Жанрові канони відіграють надзвичайно важливу роль у функціонуванні масової літератури. Для кожного жанру--«формули» існують взірцеві тексти. Для детективу - це проза Едгара По, Артура Конан- Дойля і Агати Крісті, для жанру любовних романів - проза Даніели Стіл та Барбари Картленд, для літератури жахів - романи Філіпа Лавкрафта і Стівена Кінга, для фентезі - епопея Д.Р.Р. Толкіна. Навіть найновіші жанри (або, точніше, «формули», за означенням Дж. Кавелті) спираються на конкретні прецедентні тексти: наприклад, для «чикліт» таким є «Щоденник Бріджит Джонс» Гелен Філдінг, для «гламурної прози» - роман Лорен Вайсберегер «Диявол носить Прада».

У масовій літературі діють найрізноманітніші механізми підтримання жанрового канону. Як зазначив Кен Гелдер, масова література повниться «королями й королевами». «Королевою детективу» називають Агату Крісті, «королем жахів» - Стівена Кінга. Високий статус «батьків жанру» відбивається в заснуванні літературних нагород, названих на їхню честь: «медаль Агати» за досягнення в галузі детективу, нагорода імені Брема Стокера, творця «Дракули» - для авторів горору, премія Бориса Стругацького - за досягнення в галузі наукової фантастики. Канонічність текстів підтверджується у видавничій практиці через існування серій «Шедеври фантастики», «Майстри детективного жанру». Поцінування національних письменників може здійснюватися через визнання їх подібності до канонізованих авторів: тоді критики оперують поняттями «російська Хмелевська», «російська Агата Крісті», «польська Гелен Філдінг», «українська Донцова».

Норми для певного жанру підтримуються завдяки видавництвам, які чітко формулюють свої вимоги («guidelines») для авторів детективу, фантастики, «романсу» чи «горору». Жанрові канони усталюються завдяки професійним, письменницьким, і непрофесійним, фанівським, літературним організаціям, які розбудовують власну діяльність навколо певних жанрів. Прикладами таких організацій можуть бути Science Fiction and Fantasy Writers of America - Американська організація авторів фантастики і фентезі; Romance Writers of America - Американська організація авторів романсів; International Horror Guild - Міжнародна гільдія літератури жахів та багато інших.

Суттєву роль у формулюванні жанрового канону відіграють різноманітні порадники, посібники, керівництва, самовчителі для письменників щодо написання творів різних жанрів. Їх поява була закономірною для масової літератури, що є типом творчості, підкореним законам індустрії. Ще в 1925 році в есе «Як пишеться детективне оповідання» Гілберт Кіт Честертон дивувався, що заголовок його нарису «наразі не визирає на нас із кожної книжкової ятки» [5, с. 35]. Буквально через кілька десятиліть подібні видання заполонили ринок. Їх існує величезна кількість: найбільше - для жанру любовного роману, менше - для детективної прози, вестернів, трілерів та горорів. Є загальні порадники із написання «жанрової прози», але зустрічаються і вужчого спрямування - для конкретного субжанру. Наведемо перелік цих порадників, далеко не вичерпний, що може переконати в поширеності такого типу видань, систематичності їх появи і в охопленні ними практично всього спектру жанрової прози. Керівництва

для написання романсу: «Мистецтво написання романсу: практичне керівництво» Джин Саундерс (1986); «Мистецтво написання романсів: як вигадати, написати та продати сучасний любовний роман» Валері Парв (1993); «Ви можете написати романс» Ріти Клей Естради та Ріти Галлахер (1999); «Написання романсу: створити бестселер» Ванесси Грант (2001); «Удосконалюйте свої вміння написання романсів» Женевьєв Мон- комбрю, Майкла Монкомбрю (2003); «Написання романсу для чайників» Леслі Вейнгера (2004); «Керівництво для написання романсів від Кейт Вокер: 12 пунктів» (2004); «Мистецтво написання романсу: практичні поради від авторки романсів - міжнародних бестселерів» Валері Парв (2004); «Довідник автора романсів: як написати любовний роман і опублікувати його» Ребекки Вайн'ярд (2004); «Як написати Великий Американський Романс» Кетрін Леніген (2006); «Написання романсу: як змайструвати роман, який добре продається» Лі Майклс (2007); «Написання романсу» Ванесси Грант (2007); «Керівництво для всіх із написання любовного роману: від написання зразкової любовної сцени до знаходження потрібного видавця: все, що потрібно задля здійснення вашої мрії» Крісті Крейг (2008);

для окремих субжанрів романсу: «Як написати християнський романс» Гей Геймер Мартін (2007), «Повне керівництво для ідіота: як написати еротичний романс» Елісон Кейт (2006), «Пристрасне чорнило: керівництво з написання еротичних романсів» Анжели Найт (2007); «Написання романтичної комедії» Біллі Мерніт

; «Дивись, як пише Джейн: керівництво для дівчат із написання чикліт» Сари Млиновські, Фаррін Якобс (2006); «Писати для чайників: як написати чикліт-роман» Кейті Ярдлі (2006);

для детективу, саспенсу, горору: «Посібник Гілларі Во із написання детективів» (1991); «Як писати детектив» Ларрі Бейнгарта (1996); «Як написати і продати ваш детективний роман» Джин Хейгер (1998); «Ви можете написати детективну історію» Сільвії Е. Камерман, Еда Барека (1999); «Написання детективних романів: довідник» Сью Графтон, Яна Бурк, Баррі Земана

; «Як написати до біса гарну детективну історію» Джеймса Н. Фрея (2004); «Напишіть власну детективну історію» Тіша Фаррелла

; «Як написати трілер» Скотта Маріані

; «Як вигадати сюжет і написати саспенс» Патріції Хайсміт (2001); «Як писати детективну та кримінальну прозу» Абрама Соула Барека (1945); «Як писати детективну прозу» Генрі Реймонд Фіцвальтер Кітінг (1987); «Написання детективних романів» Джона Пакстона Шеріффа; «Написання детективу: як зробити злочин прибутковим»