УДК 821.134.09(8)Недвига О.М.

ВПЛИВ РЕЙЄСІВСЬКОГО ІНТЕРТЕКСТУ

НА ПОЕТИКУ ПРОСТОРУ І МІСЦЯ У РОМАНАХ Р. БОЛАНЬО «АМУЛЕТ» ТА

«ДИКІ ДЕТЕКТИВИ»

У даній статті розглянуто актуальність та основні напрямки постмодерністського переспіву чилійським письменником Роберо Боланьо геополітичного і топографічного складників дискурсу Альфонсо Рейєса, мексиканського есеїста і культуролога, який зіграв вирішальну роль у переосмисленні сутності латиноамериканської/мексиканської ідентичності в Мексиці у першій половині ХХ ст.

Ключові слова: Альфонсо Рейєс, Роберто Боланьо, ідентичність, національний пейзаж, кастильський пейзаж, край найпрозорішого повітря, магічний реалізм, мапа.

В данной статье рассматриваются актуальность и основные направления постмодернистской переоценки чилийским писателем Роберто Боланьо геополитической и топографической составляющих дискурса Альфонсо Рейеса, мексиканского эссеиста и культуролога, который сыграл решающую роль в переосмыслении сущности латиноамериканской/мексиканской идентичности в Мексике в первой половине ХХ века.

Ключевые слова: Альфонсо Рейес, Роберто Боланьо, идентичность, национальный пейзаж, кастильский пейзаж, край безоблачной ясности, магический реализм, карта.

The article deals with the relevance and principal directions of postmodern reassertion on part of the Chilean writer Roberto Bolano of geopolitical and topographical ingredients of Alfonso Reyes' discourse. The discourse in question played the important role in rethinking and reformulating the supposed essence of Latin-American/Mexican identity, the process which took place in Mexico after the revolution of 1910-1917.

Key words: Alfonso Reyes, Roberto Bolano, identity, national landscape, Castilean landscape, the region whose air is the most transparent of all, magical realism, map.Solo una cosa se. Que Alfonso Reyes (Dondequiera que el mar lo haya arrojado) Se aplicara dichoso y desvelado Al otro enigma y a las otras leyes.

In Memoriam. Хорхе Луїс Борхес

У латиноамериканському культурному просторі Альфонсо Рейєс посідає особливе місце. Мексиканський поет, письменник-есеїст, перекладач, дипломат, Рейєс жив у добу бурхливих суспільно- політичних і літературознавчих полемік, породжених Мексиканською революцією і потребою розбудови нації на нових засадах (після поразки ліберального проекту англо-саксонського зразка). Тому і наслідки цієї надзвичайно плідної творчої роботи - а повне зібрання творів письменника налічує 26 томів - осмислюються у двох провідних напрямках: оновлення іспанської поетичної мови і потужний внесок до дискурсу латиноамериканської і мексиканської ідентичності.

На чилійського письменника Роберто Боланьо, юність якого пройшла у місті Мехіко, Рейєс справив відчутний вплив, який виявляється як у виборі Боланьо тем, мотивів, так і, перш за все, у комплексі ідей, якими просякнута його творчість, серед них і роздуми про творення латиноамериканської/мексиканської ідентичності. Найкраще рейєсівський інтертекст простежується в «мексиканських» романах Боланьо - «Диких детективах» та «Амулеті» (останній є розширеною версією одного з розділів «Диких детективів»). При цьому в «Амулеті» він домінує

на рівні тем, мотивів і прямих алюзій, у той час, як у «Детективах» яскраво проступає полеміка з рейєсівським дискурсом ідентичностей. Розглянемо ці два аспекти окремо.

В есе «Вид Анагуаку», написаному у Мадриді, де Рейєс принагідно співпрацював з Центром історичних досліджень під керівництвом Менендеса Підаля, він закладає основи національного пейзажу (які багато у чому нагадуватимуть кастильські пейзажі покоління 98-го року), дбаючи передусім про «моральне і національне виховання індивідів» [1, с. 118]. При цьому виховним потенціалом наділяється саме пейзаж, який ніби «акумулює енергію поглядів

Альфонсо Рейєс Вид Анагуаку

Американський мандрівник приречений на те, щоб європейці запитували його, чи багато дерев є в Америці *. Ми б здивували їх, якби розказали про американську Кастилію, вищу, ніж їхня, більш гармонійну, достоту менш похмуру (незважаючи на те, що замість пагорбів ії розсаджують величезні гори), де повітря виблискує як дзеркало і люди насолоджуються вічною осінню. Кастильська рівнина навіює аскетичні думки, долина Мексики — швидше лагідні і стримані. Там, де одна виграє у трагічному, інша - у пластичній повноті **.

Наша природа має два протилежні аспекти. Один - це не раз оспівана незаймана американська сельва, яку навряд чи варто описувати. Обов'язковий предмет захоплення у Старому Світі, вона надихає словесні захвати Шатобріана... Крики папуг, гук водоспаду, очі звірів, le dard empoisonnй du savage! У цьому надмірі вогню і сну - поезія гамака і віяла - нас, безсумнівно, перевищують інші південні регіони.

Наше - анагуаківське - річ краща і потужніша. Принаймні для тих, кому подобається повсякчас мати волю напоготові і ясні думки. Вид, найбільш притаманний нашій природі, знаходиться у зоні центральної меси: рослинність тут стримана і геральдична, пейзаж організований, атмосфера щонайчистіша, у ній навіть тлумляться кольори**, але це компенсується загальною гармонією картини; світний етер, у якому речі віддаляються і кожна виокремлюється...

Це помітив ще великий мандрівник, ім'я якого викликає гордість Нової Іспанії; людина класична йуніверсальна*, як ті, що їх ростило Відродження, і який воскресив у своєму столітті стародавній спосіб отримувати мудрість, подорожуючи, звичку писати виключно про свої спогади і роздуми щодо власного життя: у своєму політичному Есе барон Гумбольдт відмічав дивні відблиски сонячних променів на гірському масиві центрального плоскогір 'я, де повітря очищується **.

У тому пейзажі, не позбавленому певної аристократичної стерильності, де очі блукають уважно, розум розгадує кожну лінію і пестить кожне заокруглення; під тим блиском повітря і у його загальній свіжості і погідності, розгулював широкий і замислений духовний погляд тих невідомих людей [2, с. 5-17].

Палінодія Пилу

І це край найпрозорішого повітря? (в оригіналі: jEs