УДК 821.111 «19»-31.09 Дж. Фаулз: 7.094Левицька О.С.ТЕКСТ/КІНОТЕКСТ: ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ ТВОРІВ ДЖОНА ФАУЛЗА ДО ІГРОВОГО КІНО

У статті розглянуто особливості адаптації' романів Джона Фаулза «Колекціонер», «Маг», «Жінка французького лейтенанта» до поетики ігрового кіно. Здійснено зовнішньоконтекстуальний порівняльний аналіз художніх тексів з їхніми екранними втіленнями. Проаналізовано особливості поетики часопростору романів та кіноверсій, а також з'ясовано роль контексту моделюванні тексту та кінотексту.

Ключові слова: Дж. Фаулз, «Колекціонер», «Маг», «Жінка французького лейтенанта», адаптація, художній час, художній простір, текст, контекст, екранізація.

В статье рассмотрены особенности адаптации романов Джона Фаулза «Коллекционер», «Маг», «Женщина французского лейтенанта» к поэтике игрового кино. Осуществлен внешнеконтекстуальный сравнительный анализ художественных текстов с их экранными воплощениями. Проанализированы особенности поэтики времени и пространства романов и киноверсий, а также обозначена роль контекста в моделировании текста и кинотекста.

Ключевые слова: Дж. Фаулз, «Коллекционер», «Маг», «Женщина французского лейтенанта», адаптация, художественное время, художественное пространство, текст, контекст, экранизация.

The article deals with the peculiarities of John Fowles' novels adaptation («The Collector», «The Magus», «The French Lieutenant's Woman») to the poetics of the feature film.

A comparative outercontextual analysis of art texts and their screen personification has been done. The features of poetics of novels time-space and film pictures have been analysed, and also the role of context in text and film text modeling has been found out.

Key words: Jh. Fowles, The Collector, The Magus, The French Lieutenant's Woman, adaptation, art time, art space, text, context, screenplay.Поетика літератури і поетика кіно як різних художніх систем неодноразово ставала предметом порівняльних досліджень. Ці два види мистецтв мають чимало спільного, тому зіставлення їх є цілком закономірним, особливо, коли йдеться про екранізацію творів художньої літератури.

Екранізація художнього твору є свого роду візуальною інтерпретацією літературного першоджерела, тому порівняльний метод літературного тексту та кінотексту з огляду на сюжет, поетику, структуру, стиль оповіді тощо найчастіше застосовується при таких дослідженнях і є актуальним сьогодні.

Теоретичні основи екранізацій літературних творів опрацьовуються в літературознавстві, мистецтвознавстві, культурології вже давно. Серед знакових праць, які вплинули на теорію і методологію досліджень, праці Ю. Тинянова, Ю. Лотмана,

М. Ямпольського, Дж. Блюстоуна, С. Ейзенштейна та інших. У теоретичних та практичних дослідженнях екранізацій найширше розглядалися питання перекладу мовою кіно літературних творів. Найбільш відповідним для проведення такого дослідження є метод зіставлення оригінального літературного тексту (літературного першоджерела) та його екранної версії (художнього фільму).

У досліджені ми спиралися на теорію американського дослідника кіно середини ХХ століття Джорджа Блюстоуна, оскільки саме така порівняльна методика тексту та кіно, яка базується на дослідженні опозиційних дихотомічних пар: оповідне/зображальне, внутрішнє/зовнішнє час/простір, найбільше відповідає методології нашого дослідження, та теоретичні праці Ролана Барта, які пропонують структуралістський аналіз тексту в його застосуванні до кінотексту.

У порівняльному аналізі романів та їхніх екранізацій ми також посилаємося на міркування автора аналізованих романів та сценаріїв. Англійський письменник Джон Фаулз, кращі романи якого екранізовано у 1960-х та 1980-х роках, не лише брав участь у написанні сценаріїв, сам виступав сценаристом екранізацій власних романів, активно стежив за роботою над кінострічками, він також цікавився кіномистецтвом теоретично, зіставляв його зі словесним мистецтвом. Цим питанням письменник присвятив багато роздумів: розрізнені записи в «Щоденниках», аналітичні роздуми в есе різних років та численних інтерв'ю. Письменник висловлював тезу, що саме література і кіно є спорідненими видами мистецтва, оскільки за своєю природою є оповідними, однак, зауважує Дж. Фаулз, «у них є й такі території, на які стороннім вхід заборонено: видовий ряд, який жодне слово не може передати <...>, а ряд словесний жодна камера не зможе зняти, і жоден актор ніколи не зможе промовити» [9, с. 68].

Час зацікавлення письменника кіномистецтвом випав на 1960-ті роки, саме тоді, як стверджує Дж. Фаулз, у нього почали формуватися «стійкі» та «доволі своєрідні погляди» на те, якою є істинна сфера кіно і яка сфера роману. Тоді ж написані три його романи «Колекціонер» (1963), «Маг» (1966) «Жінка французького лейтенанта» (1969), які ми аналізуватимемо в статті у зіставлені з їхніми екранними версіями. «Екранізація книги, - порівнює письменник, - рівноцінна публікації її у вигляді розкішно ілюстрованого подарункового видання, але це не означає ще здатності виразити себе на кіноплівці» [9, с. 30].

1960-ті рр. в Англії називають «епохою екранізацій», саме тоді дослідники багато писали про літературні першоджерела для екранізацій, «відновили у правах» літературний оригінал. Словом, екранізація творів художньої літератури в соціо- культурному просторі Великобританії того часу була одним із чинників формування нових поглядів на літературу, зокрема, на жанр роману. Письменник неодноразово пояснював, чому він взявся за написання романів. Наведемо один із коментарів: «Справа в тому, що в останні п' ятдесят років роман витісняється з життя <...>. Обставини нав'язують нам витіснення роману. Романісти не винні. У XVIII, як і в ХІХ столітті роман зовсім недалеко - лише на один крок - відійшов від життя. Проте з появою кіно, телебачення і звукозапису він відступив вже на два кроки. Роман тепер оповідає про речі й події, які інші художні форми описують набагато краще. <...> Якщо роман має вижити, то одного прекрасного дня йому доведеться звузити свої межі, описуючи лише