УДК 821(100)«18/19».0Філоненко С.О.ЛІТЕРАТУРНЕ РЕМЕСЛО ДЛЯ «ЧАЙНИКІВ» ТА «ІДІОТІВ»

У статті розглядається специфічний тип видань - самовчителі, посібники, керівництва для написання популярної белетристики. Вони аналізуються як феномен індустрії масової культури. Висвітлюється роль самовчителів у підтриманні жанрового канону, що є ключовою категорією для масової літератури. Ці видання пов'язані зі своєрідністю категорії авторства в популярній белетристиці, перетворенням митця на ремісника, залученням аматорів до літературної творчості. Жанрові самовчителі відіграють важливу роль у функціонуванні масової літератури як нормативної поетики. Вони включені до системи видавничо-маркетингової діяльності, орієнтують початківців на наявні вимоги і вказівки спеціалізованих видавництв задля успішного продажу рукопису.

Ключові слова: масова література, масова культура, письменницькі самовчителі, жанровий канон, нормативна поетика.

В статье рассматривается специфический тип изданий - самоучители, учебники, руководства для написания популярной беллетристики. Они анализируются как феномен индустрии массовой культуры. Освещается роль самоучителей в поддержании жанрового канона, который является ключевой категорией для массовой литературы. Эти издания связаны со своеобразием категории авторства в популярной беллетристике, превращением творца в ремесленника, привлечением любителей к литературному творчеству. Жанровые самоучители играют важную роль в функционировании массовой литературы как нормативной поэтики. Они включены в систему издательско-маркетинговой деятельности, ориентируют новичков на существующие требования и предписания специализированных издательств для успешной продажи рукописи.

Ключевые слова: массовая литература, массовая культура, писательские самоучители, жанровый канон, нормативная поэтика.

The article deals with the special type of editions - manuals, guides, handbooks for writing popular fiction. They are analyzed as a phenomenon of mass culture industry. The role of manuals in genre canon maintenance is highlighted as that is the key category for popular fiction. These editions are connected with the authorship specificity in popular fiction, the artist's transformation into craftsman, the amateurs involving into literary art. Genre manuals play their important role in popular fiction processing as a normative poetics. They are included into the publishing-marketing system, direct the beginners toward the actual demands and guidelines of the specialized publishing houses so as to sell the manuscript successfully.

Key words: popular fiction, mass culture, literary manuals, genre canon, normative poetics.Інститут авторства в масовій літературі радикально відрізняється від високого письменства. Представник серйозної літератури вважає себе митцем і розуміє свою працю як творчість, як місію, покликання. Він понад усе прагне бути оригінальним і унікальним творцем. Натомість тип письменника в масовій літературі - це ремісник, майстер. Вважаючи суттєвою відмінність у функціонуванні «авторства» на обох літературних полях, австралійський літературознавець Кен Гелдер пропонує називати виробників популярної белетристики не «авторами», «митцями», а просто «письменниками», «райтерами» (writers) [8, с. 15].

Творцями масової літератури зазвичай стають колишні журналісти, критики, перекладачі. Адже автор повинен в ідеалі мати легке перо, значний читацький досвід, бути знайомими з багатьма зразками масової літератури. Значна кількість письменників вербується із колишніх читачів, захоплених аматорів, які не відділяють себе від улюбленого жанру. Петро Рихло згадує принцип: «Кожен, хто спроможний написати поштову листівку, може написати і роман» [3, с. 316].

Залученню аматорів до літературної творчості сприяє високий ступінь стандартизації масового письменства. Загалом, критики досить негативно оцінюють останню, однак американський учений Джон Кавелті, приміром, твердить, що без певної долі стандартизації була б неможливою художня комунікація: «Стандартні поширені конструкти дають спільний ґрунт письменнику й читачеві» [6, с. 8]. Дослідник наголошує, що добре знання «формули» - детективної, пригодницької, любовного роману, фантастики тощо, володіння літературною технікою полегшує письменницьку працю, тому літератори пишуть швидко і є дуже плідними [6, с. 9].

Тексти масової літератури є суворо регламентованими, вони підкоряються наперед визначеним нормам. Марія Литовська відзначила таку рису масової літератури як структурно-смислову жорсткість [2, с. 57]: «Тексти масової літератури не створюються за натхненням, але будуються за заздалегідь заданими правилами» [2, с. 60]. Стівен Кінг порівняв авторів популярних романів із пролетаріями, які працюють за чужими кресленнями. Правила обмежують письменників-ремісників у самовираженні. Варто взяти до уваги і міркування Лідії Гінзбург, зроблені після написання нею «масового» тексту - книги «Агенція Пінкертона»: «Тут - умови задані і взагалі дані ті елементи, що є пошукуваними в процесі справжньої творчості. Тут треба тільки щось зробити з цими елементами - і виходить річ не своя, але для самого себе цікава; творче задоволення особливого ґатунку. Задоволення полягає у відшуканні правильного співвідношення вже наявних елементів. Вам майже здається, що навіть саме співвідношення вже існує десь: як правильний розв'язок задачі на останній сторінці підручника» [2, с. 61].

Можна сказати, що масова література підко- рюється свого роду нормативній поетиці. За словами Бориса Томашевського, «завданням нормативної поетики є не об'єктивний опис наявних прийомів, а оціночне судження про них і приписи тих чи інших прийомів як єдино закономірних. Нормативна поетика має за мету навчити, як слід писати літературні твори» [4].

Нормативна поетика орієнтує авторів на певні зразки, що вважаються непорушними, навіть незалежними від плину часу - в цьому сенсі така поетика позаісторична. Вона спрямована на сортування художніх творів як відповідних і невідповідних взірцю, канону, «правильних» і «неправильних». Останні проголошуються беззмістовними, неоковирними. Тому ще одне завдання нормативної поетики - викреслити всі «неправильні» твори з літератури.

Центральною категорією