симоненко, яка пропонує перш за все звертати увагу на запозичений термін з позиції логічної та мовної відповідності, короткості, словотвірної продуктивності [10].

Термінологічне запозичення, на відміну від загальномовного, тяжіє до повної відповідності назви поняттю. Цим пояснюється заповнення лакун на позначення нових понять сучасного життя: фрахт, циклофазотрон, комп'ютер, са- міт, тендер, челенджер, принтер, ксерокс, сканер, факс.

Дедалі помітнішу роль у засвоєнні міжнародних термінів практично в усіх галузях діяльності відіграють сучасні мови - англійська, німецька, французька, особливо англійська. Мовні зв'язки між українською та англійською мовами не були постійними й мали найчастіше опосередкований характер: головними посередниками були французька, німецька, російська та польська мови. Процес запозичення англіцизмів мав багатоступінчастий характер, іноді спостерігалося паралельне запозичення тих самих лексичних одиниць через посередництво різних мов на заході та сході України. Сьогодні характерною рисою є існування прямих, природних мовних контактів між англійською та українською мовами. Зазначимо, що важливу роль на разі відіграє термінологічна двомовність фахівців, пов'язана з глибоким вивченням іноземної мови. Це зумовлює взаємодію мов на термінологічному рівні і сприяє запозиченню іншомовних термінів. Серед інтернаціоналізмів англійського походження можна назвати такі: outsider -аутсайдер, assistance - асистанс, auditor - аудитор, authorization - авторизація, business - бізнес, barter - бартер, bank note - банкнота, broker - брокер, venture - венчурний, voucher - ваучер, grant - грант, holding - холдинг, default - дефолт, dumping - демпінг, escalation - ескалація, engineering - інжиніринг, investor - інвестор, rating - рейтинг та ін.

На сьогодні, коли формується сучасний україномовний військовий словник, необхідно взяти до уваги весь мовний матеріал, який накопичувався віками, дослідити, унормувати національні номени, вибрати потрібні і найпридатніші для сучасної військової професійної лексики.

Отже, важливою передумовою нормалізації будь-якої сучасної терміносистеми насамперед є дослідження її історії: виявлення певних мовних явищ, що виникли внаслідок розвитку термінології; їх лексико-семантична та лінгвістична інтерпретація; з'ясування перспективних засобів творення термінів, а також виявлення тих моделей термінотворення, що вийшли з ужитку. Все це дає можливість висвітлити об'єктивні тенденції розвитку терміносистеми, без урахування яких неможливе її сучасне унормування.

Література

Бурячок А., Демський М., Якимович Б. Російсько- український словник для військовиків. - К.-Львів, 1995. - 382